2.3.2 Документальне оформлення банківських операцій

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарю-вання у національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових опера-цій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Надходження витрачання (списання) грошей на цих рахунках оформляється відповідними пер-винними документами.

102

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

Готівка з поточного рахунка видається банком на підставі чеків, які є розпоря­дженням підприємства банку видати вказану суму готівки з його поточного рахунка. Для одержання в банку чекової книжки необхідно оформити відповідну заяву. Чеки заповнюються від руки чорнилом або кульковою ручкою. У них вказують: суму, дату видачі чека, назву одержувача, призначення коштів (на оплату праці, на виплату допо­моги, господарські витрати тощо). Чеки підписують посадові особи, яким надано пра­во першого і другого підпису, і скріплюють відбитком печатки. Реквізити чека пере­носяться в корінець, який залишається в чековій книжці. Корінець чека є виправдним документом для записів касових операцій в облікових регістрах. Після прийняття чека банк повертає контрольну марку, за якою у визначений час отримують готівку.

Здача готівки на рахунки в банках проводиться за об'явою на внесок готівки. Цей документ складається з трьох частин. Верхня частина (об'ява) залишається у банку, середня частина (квитанція) передається касиру. Нижня частина об'яви (ордер) також повертається підприємству, але тільки після проведення банком відповідної операції разом із банківською випискою. На кожній із трьох частин зазначаються: дата, від кого прийнято готівку, банк одержувача і одержувач, при­значення внеску, номер поточного рахунка і сума цифрами і прописом (в об'яві та квитанції).

Порядок проведення безготівкових розрахунків регламентується Цивільним кодексом України від 16.01.2003 p. № 435-IV, Інструкцією про безготівкові розра­хунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, а також Законом України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІП.

Безготівкові рахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків плат­ників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за доручен­ням підприємств та фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в каси банків, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки здійснюються банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді.

Згідно зі ст. 1088 ЦКУ при здійсненні безготівкових розрахунків допускають­ся розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банків­ськими правилами і традиціями ділового обороту.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті встановлено, що при здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунко­вими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

При здійсненні розрахункових операцій використовуються платіжні інстру­менти у формі:

• меморіального ордера;

• платіжного доручення;

103

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

• платіжної вимоги-доручення;

• платіжної вимоги;

• розрахункового чека;

• акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інстру­ментів регулюється законодавством України, в т. ч. окремими нормативно-право­вими актами Національного банку.

Підприємства (клієнти банків) самостійно обирають передбачені платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.

Розрахункові документи складаються на бланках визначеної форми. Форму та необхідні реквізити того чи іншого розрахункового документа, залежно від виду безготівкових розрахунків, наведено у відповідних додатках до Інструкції № 22. Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового до­кумента, у т. ч. номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість та кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Перший примірник розрахункового документа має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи відповідальних осіб.

Банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог; у розра­хунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів; відсутні супровідні документи, надання яких разом із розрахунковим документом передбачено норма­тивними актами; розрахунковий документ подано до банку з порушенням законо­давства України; порушено інші вимоги Інструкції № 22.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше двох), з використанням електронно-обчислювальних та друкарських машин, за один раз із використанням копіювального або самокопіювального паперу.

Дозволяється заповнення розрахункового документа від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору).

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходжен­ня та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встанов­лено договором між банком і клієнтом. Якщо для банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються у такій послідовності:

• у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

104

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

' У ДРУГУ ^— списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків з ви­плати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовими договорами (контрактами), а також виплати за авторськими договорами;

• у третю — списуються кошти на підставі інших рішень суду;

• у четверту — списуються кошти за розрахунковими документами, що перед­бачають платежі до бюджету;

• у п'яту — списуються кошти за іншими розрахунковими документами в поряд­ ку їх послідовного надходження.

Розглянемо детальніше застосування окремих документів, які використову­ються при безготівкових розрахунках.

Меморіальний ордер — це міжбанківський розрахунковий документ, який складається банком під час здійснення розрахунків для документального оформ­лення операцій щодо списання коштів з рахунка платника, операцій з виконання письмового доручення платника або розпорядження стягувача щодо списання коштів з рахунка платника. Так, меморіальним ордером оформлюється часткова оплата розрахункових документів, перерахування банком коштів при закритті акредитива, за розрахунково-касове обслуговування, для вживання заходів щодо виконання рішення суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постано­ви державного виконавця про арешт коштів на рахунку.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове до­ручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначе­ної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення оформляється не менше ніж у двох примірниках.

Сума, яка зазначається в платіжному дорученні, не повинна перевищувати суми залишку коштів, що знаходяться на рахунку платника. Платіжні доручення платника у разі відсутності (недостатності) коштів на його рахунку банк приймає лише в тому разі, коли порядок приймання і виконання таких платіжних доручень передбачено в договорі між банком і платником.

Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізнішою 10 календарних днів після складання платіжного доручення (день складання не враховується).

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів від дати його виписки.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварни­ми платежами:

• за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані по­слуги тощо);

• у порядку попередньої оплати — якщо такий порядок розрахунків встановлено законодавством або обумовлено в договорі;

105

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підпри­ємств;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (за­робітна плата та ін.), на їхні рахунки, відкриті в банках;

• для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або держав­них цільових фондів;

• в інших випадках.

Якщо фізична особа не має рахунка в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку. Через під­приємства поштового зв'язку здійснюються перекази:

• на ім'я окремих фізичних осіб — коштів, що належать їм особисто (аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження тощо);

• підприємствам — коштів на виплату заробітної плати, для організованого на­бору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо в тих насе­лених пунктах, де немає банків.

Для перерахування коштів підприємству поштового зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприєм­ства поштового зв'язку, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їхнім одержу вачам, та номери списків одержувачів коштів.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усім учасниками безготівкових розрахунків. Платіжна вимога-доручення — розра-хунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платників сплатити суму коштів і доручення платника банку, що його обслуговує, здійснить переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отриму-вача. Платіжна вимога-доручення складається з двох частин: верхньої — вимог отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; ни: ньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Верхня части вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платник може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню части-і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплаті отримувачу й зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищуй суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-ручення.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 кален-дарних днів від дати її оформлення отримувачем. У разі недостатності коштів на ра-хунку платника платіжна вимога-доручення повертається банком без виконання

106

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

Платіжною вимогою є розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або отримувача — при договірному списанні) до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, пе­редбачених у договорі між банком і клієнтом.

Списання коштів на підставі платіжних вимог поділяється на примусове та до­говірне. Під примусовим списанням розуміють списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законодавством виконав­чих документів у випадках, передбачених законом. Право на договірне списання ви­никає у отримувача коштів при укладанні договору купівлі-продажу або поставки, коли передбачено право продавця (постачальника) на списання коштів з банківсько­го рахунка покупця. У свою чергу, право банку платника на здійснення договірного списання коштів має бути обумовлене в договорі між банком і платником.

Для здійснення примусового списання коштів стягувач надає до обслугову­ючого банку платіжну вимогу в кількості не менше ніж три примірники разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог. У разі здійснення договірного списання платіжна вимога (без реєстру) подається отримувачем до банку плат­ника. Під час здійснення примусового списання необхідно враховувати, що при заповненні реквізиту «Призначення платежу» слід зазначити номер і дату вико­навчого документа, виданого судом. При здійсненні договірного списання у рек­візиті «Призначення платежу» зазначаються: назва, номер і дата договору, яким передбачено договірне списання коштів, а також посилання на законодавчі акти, що передбачають таке списання.

Банк, що обслуговує отримувача коштів, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів від дати їх складання.

У разі, коли отримувач коштів та їх платник обслуговуються в різних устано­вах банку, банк отримувача подає до банку платника не менше ніж два примірника платіжної вимоги на примусове списання коштів. При цьому стягувачу (платни­кові) повертається один примірник платіжної вимоги та один примірник реєстру. Другий примірник реєстру залишається в банку отримувача. Банк платника при­ймає до виконання платіжні вимоги протягом ЗО календарних днів від дати їх складання, незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку плат­ника. Банк платника виконує платіжну вимогу у межах наявного залишку коштів на рахунку платника, а за невиконаною сумою платіжна вимога повертається стя­гувачу (отримувачу коштів).

У разі розрахунків за інкасовими дорученнями банк-емітент за дорученням і за рахунок клієнта здійснює дії, пов'язані з отриманням від платника платежу та (або) акцепту платежу. Банк-емітент, що отримав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).

107

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Суттю розрахунків з використанням інкасових доручень є надання банком-емітентом послуги з витребування з платника коштів визначеної суми платежу. При цьому вимога до платника про здійснення платежу висувається виконуючим банком. Інкасове доручення може бути оформлене як у вигляді платіжної вимоги, так і у вигляді інших розрахункових документів.

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить письмове дору­чення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його раху­нок, про сплату чековласнику зазначеної в чеку суми коштів. Банк-емітент — банк, що видав розрахунковий чек (чекову книжку).

Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підпри­ємств з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані ро­боти, надані послуги). Розрахункові чеки застосовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Вони брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Чекові книжки є бланками суворого обліку.

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента (той, що видає чекову книжку) заяву в одному примірнику, підписану особами, яким на­дане право підпису документів для здійснення розрахунково-грошових операцій, та засвідчену відбитком печатки.

У заяві та талоні до неї чекодавець ставить номер рахунка, з якого здійснюва­тиметься оплата чеків. Заява приймається банком протягом ЗО календарних днів від дати її складання.

У разі потреби дозволяється одночасне надання підприємству за однією за­явою кількох чекових книжок із зазначенням загальної суми ліміту за рахунок за­броньованих чекодавцем коштів. На зворотному боці заяви чекодавець самостійно зазначає суму ліміту за кожною книжкою.

Разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чека­ми». Термін дії чекової книжки — один рік. Термін дії невикористаної чекової книж­ки може продовжуватися за погодженням із банком, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки. Чекова книжка може видаватися для розра­хунків із будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Чеки заповнюються від руки чорнилом, кульковою ручкою або з викорис-танням технічних засобів. Під час розрахунків за товари (роботи, послуги) у чек зазначається назва отримувача, загальна назва товарів (виконаних робіт, наданих послуг), а також номер і дата рахунка, за оплату якого виписаний чек, та сума. Одно­часно з виписуванням чека на його корінці вказується назва отримувача коштів] номери документів, що оплачуються, сума і залишок ліміту. Чеки підписує службо­ва особа чекодавця, яка має право підпису. Чеки скріплюються відбитком печатки чекодавця. Будь-які виправлення в чеку не дозволяються.

108

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чеков-ласника протягом 10 календарних днів. Забороняється передавання чекової книжки її власником будь-якій іншій особі, а також підписання незаповнених бланків роз­рахункового чека і проставлення на них відбитка печатки юридичними особами.

Приймаючи розрахунковий чек до оплати за товари (роботи, послуги), чеко­власник перевіряє: правильність заповнення; відсутність виправлень; відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку; термін дії; достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека; наявність на ньому відбитка печатки банку. Після цього чековласник встановлює особу пред'явника розрахункового чека за документом, що її посвідчує. Чековласник відриває (відрізає) розрахунковий чек від корінця, ставить на звороті чека та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки. Розрахунковий чек, оформлений з порушенням вимог, до оплати не прий­мається.

Чековласник здає в банк розрахункові чеки разом із трьома примірниками ре­єстру чеків — якщо рахунки чекодавця та чековласника відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках — якщо рахунки чекодавця та чековласника відкриті в різних банках. Зробивши перевірку, банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунка чекодавця та перераховує їх на рахунок чековласника. Невикористані розрахункові чеки після закінчення терміну дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх пога­шає. За бажанням клієнта банк може продовжити термін дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром (особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив) та заявником акредитива.

Банк-емітент (банк, що відкрив акредитив) може відкривати такі види акре­дитивів:

• покритий — акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі;

• непокритий — акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту. Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на

кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається без­відкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітен-іом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Усі розпоряджен­ня про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк,

109

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

а останній — бенефіціара. Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива (за винятком випадку, коли банк-емітент є виконуючим банком).

Безвідкличний акредитив — це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, та банку-емітента. Безвідкличний акредитив — це твер­де зобов язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в терміни, визна­чені умовами акредитива, якщо документи, передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента та якщо дотримані терміни й умо­ви акредитива.

Для відкриття акредитива підприємство подає до банку заяву на акредитив не менше ніж у трьох примірниках, а в разі відкриття покритого акредитива — від­повідні платіжні доручення на перерахування коштів для бронювання їх у ви­конуючому банку. Виконуючий банк — банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві. Виконуючий банк залежно від операції за акредитивом також може бути авізуючим банком. Авізую-чий банк — банк, який за дорученням банку-емітента авізує (сповіщає) акредитив бенефіціару без будь-якої відповідальності за його оплату. Реквізити, передбачені формою заяви на акредитив, є обов'язковими (крім реквізиту «Додаткові умови») і тому у разі відсутності одного з них акредитив не відкривається і заява повертаєть-ся заявнику без виконання.

Акредитив вважається відкритим після того, як бенефіціару надіслано повідом* лення про відкриття та умови акредитиву.

У разі відкриття покритого та непокритого акредитиву підприємство подає за-яву, як правило, у чотирьох примірниках.

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документа, передбачені умовами акредитива разом із реєстром документів за акредитивом. Реєстр документів за акредитивом складається у чотирьох примірниках. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушен ня хоча б однієї з умов виплати за акредитивом не проводить.

Банки мають здійснювати контроль за терміном дії акредитива, зазначеного заяві. У день закінчення терміну дії акредитива невикористані кошти, заброньовані у виконуючому банку, перераховуються за меморіальним ордером у банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли.

До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів по-гашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Ці розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групою платників.

110

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

Підприємства, що мають господарські зв'язки з поставок товарів (виконаних робіт, наданих послуг), можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог.

У договорах між підприємствами передбачаються періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, терміни та платіжні ін­струменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки. Після складання акта звіряння взаємної заборгованості та сторона, на користь якої склалося креди­тове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне дору­чення, вимогу-доручення) або оформляє вексель.

Для оперативного ведення підприємством своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією підприємства можуть застосовувати системи дистан­ційного обслуговування: «клієнт — банк», «клієнт — Інтернет-банк», «телефонний банкінг» тощо. Юридичною підставою для роботи підприємства за допомогою систем дистанційного обслуговування та оброблення банком його дистанційних розпоряджень є договір про розрахунково-касове обслуговування.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт — банк», «клі­єнт — Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа визначаються договором між банком і підприємством, але обов'язково цей документ має містити такі з них:

• дату і номер;

• назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунка;

• назву та код банку платника;

• назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунка; назву та код банку одержувача;

• суму цифрами;

• призначення платежу;

• електронний цифровий підпис;

• інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового доку­мента системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні рек­візити».

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також із використанням платіжних карток.

Підчас використання систем «клієнт — банк», «клієнт — Інтернет-банк» банк щоденно роздруковує реєстр розрахункових документів, відправлених клієнтом. Реєстр має обов'язково містити відомості про дату і час подання власникам рахунка електронних розрахункових документів до банку.

111

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Після отримання від банку виписки з рахунка клієнт складає реєстр електро­нних розрахункових документів, відправлених у банк каналами зв'язку і прийня­тих банком до сплати.

Здійснення операцій за рахунком клієнта (сплата комунальних послуг, теле­фонних переговорів тощо) за допомогою системи «телефонний банкінг» (дис­танційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв'язку) підприємство передбачає у договорі з банком про розрахунково-касове обслугову­вання або іншому договорі про надання банківських послуг. Ідентифікують клієнта в цьому разі за допомогою своєрідного пароля, який він називає, ініціюючи перера­хування грошей з рахунка. Паролем може бути номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо.

Більш перспективною формою безготівкових розрахунків в Україні є розра­хунки за допомогою пластикових карток.

Для юридичних осіб випускаються корпоративні картки, призначені для оплати витрат підприємства його працівниками (для розрахунків за товари (робо­ти, послуги), для оплати витрат на відрядження та представницьких витрат.)

Корпоративна картка може бути:

• дебетна (дебетова) — надає можливість здійснювати операції в межах залишку коштів на картковому рахунку (наприклад, VISA Electron);

• кредитна — надає можливість здійснювати операції як за рахунок залишку ко­штів на картковому рахунку, так і в межах встановленого ліміту овердрафту за рахунком (наприклад, VISA Classic, VISA Gold).

Корпоративні картки не застосовуються для виплати заробітної плати, інших виплат соціального характеру, а також для оплати в іноземній валюті договорів (контрактів).

Корпоративну картку можна використати на цілі:

• одержання готівки у валюті України для здійснення розрахунків, пов'язаних із виробничими (господарськими) потребами, у т. ч. для оплати витрат на від­рядження у межах України;

• здійснення розрахунків у безготівковій формі у валюті України, пов'язаних зі статутною і господарською діяльністю, витратами представницького характе­ру, а також витратами на відрядження у межах України;

• одержання готівкової іноземної валюти за межами України для оплати витрат на відрядження;

• здійснення розрахунків у безготівковій формі в іноземній валюті за межами України, пов'язаних із витратами на відрядження та витратами представниць­кого характеру.

Для одержання корпоративної платіжної картки представник юридичної осо-би пред'являє паспорт або документ, що його замінює, і доручення на одержання ТМЦ, видане власником картрахунка — юридичною особою. Одночасно з карткою держателю вручають конверт з ПШ-кодом.

112

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

При видачі співробітнику корпоративної картки підприємству доцільно уклас­ти з ним договір про відповідальність за витрачання коштів на картрахунку, її втрату або розголошення ПІН-коду, відшкодування сум, використаних понад надані у звіті, збитків, завданих через невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Держателями корпоративних карток можуть бути повнолітні дієздатні фі­зичні особи, які перебувають у трудових відносинах з юридичною особою — влас­ником спеціального карткового рахунка. Кошти, списані з картрахунка юридичної особи, вважаються виданими під звіт держателю платіжної картки. Використання коштів має бути підтверджене відповідними звітними документами. Контроль за цільовим використанням коштів з корпоративного картрахунка здійснюється власниками цих рахунків.

Перед тим як скористатися рахунком, на нього потрібно внести кошти. По­повнення картрахунка здійснюється його власником з поточного рахунка безго­тівковим шляхом у національній або іноземній валюті, залежно від того, в якій валюті відкритий картрахунок. А також за рахунок готівки, що вноситься до каси банку-емітента, поверненої довіреною особою — власником картки до каси під­приємства як невикористаної або відшкодованої за кошти, використані понад встановлені норми витрат.

Видаткові операції як у готівковій, так і безготівковій формі за картрахунком проводяться тільки за допомогою платіжної картки. Аби зняти готівку, можна скористатися банкоматом або звернутися до каси банку. При безготівковій формі картка пропускається через торговий термінал. Підтверджуючими документами таких операцій є сліп, квитанція платіжного термінала, чек касового апарата, чек банкомата. Ці документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

• ідентифікатор банку або торговця чи інші реквізити, які надають можливість його ідентифікувати;

• дату здійснення операції;

• суму і валюту операції;

• реквізити платіжної картки;

• код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі;

• номер банкомата — у чеку банкомата;

• вид операції (покупка, повернення) — у сліпі або квитанції платіжного термі­нала торговця;

• підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи) — у сліпі або квитанції платіжного термінала банку або торговця;

• підпис власника платіжної картки — у сліпі або квитанції платіжного терміна­ ла банку або торговця.

Довірені особи підприємства, які одержали готівку з карткового рахунка з ви­користанням корпоративної картки, використовують її за цільовим призначенням без оприбуткування в касі підприємства. Обмеження за розрахунками готівкою

113

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

у сумі 10 000 гри. протягом одного дня з одним підприємством (підприємцем) сто­сується і готівки, одержаної за корпоративними картками.

Документи, що підтверджують витрачання коштів, повинні зберігатися і після відрядження здаватися до бухгалтерії підприємства разом з авансовим звітом у терміни і порядку, що встановлені для підзвітних осіб.

Операції, що здійснюються на території України власниками платіжних карток, проводяться тільки у валюті України. Зняти за корпоративною карткою іноземну ва­люту з валютного картрахунка можна лише у касах банку — емітента картки.

Один раз на місяць банк — емітент картки надає звіт про проведені операції і стан картрахунка (виписку про рух за рахунком) власникам рахунків. У звіті за­значається номер власника спеціального карткового рахунка і всі операції, які здій­снювалися за ним протягом визначеного періоду — розрахункового циклу.

Підприємства також можуть використовувати платіжні картки для оплати праці своїх працівників («зарплатні» картки). Слід відзначити, що власником такої картки є сам працівник, а не його роботодавець. Однак ініціатором подібної форми розрахунків виступає підприємство. Воно, як правило, оплачує послуги банку із виготовлення карток та обслуговування операцій з ними.