9.3.6 Облік кредитів банків за журнально-ордерною формою

Облік господарських операцій, що відображаються на рахунках 50 «Довго­строкові позики» та 60 «Короткострокові позики», здійснюють у журналі-ордері № 4 с.-г., який відкривають на місяць. Для кожного рахунку виділені окремі розділи.

465

Рис. 9.3

Схема запису операцій з обліку кредитів банків за журнально-ордерною формою

Підставою для запису господарських операцій протягом місяця в Журнал-ордер є виписки банку з позикового рахунку та додані до них первинні документи.

Аналітичний облік за видами позик ведуть у спеціальній таблиці — «Аналітич­ні дані до рахунку», дані якої використовують при складанні звітності. Залишки на кінець місяця за рахунками позик, визначених в аналітичних даних, підсумовують і зіставляють із залишками в Головній книзі.

У кінці місяця кредитові обороти рахунків 50, 60 із Журнал-ордера № 4 с.-г. переносять у Головну книгу.

Схему запису операцій з обліку кредитів банків наведено на рис. 9.3.

9.4 Облік розрахунків за податками й платежами

9.4.1 Види податків та їх характеристика

Відповідно до діючого законодавства усі підприємства вступають у взаємовід-носини з бюджетом, оскільки вони є учасниками формування бюджету Українки Ці взаємовідносини базуються на сплаті підприємствами бюджету податків, збо-рів та їх платежів.

Основним нормативним документом, який регулює систему оподаткування Закон України від 25.06.1991 р. №1251-ХП «Про систему оподаткування в Украї-ні» зі змінами й доповненнями. Цей Закон визначає принципи побудови систем оподаткування, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та держави цільових фондів, а також права, обов'язки й відповідальність платників.

466

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Розрізняють загальнодержавні та місцеві податки, збори (обов'язкові плате­жі). До загальнодержавних податків і зборів відносять: податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, податок на прибуток, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, інших самохідних машин та механізмів та ін. До місцевих податків і зборів належать: ринковий збір, податок з реклами, комунальний пода­ток, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі тощо.

Відповідно до Закону № 1251, в Україні передбачено 41 вид податків, зборів та обов'язкових платежів (рис. 9.4). Деякі з них на сьогодні законодавчо не затвердже­ні (податок на нерухоме майно) або не сплачуються (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захис­ту населення, збір до Державного інноваційного фонду, гербовий збір). З 1 січня 2004 р. скасовано і вилучено з переліку місцевих податків і зборів готельний збір, збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує закордон. З 01.01.2004р. на підставі Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» від 10.07.2003 р. №115-IV до загальнодержавних податків і зборів включе­но збір за проведення гастрольних заходів. Існують ще збори, інші обов'язкові пла­тежі, визначені різними постановами КМУ, указами Президента України, Законом про державний бюджет.

Такі податки, як ПДВ, акцизний збір, ввізне (імпортне) мито включаються до ціни реалізації понад відпускну ціну виробника. До податків, які відносять у ви­трати підприємств, належать: плата за землю, державне мито, вивізне (експортне) мито, збір за спеціальне використання природних ресурсів, платежі за забруднення навколишнього природного середовища та ін. Податки на заробітну плату — це по­даток з доходів фізичних осіб.

У разі зміни юридичної адреси суб'єктів підприємницької діяльності — плат­ників податків сплата визначених законодавством податків після реєстрації здій­снюється за місцем попередньої реєстрації до кінця поточного бюджетного (кален­дарного) року.

Закон України від 27.11.2003 р. №1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» заборонив проводити розрахунки з бюджетом в негрошовій формі, в т. ч. і платникам фіксованого сільськогосподарського податку.

Податок на додану вартість. Згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97ВР, платником податку є особа, обсяг оподатко­вуваних операцій якої з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періо­ду з останніх 12 календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян. Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг). База оподаткування визначається, виходячи з договірної вартості товарів, робіт, послуг з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг). Загальна ставка ПДВ — 20 %. Продаж вітчизняних продуктів дитячого

467

468

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

харчування молочними кухнями; передплата і доставка періодичних видань, друко­ваних засобів масової інформації; продаж книжок вітчизняного виробництва; про­даж учнівських зошитів, підручників та учбових посібників вітчизняного виробни­цтва; продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, допущених до використання в Україні за переліком KM У; продаж путівок на санаторно-курортне лікування дітей в закладах за переліком КМУ та ін. звільняються від оподаткування. ПДВ за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу сільськогоспо­дарськими товаровиробниками переробним підприємствам молока і м'яса живою вагою; з продажу газу, імпортованого в Україну тощо. У разі застосування нульової ставки сума ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаних товарів, повністю від­шкодовується платнику з бюджету. Коли операції з продажу товарів звільняються від оподаткування чи не є об'єктом оподаткування, сума ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаних товарів, відноситься до складу валових витрат платника подат­ку, тобто зменшує базу оподаткування податком на прибуток.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо підвищення ефек­тивності справляння податку на додану вартість» від 23.06.2004 р. № 671/2004 передбачається зменшення ставки податку на додану вартість до 15 %, скорочення переліку пільг зі сплати податку тощо.

Платники ПДВ підлягають реєстрації в податковому органі, їм присвоюється індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Продавець (платник ПДВ) зо­бов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається в двох примірни­ках (оригінал і копія). Оригінал податкової накладної видається покупцю, а копія залишається у продавця. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 165 зі змінами та доповненнями.

Податкову накладну складають у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкове зобов'язання — це загальна сума податку, нарахована плат­ником податку у звітному періоді. Датою виникнення податкових зобов'язань є будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

• дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення докумен­та, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Податкову накладну виписують на кожну повну або часткову поставку товарів

(робіт, послуг). Обов'язковими реквізитами податкової накладної є:

• порядковий номер;

• дата виписки;

469

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

назва юридичної особи (або місце податкової адреси фізичної особи, зареє­строваної як платник ПДВ);

опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг);

повна назва одержувача;

ціна продажу без урахування ПДВ;

ставка ПДВ і сума податку;

загальна сума, що підлягає сплаті з урахуванням ПДВ.

Крім того, необхідно, щоб податкова накладна була підписана уповноважено особою і скріплена печаткою.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення в податковий кредит витрат зі сплати ПДВ. Податковий кредит — це сум" на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суми ПДВ за придбаними паливно-мастильними матеріалами (ПММ) вклю-чаються до складу податкового кредиту, лише якщо витрати на його придбання відносяться до валових витрат. Не включається до складу валових витрат платника податку 50 % витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів. Тому, наприклад, сума ПДВ за дизпаливом в розмірі 50 %, отрима­ним і використаним для легкових автомобілів, податкового кредиту не збільшить оскільки в цьому разі витрати на придбання такого ПММ не відносять до складу валових витрат. Цей непрямий податок, що не відшкодовується покупцю ПММ має бути включений до первинної вартості дизпалива.

Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не перевищує 20 грн.; у разі продажу транспортних квитків та при виписування готельних рахунків. ПДВ відшкодовується при цьому на підставі то­варного чека, чека ЕККА чи інших рахунків.

Податкова накладна є звітним податковим документом і розрахунковим доку­ментом. Податкові накладні реєструються в Книзі обліку продажу і Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг). Ці книги ведуться платниками ПДВ. Вони по­винні бути прошнуровані, пронумеровані, зареєстровані в податковій адміністрації. Дата початку таких книг і дата їх закінчення підтверджуються підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Дані книг служать основою для складання Податкової декларації з ПДВ.

Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні — 122 400 грн.), податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Але ті платники податку, які ма­ють обсяг операцій з продажу менший ніж 7200 НМДГ, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення платник податку подає до органу державної податкової служби за один місяць до початку календарного року.

470

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом ДПА України 30.05.1997 р. № 166 зі змінами й до­повненнями, внесеними наказом ДПАУ від 30.09.2003 р. № 466. Існують повна і скорочена форми декларацій з ПДВ.

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими за 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, але які за власним бажанням зареєструвалися платниками податку на додану вартість, а та­кож особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку, до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподаткованих операцій, подають декларацію за скороченою формою.

Повна декларація подається за перший звітний період, в якому досягнуто граничних обсягів оподатковуваних операцій (3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Також скорочену декларацію подають ті платники податку, у яких суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, а саме: переробні підприємства, сільськогосподарські підприємства, технологічні парки, заготівельні підприємства. До скороченої декларації включають лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів оподаткування. Інші операції включають до повної декларації.

Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою по­даткових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України. Підставою для отримання бю­джетного відшкодування є виключно дані податкової декларації за звітний період.

За наявності у платника податкового боргу минулих звітних періодів зі сплати податку на додану вартість (у т. ч. відстроченого та розстроченого) сума, задекларова­на платником до відшкодування, зараховується в погашення такої заборгованості.

Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рі­шенням суду. Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації шляхом:

• перерахування грошових сум з бюджетного рахунка на рахунок платника по­датку в установі банку, що його обслуговує;

• зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість;

471

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

• зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів

(обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету протягом місяця, що настає після надання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 p. № 1344-IV, передбачено здійснити погашення простроченої бю­джетної заборгованості з ПДВ, що виникла за станом на 01.01.2004 p., шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу 5 років. Облігації підлягають щорічному погашенню рівними частинами (в розмірі 20 % від номінальної вартості таких облігацій) одночасно з виплатою доходів (відсотків).

Платник податків у разі самостійного виявлення помилок, що містяться у ра­ніше поданих податкових деклараціях, має право надати уточнюючі розрахунки до повної та скороченої форми декларацій або ж зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протя­гом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів до початку його перевірки контролюючим органом платник податків сплачує штраф у розмірі 5 % від суми недоплати. Якщо платник податків після подання декларації за звітний період подає нову декларацію з ви­правленими показниками до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються.

Якщо за результатами подання уточненої податкової декларації виникає необ­хідність повернення зайво сплаченого ПДВ або його відшкодування, то разом із такою уточненою декларацією платник мусить подати заяву на повернення зайво сплаченого чи невідшкодованого податку.

Заяви на повернення зайво сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095-го дня, наступного за днем здійснення перепла­ти. Якщо термін подання такої заяви минув, то уточнена декларація не подається і, відповідно, суми зайво сплаченого ПДВ підприємству повернені не будуть.

Якщо податковий (звітній) період дорівнює календарному місяцю, — декла­рація подається до ДПА за місцезнаходженням платника протягом 20 календар­них днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Якщо податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу, — декларація подається до ДПА протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календар­ним днем звітного (податкового) кварталу.

Чинним законодавством передбачені такі пільги з ПДВ для сільськогосподар­ських підприємств.

472

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Перша пільга. Сільгоспвиробники, які продають переробним підприємствам молоко і м'ясо живою вагою, нараховують податкові зобов'язання за нульовою ставкою. Пільга поширюється на всі підприємства (будь-яких форм власності і господарювання).

Друга пільга (діє до 01.01.2005 p.). Якщо сільськогосподарські підприємства всіх форм власності продають молоко, худобу, птицю, вовну, а також молочну про­дукцію і м'ясопродукти (вироблені у власних переробних цехах), ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, залишається в розпорядженні таких підприємств. Ці кошти ви­користовуються на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Різницю між податковими зобов'язаннями, нарахованими у звітному періо­ді, та податковим кредитом підприємства перераховують з поточного на окре­мий рахунок. За нецільового використання зазначених коштів вони вилучаються до держбюджету.

Третя пільга (діє до 01.01.2005 p.). Поширюється на тих сільськогосподар­ських товаровиробників (незалежно від організаційно-правової форми і форми власності), в яких сума, отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податко­вий) рік, складає не менше 50 % від загальної суми валового доходу. Такі підпри­ємства можуть не перераховувати до бюджету належні до сплати суми ПДВ за опе­раціями з продажу товарів (робіт) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (крім підакцизної). До переліку цієї продукції не входять молоко і м'ясо живою вагою, що реалізується переробним підприємствам, оскільки за ними ПДВ нара­ховується за нульовою ставкою. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільгосппідприємств і повинні використовуватися ними для придбання матеріаль­но-технічних ресурсів виробничого призначення.

Четверта пільга (недіюча). Встановлена ст. 9 Закону України «Про стимулю­вання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.2001 р. № 2238-ІП. У ній говориться про можливість застосування сільськогосподарськи­ми товаровиробниками, які здійснюють реалізацію власної сільгосппродукції і про­дуктів її переробки, касового методу нарахування податкових зобов'язань з ПДВ. Тобто при продажу товарів (робіт, послуг) податкові зобов'язання у таких сільгосп­підприємств виникають на дату зарахування коштів від покупця на банківський рахунок, а при бартерних розрахунках — на дату оприбуткування продукції (робіт, послуг), одержаної сільгосппідприємством у рахунок оплати за раніше реалізовані товари (роботи, послуги).

П'ята пільга (діє до 01.01.2005 p.). Сума ПДВ, яку переробні підприємства всіх форм власності повинні сплачувати до бюджету за реалізовані ними моло­ко і молочну продукцію, м'ясо і м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується

473

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за про­дані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо живою вагою. Дана пільга не стосується:

• операцій з продажу молока, молокопродуктів, м'яса і м'ясопродуктів, виготов­лених переробними підприємствами з імпортованої сировини;

• операцій з продажу молока, молокопродуктів, м'яса і м'ясопродуктів, виготов­лених переробними підприємствами із сировини, закупленої не живою вагою;

• продажу імпортованої сировини;

• продажу молока і м'яса живою вагою посередникам;

• переробки сировини на давальницьких умовах.

Дотації, отримані сільгосптоваровиробниками, повинні використовуватися ними виключно для розвитку тваринництва і, передусім, для забезпечення тварин кормами, відтворення поголів'я, придбання племінних ресурсів та проведення ве­теринарних заходів. Дотації можуть виплачуватися не тільки у грошовій формі. За згодою сільгоспвиробників управління агропромислового комплексу, правління споживчих товариств, споживчих спілок системи Укоопспілки разом із відповід­ними органами Державної податкової служби та фінансовими органами можуть прийняти рішення про виплату дотацій матеріальними ресурсами.

Суми дотацій за продане молоко сільськогосподарські товаровиробники, крім особистих підсобних господарств населення, використовують для придбання до­їльного і холодильного обладнання, приладів, реактивів, необхідних для визначен­ня якісних показників молока і молочних продуктів, лабораторного устаткування, дезінфікуючих та фільтруючих матеріалів. У разі забезпечення господарств цими приладами, реактивами, обладнанням і матеріалами зазначені суми використову­ються на розвиток тваринництва.

Для того, щоб скористатися зазначеним пільговим режимом оподаткування ПДВ, сільськогосподарському товаровиробнику необхідно відповідати такому критерію: виручка від реалізації власної сільгосппродукції та продуктів її перероб­ки (без ПДВ) має перевищити 50 % від валового доходу підприємства (без ПДВ)за попередній звітний (податковий) рік. Загальна сума валового доходу визначається за даними бухгалтерського обліку як загальна сума доходу за вирахуванням сум ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробни­ків, отримана від усіх видів діяльності сільськогосподарського товаровиробника, одержаного за попередній звітний (податковий) рік, а у новостворених сільсько­господарських товаровиробників — за даними звітного періоду в поточному році, у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Сільгоспвиробники здають три декларації з ПДВ. У декларації № 1 (спеці­альній декларації за скороченою формою з кодом 0132) відображають: результати операцій з реалізації молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції і м'ясопродуктів (вироблених у власних переробних цехах), крім молока і м'яса

474

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

в живій вазі, які реалізують переробним підприємствам; операції з придбання това­рів (робіт, послуг), пов'язаних з виробництвом зазначеної продукції. У декларації № 2 (теж спеціальній і скороченій, з кодом 0133) фіксують (за винятком операцій, записаних у першій декларації): реалізацію товарів (робіт) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизної), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини; операції з придбання товарів (робіт, по­слуг), пов'язаних з виробництвом зазначеної продукції. Декларацію № 3 (загальну, з кодом 011) складають за повною формою за всіма операціями, не показаними у деклараціях № 1 і № 2.

За деклараціями № 1 і № 2 розрахунків з бюджетом не проводять, а сума пере­вищення податкових зобов'язань над податковим кредитом йде на закупівлю мате­ріально-технічних ресурсів.

Разом зі спеціальними деклараціями з ПДВ сільгосптоваровиробники по­дають довідки про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період. Суми ПДВ, використані не за цільовим призначенням, стягують до держбюджету.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України від­носно оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціаль­них стандартів їх працівників» від 24.06.2004 p. №1878-IV з 01.01.2005 р. вводиться спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового госпо­дарства, а також рибальства податком на додану вартість. Такі сільськогосподарські підприємства при переході на спецрежим звільняються від сплати 20 % податку. Обрати спеціальний режим обкладення ПДВ мають право сільгосппідприємства, у яких обсяг операцій з поставки несільськогосподарських товарів, послуг за остан­ні 12 календарних місяців не повинен перевищувати 61 200 грн. Якщо суб'єкт спеці­ального режиму оподаткування здійснює оподатковувані операції з несільськогос-подарськими товарами, послугами, на суму, що перевищує 61 200 грн., то з місяця, наступного за місяцем, у якому досягається таке перевищення, таке сільськогоспо­дарське підприємство переходить на загальний режим оподаткування.

Продаж сільськогосподарської продукції сільськогосподарські підприємства оподатковуватимуть за такими ставками податку на додану вартість:

• 6 % від вартості проданих товарів лісового господарства та рибальства, супут­ніх їм послуг;

• 9 % від вартості проданих товарів сільського господарства, супутніх їм послуг. При цьому до 01.01.2007 р. діятиме 10 %-ва ставка податку. Одержана сума

ПДВ повністю залишатиметься у розпорядженні сільгосппідприємств і викорис­товуватися для відшкодування сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при купівлі то­варів (послуг), які витрачаються на виробництво сільськогосподарської продукції. Сума податкових зобов'язань не включатиметься до складу валових доходів.

Для суб'єкта спеціального режиму оподаткування встановлено квартальний звітний період.

475

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Акцизний збір. Справляння акцизного збору регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 р. № 18-92 та відповідними Законами України про ставки акцизного збору та ввізного мита (прийняті в 1996 p.).

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік то­варів (продукції), на які встановлюється акцизний збір затверджується Верховною Радою України. Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності — ви­робники підакцизних товарів; суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадян­ства, які ввозять (пересилають) предмети на митну територію України.

Аналогічно до зобов'язань зі сплати ПДВ датою виникнення податкових зо­бов'язань з продажу підакцизних товарів вважається дата, що припадає на податко­вий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця, або ж дата відвантаження товарів.

Ставки акцизного збору встановлені у твердих сумах з одиниці або з певної кількості реалізованого підакцизного товару (кілограми, штуки, літри тощо) та у відсотках до обороту з продажу товарів.

Для вироблених на митній території України підакцизних товарів базою опо­даткування є їх вартість, що визначається за встановленими виробником макси­мальними роздрібними цінами на вироблені ним товари без ПДВ та акцизного збо­ру. При імпорті таких підакцизних товарів базою оподаткування є їхня вартість, що визначається за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами без ПДВ і акцизного збору, але вона не може бути меншою за митну вартість товарів з урахуванням сум ввізного мита без ПДВ та акцизного збору.

Максимальні роздрібні ціни встановлюються виробниками або імпортерами і відповідних підакцизних товарів шляхом декларування їх рівня у спеціальній де­кларації, форму якої затверджено спільним наказом ДП АУ і Д МСУ від 21.11.2003 р. № 551/786. Початок застосування максимальних роздрібних цін відповідає першо­му числу місяця, наступного за місяцем подання декларації. У залежності від ха­рактеру операції (виробництво чи імпорт) декларація подається або в ДПАУ, або ж у Державну митну службу України (ДМСУ).

При експорті акцизний збір не стягується з підакцизних товарів, які було ви­везено (експортовано) за межі митної території України. Факт вивозу товарів під- і тверджується належним чином оформленою вантажною митною декларацією.

Що ж до імпорту підакцизних товарів, то умовою звільнення таких операцій від акцизного збору є звільнення таких товарів від ПДВ (транзит, товари на митних складах, реекспорт і т. ін.). Якщо щодо таких товарів виникне зобов'язання зі спла- ти ПДВ, автоматично виникає і податкове зобов'язання з акцизного збору.

Платники акцизного збору подають Державній податковій службі розраху-нок акцизного збору, до якого додають розшифровку оборотів, які не підлягають

476

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

оподаткуванню за звітний місяць. У разі виявлення помилок в минулих періодах складається уточнений розрахунок і Довідка про суми акцизного збору, які збіль­шують або зменшують податкові зобов'язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах. Підприємства пода­ють розрахунки не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Податок на прибуток. Згідно із Законом України «Про внесення змін до Зако­ну України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 p. №349-IV, всі підприємства, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, є платниками податку на прибуток. Об'єктом оподаткування є прибуток, який ви­значається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного пері­оду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. З 1 січня 2004 р. діє ставка податку 25 %.

Валовий доход — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяль­ності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або немате­ріальній формах. Валовий доход включає:

• загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), цінних паперів;

• доходи від торгівлі валютними цінностями;

• доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, відсотків, від здійснен­ня операцій лізингу (оренди);

• доходи з інших джерел, у т. ч. суми безповоротної фінансової допомоги; суми поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду від осіб, які не є платниками податку на прибуток, або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку; вартості товарів безоплатно наданих платнику податку; суми штрафів чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням державних органів, суду; суми ак­цизного збору, сплаченої (нарахованої) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника акцизного збору тощо.

З валового доходу виключаються:

• суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість;

• суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів, що повертаються платникові податку;

• суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою майна платника податку у випадках, пе­редбачених законодавством;

• суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, понесених платником податку в разі порушення його прав та інтересів, та ін.

477

бухгалтерський облік в агроформуваннях

Валові витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, ма­теріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості това­рів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються:

• суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією про­дукції (робіт, послуг) та охороною праці;

• суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), вклю­чаючи акцизний збір та рентні платежі;

• 50 % від витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових ав­томобілів та оперативну оренду легкових автомобілів без обов'язку доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю;

• 50 % від витрат, пов'язаних із забезпеченням основної діяльності об'єктів со­ціальної інфраструктури, і передбачених законодавством або колективним до­говором медпунктів для працівників;

• суми витрат, пов'язаних із поліпшенням основних фондів у межах 10 % від ба­ лансової вартості основних фондів та суми перевищення балансової вартості основних фондів станом на початок звітного періоду та нематеріальних акти­ вів над вартістю їх реалізації тощо. Для визначення остаточної суми валових витрат за звітний період їх кори­ гують на суму приросту або зменшення балансової вартості запасів, визначену І у табл. 1 додатку К1/1. У разі зменшення запасів оцінка їх вартості здійснюється за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом іден- тифікованої вартості відповідної одиниці запасів, яка визначається платником І податку згідно з відповідним національним положенням (стандартом). Якщо така балансова вартість на кінець звітного періоду більша, ніж на його початок, різницю включають до суми валового доходу у цьому періоді, якщо навпаки — збільшують валові витрати. Суму коригування відображають у рядках 01.2 або 04.2 Декларації про прибуток підприємства.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

• потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг, придбання та розповсю­дження подарунків; участь в азартних іграх та лотереях;

• придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інше поліп­шення основних фондів; витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин; І

• сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також по­датків на дивіденди, вартості торгових патентів;

• сплату штрафів чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням держав­них органів, суду;

478

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

• утримання органів управління об'єднань платників податку;

• виплату дивідендів;

• суми збитків, понесених у зв'язку з реалізацією товарів за цінами, нижчими за звичайні;

• будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами тощо.

Податковими періодами є календарні квартали, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається від першого календарного дня податкового періо­ду й закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

У разі, коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, перший звітний податковий період розпо­чинається від дати, на яку припадає початок обліку, й закінчується останнім кален­дарним днем наступного податкового періоду.

Якщо платник податку ліквідується, останнім податковим періодом вважаєть­ся період, на який припадає дата такої ліквідації.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку;

• дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податко­ вий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку;

• дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають спла­ті. Податок на прибуток сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, на­ступного за звітним кварталом. Платники податку протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, але не пізніше 10 ка­лендарних днів, наступних за останнім днем терміну подання, подають до податко­вого органу декларацію про прибуток за звітний квартал.

Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 затверджено Порядок складан­ня та форму декларації з податку на прибуток підприємства. Декларація має заго­ловну, дві основні частини та одинадцять додатків, з яких шість (К1-К2) подають

479

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

щокварталу (у т. ч. за рік), а п'ять (Р1-Р5) — виключно за рік. Якщо окремі рядки декларації не заповнюють, оскільки не було відповідних операцій, додатки, перед­бачені такими рядками, податковому органу надавати не потрібно.

Декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї подаються платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні.

Суми в декларації вказуються у тисячах гривень, з одним десятковим знаком.

Податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується наростаючим підсумком від початку звітного календарного року. Достовірність да­них підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера й засвідчується печаткою підприємства.

Якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то такий платник має право надати податковому органу уточнюю­чий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було виявлено.

Якщо після подання декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного терміну подан­ня декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна деклара­ція не вважається уточнюючою, і штрафи не застосовуються.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом само­стійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

• надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф (у розмірі 5 % від суми недоплати);

• або ж відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше зани­жених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амор­тизаційних відрахувань) у складі валового доходу та валових витрат того по­даткового періоду, за який подається звітна декларація.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток за формою, встановленою наказом ДПАУ від 29.03.2003 р. № 143. Згідно з Законом України «Про оподаткування при­бутку підприємств», суму нарахованого податку на прибуток сільгосппідприємства зменшують на суму податку на землю, що використовується в сільгоспобороті.

Згідно зі ст. 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 p. № 1344-IV, державні і казенні підприємства та їх об'єднання спла­чують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 р. і щоквартальної

480

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

фінансово-господарської діяльності в 2004 р. до Загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Платниками т. зв. держдивідендів у 2004 р. стали ще акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) у статутних фондах. Розмір держдивідендів становить 15 % від чистого прибутку, що залишається у розпорядженні держпідприємств за даними бухгалтерського обліку.

Зазначені підприємства сум и чистого прибутку до держбюджету у розмірі 15% показують у декларації про прибуток, незалежно від того, платять вони податок на прибуток чи ні, і вносять у терміни, встановлені для сплати цього податку.

Плата за землю. Використання землі в Україні є платним. Відповідно до За­кону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ (у редакції Закону України від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР), платниками земельного податку є власни­ки земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів. Плата за землю береться у вигляді земельного податку або орендної плати. Орендна плата береться за земельні ділянки, надані в оренду.

Об'єктом оподаткування є передана у власність або надана в користування конкретна земельна ділянка, а також земельна частка (пай). Ставки земельного податку з 1 га сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їхньої грошової оцінки в наступних розмірах:

• для ріллі, сінокосів та пасовищ — 0,1 %;

• для багаторічних насаджень — 0,03 %.

Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і на­селених пунктів затверджена постановою КМУ від 23.03.1995 р. № 213.

При визначені розміру земельного податку у 2004 р. слід враховувати, що щодо сільськогосподарських угідь і земель населених пунктів, грошову оцінку яких проведено й уточнено станом на 01.01.2004 p., застосовуються зазначені ставки зе­мельного податку.

До земельних ділянок, грошову оцінку яких не проведено, у 2004 р. застосову­ватимуть ставки земельного податку, встановлені Законом України «Про плату за землю», збільшені у 3,03 раза.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про плату за зем­лю» від 22.12.1999 р. № 1344-ХП встановлено, що грошова оцінка земельної ді­лянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджує Кабінет Міністрів України.

Передбачено, що грошову оцінку сільськогосподарських угідь, земель насе­лених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексують станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначають за формулою:

K.= (L-W)/№, (9.2)

де L — середній індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. Якщо значення /f не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

481

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Державний комітет України по земельних ресурсах щорічно видає лист, в яко­му повідомляє, який коефіцієнт слід використовувати при проведенні індексації за минулий рік. Відповідно до Листа Держкомзему від 14.01.2003 р. № 14-22-6/167, грошова оцінка земель станом на 01.01.2003 р. не індексується за 2002 p., оскільки коефіцієнт індексації за 2002 р. не перевищує одиниці. Для забезпечення розрахун­ку земельного податку та орендної плати за землю у 2003 р. грошова оцінка земель населених пунктів, проведена станом на 01.04.1996 р., та грошова оцінка сільсько­господарських угідь, проведена станом на 01.07.1995 p., підлягає індексації станом на 01.01.2003 р. на коефіцієнт 2,465. Зазначений коефіцієнт одержано в результаті множення коефіцієнтів індексації за 1996-2001 pp.

Нарахування податку згідно з грошовою оцінкою земель проводиться на основі документації земельного кадастру, який включає дані про реєстрацію права власності, права користування землею і договорів на оренду землі, а також обліку кількості та якості земель, зонування території населених пунктів, грошової оцінки земель щодо функціонального використання.

Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за ви­нятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими бу­динками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова пла­та за використання лісових ресурсів. Порядок і розміри такої плати регулюються Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку справляння І збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними І ділянками лісового фонду» від 06.07.1998 р. № 1012.

Від сплати земельного податку звільняються:

• заповідники, в т. ч. історико-культурні, національні, природні парки, заказни-ки (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендро-логічні й зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки - І пам'ятки садово-паркового мистецтва;

• вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних за-кладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

• органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи проку-ратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за раху-нок бюджету;

• дитячі санаторно-курортні й оздоровчі заклади України, а також підприєм­ства, земельні ділянки яких зайняті їхніми структурними підрозділами, що надають санаторно-курортні й оздоровчі послуги дітям;

• покупець об'єкту незавершеного будівництва на земельну ділянку, відведену І під такий об'єкт, від моменту придбання об'єкта на термін будівництва, визна­чений умовами приватизації тощо.

482

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Від сплати земельного податку звільняються на період дії Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та користувачі земель за умови передачі земельних ді­лянок, земельних часток (паїв) в оренду платникові фіксованого сільськогоспо­дарського податку.

Крім того податок не сплачується за:

• сільськогосподарські угіддя зон радіоактивного забруднення територій;

• хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмежен­ня щодо ведення сільського господарства;

• землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподар­ського освоєння;

• землі державних сортовипробувальних станцій та сортодільниць, які викорис­товуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

• землі державного господарства автомобільних доріг загального користування;

• земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками, до вступу їх у пору плодо­ношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень і т. ін.

Пільги зі сплати земельного податку, серед іншого, надають і суб'єктам підпри­ємницької діяльності, які реалізують ті чи інші інвестиційні проекти на територіях пріоритетного розвитку та у спеціальних економічних зонах.

Розрахунок земельного податку складають станом на 1 січня поточного року і до 1 лютого надають дані податковій інспекції.

Податкова звітність із земельного податку включає Податковий розрахунок земельного податку з шістьма додатками (1-й — «Відомість про наявність докумен­тів на землю»; 2-й — «Звіт про пільги на земельний податок»; 3-й — «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначен­ня»; 4-й — «Розрахунок земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку»; 5-й — «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку»; 6-й — «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки несільськогоспо-дарського призначення за межами населених пунктів»).

Земельний податок сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами (крім виробників товарної сільськогосподар­ської та рибної продукції і громадян) рівними частинами щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Виробники ж товарної сільськогосподарської продукції та рибної продукції і гро­мадяни сплачують земельний податок рівними частинами до 15 серпня і до 15 лис­топада звітного року.

483

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Податок з власників транспортних засобів. Відповідно до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і ме­ханізмів» від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ, платниками податку з власників транспорт­них та інших самохідних машин і механізмів є підприємства і громадяни, які мають транспортні засоби, зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством.

Податок сплачують за:

• трактори колісні;

• автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія;

• автомобілі легкові;

• автомобілі вантажні;

• автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для пе­ревезення пасажирів і вантажів;

• мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди зі встановленим двигуном ро­бочим об'ємом понад 50 см³;

• яхти та судна вітрильні з допоміжним двигуном або без нього;

• човни моторні і катери, інші човни. Податок не сплачується за:

• трактори на гусеничному ходу;

• мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди зі встановленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 см³;

• автомобілі швидкої допомоги та пожежні;

• транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;

• машини і механізми для сільськогосподарських робіт;

• спортивні яхти, судна вітрильні і човни.

Податок сплачують щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, який настає за звітним кварталом, тобто:

• за І квартал — до 15.04 звітного року;

• за II квартал — до 15.07 звітного року;

• за III квартал — до 15.10 звітного року;

• за IV квартал — до 15.01 наступного року.

Якщо підприємство протягом року придбало транспортний засіб, то податок за І квартал, у якому авто реєструється в ДАІ, треба сплатити перед цією процедурою, І а за квартали, що залишилися до кінця року, — як показано вище. За квартали, що 1 минули, податок не сплачується. Придбаний автомобіль треба зареєструвати в ДАІ протягом 10 днів.

Якщо підприємство протягом року продало транспортний засіб, то податок за І нього все одно сплачують до кінця року.

Транспортні засоби реєструються за місцезнаходженням юридичних осіб або за місцем стоянки. Перереєстрацію транспортних засобів проводять при зміні їх

484

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

власника, його місцезнаходження або найменування, місця стоянки, а також ко­льору, марки або моделі транспортного засобу внаслідок переобладнання чи заміни двигуна або кузова, інших вузлів та агрегатів, що мають ідентифікаційні номери.

Обчислення податку наземних транспортних засобів проводиться, виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортного засо­бу, а податок з водних транспортних засобів — виходячи з довжини транспортного засобу. Ставки податку встановлені в розрахунку на рік у гривнях.

Розрахунок складається на основі бухгалтерських звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня звітного року.

Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших само­хідних машин і механізмів подається протягом 60 календарних днів після остан­нього календарного дня звітного (податкового) року до податкового органу за місцем знаходження та місцем постійного базування транспортних засобів (станом на 1 січня поточного року).

Розрахунок треба подавати у таких випадках:

1. Раз на рік — для звітування про суму податку з власників транспортних засо­бів, що підлягає сплаті до бюджету.

2. При купівлі транспортного засобу (розрахунок подають з поміткою «Розра­хунок за придбані транспортні засоби» у 10-денний термін; крім розрахунку, подають довідку).

3. При самостійному виявленні помилки, що міститься у раніше поданому роз­рахунку (крім розрахунку, подають довідку).

Якщо платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданому ним розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, то такий платник зобов'язаний подати уточнений розрахунок, що містить виправлені показники. До уточненого розрахунку додають довідку про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохід­них машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах. До кожного уточненого розрахунку (за відповідний період або за придбані транспортні засоби) подають окрему довідку.

Сума податку, що підлягає сплаті, округлюється до гривень і відображається платником податку в розрахунку за поквартальними термінами. Розрахунок подат­ку підписується керівником підприємства та головним бухгалтером, скріплюється печаткою і подається до органу Державної податкової служби.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хме­лярства» від 09.04.1999 p. № 587-XIV, платниками збору на розвиток виноградар­ства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно

485

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

від форми власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній тор­говельній мережі алкогольні напої та пиво. Об'єктом обкладення збором на роз­виток виноградарства, садівництва і хмелярства є виручка, одержана на кожному етапі реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та в мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, що включається в суму торговельного обо­роту (виручка). Ставка збору становить 1 % від вартості об'єкта оподаткування. На сьогодні стягнення цього збору подовжено до 31.12.2009 р.

Платник збору самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку за­значає у Звіті про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садів­ництва і хмелярства, форму якого затверджено наказом ДПАУ від 28.03.2002 р. № 133. Звіт подається платником збору до органу Державної податкової служби за своїм місцезнаходженням щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Суми збору у звіті проставля­ються у гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальновстановле-ними правилами.

Звіт підписується керівником та головним бухгалтером юридичної особи (вказуються їхні прізвища, ініціали, проставляються дата, місяць та рік складання звіту) і скріплюється печаткою.

Якщо платник збору самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше по­даному ним звіті, такий платник зобов'язаний подати уточнений звіт, що містить виправлені показники. До уточненого звіту додається довідка про суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання у результаті виправлення звітних помилок. До кожного І уточненого звіту додається окрема довідка.

Державне мито. Державне мито є одним із загальнодержавних зборів (обов'язкових платежів), які справляються в Україні. Вступаючи у взаємовідноси­ни із судовими та арбітражними органами, органами Державного нотаріату, Мініс­терства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України тощо, підприємства і організації, громадяни повинні сплачувати державне мито.

Державне мито справляється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України І «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93, відповідно до якого було розроблено і затверджено наказом ГДПІ України від 22.04.1993 р. № 15 Інструкцію про порядок обчислення та справляння державного мита.

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні осо­би. Воно справляється за вчинення в інтересах вищезазначених осіб дій та за вида­чу документів, які мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито може справлятися з підприємств та організацій за: • подання ними позовних заяв, заяв із переддоговірних спорів, заяв (скарг) у спра­вах окремого провадження, з касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішен­ня, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів;

486

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

• подання ними позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до арбітражних судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а також про їх перегляд за нововиявленими обставинами;

• вчинення в їх інтересах нотаріальних дій державними нотаріальними контора­ми, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

• здійснення операцій з випуску (емісії) цінних паперів;

• проведення прилюдних торгів (аукціонів, тендеру) об'єктами нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина-продавця, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України, і т. ін.

Державне мито справляється, як правило, за ставками у розмірах частини не­оподатковуваного мінімуму та у відсотковому відношенні до суми позову, вартості відчужуваного майна тощо.

Мито. Мито є непрямим податком на товари та інші предмети, які перемі­щуються через митний кордон України. Платниками мита є юридичні та фізичні особи, які експортують чи імпортують товари. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону України. Об'єктом оподаткування є митна вар­тість товару та інших предметів, які переміщуються через митний кордон. До митної вартості включаються ціна товару, зазначена в рахунка-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на транспорту­вання, навантаження, розвантаження, страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інте­лектуальної власності, що належить до згаданих товарів та інших предметів і яка має бути оплачена імпортером (експортером) прямо або опосередково як умова їх ввезення (вивезення).

Порядок обкладання митом товарів та предметів, які ввозяться, вивозяться чи пересилаються громадянами, встановлено Законом України «Про єдиний митний тариф» від 5.02.1992 р. № 2097-ХП. В Україні використовуються такі види мита:

• адвалерне — нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• специфічне — нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• комбіноване — об'єднує обидва ці види митного обкладення.

Мито сплачується митним органам України (підприємствам зв'язку).

Збір за спеціальне використання водних ресурсів. Порядок нарахування та стягнення збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користу­вання водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту встановлено По­рядком стягнення збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердже­ного Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. № 1494.

487

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Збір за спеціальне використання водних ресурсів стягується за використання води із водних об'єктів, забраною за допомогою споруд або технічних пристроїв, і скидання в них зворотних вод.

Збір за користування водами для потреб гідроенергетики стягується за ко­ристування водою, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для ви­роблення електроенергії, а для підприємств водного транспорту — за користування водою при експлуатації водних шляхів вантажними самохідними, несамохідними та пасажирськими судами.

Об'єктом нарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водоспоживачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Об'єктом нарахування збору за користування водами для потреб гідроенерге­тики і водного транспорту є:

• обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій;

• тоннаж (місце) — доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних т пасажирських суден.

При використанні води, яка надходить із змішаних джерел (поверхневі, під­земні), збір за спеціальне використання водних ресурсів розраховується, виходяч з обсягів використання води з кожного виду джерела водопостачання окремо.

Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих водних об'єктів підземних вод встановлені в копійках за кубічний метр; за використання водами для потреб гідроенергетики — в копійках за 100 м³ води, пропущеної через турбін гідроелектростанцій; за користування водою для потреб водного транспорту -копійках за одну тоннаж-добу експлуатації суден.

На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються ліміти, що ви значаються в дозволах на поставку води. У межах встановленого ліміту збір за спе­ціальне використання водних ресурсів відноситься на валові витрати виробництва а за понадлімітне використання — стягується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні водокористувача. За понадлімітне використання водних ресурс' збір розраховується в п'ятиразовому розмірі.

Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на під ставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних пристроїв.

Постановою КМУ від 06.11.2003 р. № 1735 «Про проведення індексації нор­мативів плати (збору) за використання природних ресурсів» встановлено, що з 1 січня 2004 р. щорічно наростаючим підсумком проводиться індексація наступних нормативів зборів:

• за спеціальне використання водних ресурсів;

• за використання води для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

• плати за користування надрами (крім затверджених у відсотках до вартості корисних копалин);

• плати за видобуток вугілля.

488

Уся сума сплаченого збору за викиди і розміщення відходів в межах лімітів відноситься на валові витрати, а понад встановлених лімітів — за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

Збір розраховують не за кожний квартал окремо, а за 1 квартал, 6 місяців, 9 мі­сяців та за рік. Сума ж до сплати визначається як різниця між збором, нарахованим від початку року, і збором, сплаченим за попередній звітний період. Заповнюється щоквартальний розрахунок, який подається в податкову інспекцію. Термін подан­ня розрахунку збору — 40 днів по закінченні кварталу, а термін сплати — 10 днів по закінченні 40 днів.

489

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2003 р. розраховуються з коефіцієнтом 0,8.

Торговий патент. Торгова діяльність, що здійснюється суб'єктами підприєм­ницької діяльності або їх структурними підрозділами в пунктах продажу товарів, підлягає патентуванню. Під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну і оптову торгівлю, діяльність у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері за готівку, інші готівкові платіжні кошти та з використанням кредитних карток.

Торговий патент — це державне свідоцтво, що посвідчує право суб'єкта під­приємницької діяльності або його структурного підрозділу займатися певними ви­дами підприємницької діяльності. Торгові патенти видаються за плату державними податковими інспекціями. Розрізняють торговий (звичайний), короткостроковий та пільговий патенти. Термін дії торгового патента на здійснення торгівельної ді­яльності становить 12 календарних місяців, а термін дії короткострокового торго­вого патента — від 1 до 15 днів. Вартість короткострокового торгового патента на здійснення торгівельної діяльності за один день встановлюється у фіксованому розмірі 10 грн. Вартість звичайного патента регулюється органами місцевого само­врядування залежно від місця знаходження пункту продажу та асортименту това­рів (від ЗО до 320 грн. за місяць).

Оплата вартості торгового патента провадиться щомісячно до 15 числа міся­ця, що передує звітному, а оплата вартості короткострокового торгового патента здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної ді­яльності.

Пільговий патент видається суб'єкту підприємницької діяльності при здій­сненні ним торговельної діяльності певними видами товарів. Це такі товари: поштові марки, конверти, листівки; проїзні квитки; товари народних промислів; ветеринарні препарати; зубні паста та порошки; мило господарське; сірники тощо. У пільговому патенті наводиться повний їх перелік. Вартість цього патента складає 25 грн. за весь термін дії.

Підприємства здійснюють торговельну діяльність без придбання торгового патента, якщо реалізують за готівку такі види товарів вітчизняного виробництва:

• хліб і хлібобулочні вироби;

• борошно пшеничне і житнє;

• сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

• молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;

• продукти дитячого харчування;

• безалкогольні напої;

• морозиво;

• яловичина і свинина, домашня птиця;

• яйця;

490

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

• риба;

• ягоди і фрукти; мед;

• картопля і плодоовочева продукція;

• комбікорми для продажу населенню.

Не вимагає патентування реалізація суб'єктами підприємницької діяльнос­ті продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудованих у виробничі та адміністративні приміщення цього суб'єкта; діяльність із закупівлі у населення продукції, якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі.

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бю­джету. Правила розрахунку і стягнення збору за геологорозвідувальні роботи, ви­конані за рахунок державного бюджету, регламентовано Порядком встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його стягнення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 29.01.1999 р. № 115. Збір за виконані геологорозвідувальні роботи стягуєть­ся з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континенталь­ного шельфу та виключній (морській) економічній зоні родовищ з попередньо оці­неними запасами, які, за згодою зацікавлених надрокористувачів, передані їм для промислового освоєння.

Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлено окре­мо для кожного виду корисних копалин або групи близьких за призначенням ко­рисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення в надрах запасів.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи розраховується платниками самостійно. У разі розробки більше одного виду корисних копалин збір розрахову­ється за кожний вид копалин окремо.

Базовий звітний період для розрахунку збору дорівнює календарному квар­талу. Розрахунки збору подаються платниками протягом 40 календарних днів, на­ступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовищ корисних копалин. Збір за геологорозвідувальні роботи сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем терміну подання розрахунку збору. Надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі третини суми збору, визначеної в попередньому розрахунку.

Фіксований сільськогосподарський податок. З метою зупинення спаду, ста­білізації й нарощування агропромислового виробництва, здійснення перебудови

491

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

соціально-економічних відносин в аграрній сфері ринкового напряму, забезпечення поєднання державного і ринкового регулювання розвитку агропромислового комп­лексу розроблено Національну програму розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села України на 1999-2010 pp., у якій передбачене змен­шення податкового тиску на товаровиробника сільськогосподарської продукції й спрощення механізму нарахування податку.

З 01.01.1999 р. на період до 2004 р. введено в дію Закон України від 17.12.1998 р. № 320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок», яким встановлю­ється майже триразове зменшення податкового тиску на сільськогосподарських товаровиробників. На сьогодні дію цього Закону продовжено з 01.01.2004 р. до 31.12.2009 р.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких по­датків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на прибуток;

плати (податку) за землю;

податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і мех

нізмів;

комунального податку;

плати за придбання торгового патента на здійснення торговельної діяльност

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджет

збору за спеціальне використання природних ресурсів;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку;

тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народжен

ням та похованням.

Фіксований сільськогосподарський податок з 01.01.2004 р. не включає збори на обов'язкове соціальне страхування (тимчасову втрату працездатності і безробіт­тя) і плату за придбання торгового патента для здійснення торгівельної діяльно

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськопос-подарські підприємства різних організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 % від загальної суми вало­вого доходу підприємства. Загальна сума валового доходу визначається за даними бухгалтерського обліку як загальна сума доходу за вирахуванням сум ПДВ, щоза лишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, одержана від усіх видів діяльності сільськогосподарського товаровиробника, отриманого за попередній звітній (податковий) рік, а у новостворених сільськогосподарське товаровиробників — за даними звітного періоду в поточному році, у грошові

492

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

матеріальній або нематеріальній формах. До загальної суми валового доходу за вирахуванням ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарських то­варовиробників, включається:

• вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного ви­робництва;

• вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільсько­господарської сировини власного виробництва на власних або орендованих переробних підприємствах;

• вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої з власної сільськогосподарської сировини на давальницьких умовах;

• вартість реалізованих товарів (робіт, послуг) — як власного виробництва, так і виготовлених на давальницьких умовах чи попередньо придбаних.

При цьому вартість реалізації будь-якої продукції, вирощеної не на своїх землях, виробленої не на власних переробних підприємствах, виробленої чи пе­реробленої не з власної сільськогосподарської сировини не може враховуватися в обсяги сільськогосподарської продукції для сплати фіксованого сільськогоспо­дарського податку.

Обов'язковою умовою для платників цього податку є наявність сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), що перебувають у власнос­ті сільськогосподарського підприємства або надані йому в користування, у т. ч. на умовах оренди. У разі, коли платник фіксованого сільськогосподарського податку здає сільськогосподарські угіддя в оренду, орендовані площі не можуть включати­ся до розрахунку сплати фіксованого сільськогосподарського податку орендаря. У разі, коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду неплатником фіксова­ного сільськогосподарського податку, орендовані площі включаються до розрахун­ку суми фіксованого податку, що сплачується орендарями.

Суб'єкти господарювання, створені внаслідок реорганізації платника фіксо­ваного сільськогосподарського податку, та новостворені суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, у рік створення є платниками фіксованого сіль­ськогосподарського податку.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік визначаєть­ся платником податків, виходячи з площі сільськогосподарських угідь та їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 p., відповідно до Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213, та ставки фіксова­ного сільськогосподарського податку. Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з 1 га сільськогосподарських угідь складає: 0,5 % — для ріллі, сіножатей та пасовищ, 0,3 % — для багаторічних насаджень. Для платників податків, які здій­снюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка дорівнює: 0,3%- для ріллі, сіножатей та пасовищ та 0,1 % — для багаторічних насаджень.

493

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Спод. для сін. — ставка податку у відсотках до грошової оцінки 1 га сінокосів; Спод.дляпас. — ставка податку у відсотках до грошової оцінки 1 га пасовищ; С под. для б/нас. — ставка податку у відсотках до грошової оцінки 1 га багаторічних насаджень;

Спод. зем в/фон. — ставка податку у відсотках до грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях і Автономної республіки Крим для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими й риболовецькими госпо­дарствами для розведення, вирощування і вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах).

Платники податку, які не займаються розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймах, не включають до розрахунку суму фіксованого сіль­ськогосподарського податку площу земель водного фонду.

Загальний податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік на всю площу земельних ділянок, які підлягають опо­даткуванню, подається щорічно до 1 лютого поточного року платником податку до органу Державної податкової служби за місцем своєї реєстрації. У цей самий термін платник податку представляє звітний розрахунок фіксованого сільськогос­подарського податку окремо щодо кожної земельної ділянки до органу Державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.

Платники податку, утворені в результаті реорганізації сільськогосподар­ського підприємства, та новостворені суб'єкти господарювання у рік створення подають розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку за період від дня їх створення й до кінця року в терміни, передбачені законодавством для мі­сячного базового податкового (звітного) періоду (протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця їх реорганізації або створення), і враховуються від дня, що наступає за останнім календарним днем місяця їх ре­організації або створення.

Якщо у звітному періоді відбувається зміна площі земельної ділянки у зв'язку з набуттям на неї права власності чи користування, землевласник або землекорис­тувач зобов'язаний здійснити уточнення суми фіксованого сільськогосподарського податку на період до закінчення податкового року і протягом місяця представити розрахунки щодо набутої площі земельної ділянки до органів Державної податко­вої служби за місцем розташування земельної ділянки і до органу Державної по­даткової служби за місцем своєї реєстрації. Крім того, платник податку стосовно сільськогосподарських угідь подає витяг з Державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх грошову оцінку.

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця.

495

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Щомісячна сплата податку проводиться з розрахунку третини суми подат­ку, визначеної на кожний квартал. При цьому розподіл річної суми податку за кварталами здійснюється у таких розмірах: І квартал — 10 %, II — 10, III — 50, IV квартал — ЗО %. Органи Держказначейства частину від загальної суми фіксова­ного сільгоспподатку перераховують до місцевого бюджету (ЗО %), до Пенсійного фонду (68) та на обов'язкове соціальне страхування (2 %).

У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку самостійно ви­являє помилки, що містяться у раніше поданому ним розрахунку податку, такий платник зобов'язаний подати новий (уточнений) розрахунок податку, що містить виправлені показники.

Якщо протягом року відбулася зміна площ сільськогосподарських угідь під­приємства, воно зобов'язане також здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів Державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу Державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Платники ФСП, що займаються іншими видами діяльності, ніж вироб­ництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, зо­бов'язані обліковувати фінансові результати від такої іншої несільськогосподар-ської діяльності окремо й оподатковувати їх на загальних підставах. Починаючи з 01.01.2005 p., платники ФСП податок на прибуток з доходів від несільськогос-подарської діяльності не сплачують, якщо доходи від такої діяльності не переви­щують 25 % від валового доходу.

З 2005 р. право сплачувати податок безпосередньо залежатиме від обсягів реалізації сільськогосподарської продукції за 12 місяців, що передують місяцю податкової реєстрації. Буде також відмінено норму, яка дозволяє новоствореним сільгосппідприємствам ставати у рік свого створення платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Податок з доходів фізичних осіб. Стягується відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV. У зазначеному І Законі під терміном «заробітна плата» розуміють також інші заохочувальні та ком­пенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) І платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Платниками податку з доходів фізичних осіб є:

• резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території Укра- їни, так і іноземні доходи;

• нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Фізична особа-резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Украї­ні. Фізична особа-нерезидент — фізична особа, яка не є резидентом України.

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Об'єктом оподаткування резидента є:

• загальний місячний оподатковуваний доход;

• чистий річний оподатковуваний доход, який визначається шляхом зменшен­ня загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

• доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподат­куванню при їх виплаті;

• іноземні доходи.

Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місяч­них оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

• доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

• доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; до­ходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на ко­ристування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом, у т. ч. одержувані спадкоємцями — власниками такого нематеріального активу;

• суми (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню;

• сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страху­вання, сплачена будь-якою особою — резидентом, іншою, ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою-резидентом, яка визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за таким договором;

б) одним з членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;

в) роботодавцем-резидентом за власний рахунок за договорами довгостроко­ вого страхування життя або недержавного пенсійного страхування плат­ ника податку, якщо така сума в розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 % від нарахованої таким роботодавцем суми заробітної плати платникові податку протягом кожного звітного податкового місяця, у якому сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не перевищує суми, визначеної законом, у розрахунку на такий місяць;

• сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та не­ державного пенсійного страхування тощо.

До складу загального місячного або річного оподаткованого доходу не вклю­чаються такі доходи:

• сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником

497

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загально­обов'язкового державного соціального страхування згідно із законом;

• сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт;

• сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслі­док Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом; сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до зако­ну, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загально­обов'язкове державне соціальне страхування;

сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загально­обов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його роботодавця у розмірах, визначених законом;

• аліменти, що виплачуються платнику податку:

а) згідно з рішенням суду;

б) за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно з нормами Сімейного кодексу України;

• вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту, отрима­них у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відноси­нах трудового найму з роботодавцем, котрий надає таке майно, за переліком та граничними термінами їх використання, що щорічно встановлюються Кабін том Міністрів України шляхом прийняття відповідної постанови до подан проекту Державного бюджету України на наступний рік;

• сума надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) з бюджет' або державних цільових страхових фондів згідно із законом, а також бюджет ного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит, що повер-таються платнику податку;

• дивіденди, що нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою — резидентом, який нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування жодним чином не змінює про-порцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітен-та, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів;

• сума, сплачена роботодавцем на користь закладів освіти у рахунок компен-сацій вартості підготовки чи перепідготовки платника податку — найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого роботодавця, але не перевищує розміру суми, визначеної законом, у розрахуй ку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки так найманої особи. Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким роботодавцем

впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року

498

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості та­кого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку;

• вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території Укра­їни платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного со­ціального страхування;

• кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку та інші.

З 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р. доходи працівників обкладатимуть за ставкою 13 %, а з 01.01.2007 р. — за ставкою 15 %. При цьому об'єкт оподаткування ви­значають, зменшуючи нараховану заробітну плату на суму збору до Пенсійного фонду України, внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи. Крім того, ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» надає кожному право на зменшення суми загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України від одного роботодавця у вигляді за­робітної плати, на суму однієї мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Окремі категорії платників мають право на підвищені пільги: 1. У розмірі, що дорівнює 150 % від мінімальної заробітної плати, — для платника

податку, який:

• є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником), — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

• утримує дитину — інваліда І або II групи — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

• має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;

• є вдівцем або вдовою;

• є особою, віднесеною законом до 1-ї або 2-ї категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

• є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослуж­бовцем строкової служби;

• є інвалідом І або II групи, у т. ч. з дитинства;

• є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, котрий за­знав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

499

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

2. У розмірі, що дорівнює 200 % від мінімальної заробітної плати, — для платника податку, який є:

• Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером орденів Слави чи Трудової Слави;

• учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка в той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

• колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утри­мання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

• особою, яка була силоміць вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її со­юзниками;

• особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінгра­да (Санкт-Петербург, Російська Федерація ) у період з 08.09.1941 р. до 27.01.1944 р.

На перехідний період встановлюються такі розміри податкової соціальної пільги:

• у 2004 р. — у розмірі ЗО % від мінімальної заробітної плати;

• у 2005 р. — у розмірі 50 % від мінімальної заробітної плати;

• у 2006 р. — у розмірі 80 % від мінімальної заробітної плати;

• у 2007 р. — у розмірі 100 % від мінімальної заробітної плати.

Ці суми застосовуються й при визначенні 150- й 200 %-вої податкової соціаль­ної пільги.

Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2004 р. становить 61,50 грн. на місяць (205 грн. х ЗО %) (з січня по жовтень) і 71,10 грн. на місяць (237 грн. х ЗО %) -(в листопаді і грудні).

Платник податку (крім тих, хто працевлаштований до 01.01.2004 р.) подає ро­ботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеної наказом ДПАУ від 30.09.2003 р. № 461. Але заяви можна написати й за всіма місцями роботи, тому податкові органи відстежують випадки подвійного, потрійного тощо застосування податкової соціальної пільги на підставі форми № 1ДФ. Викритий у порушенні норм законодавства платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма міс­цями отримання доходу, починаючи з місяця, у якому сталося таке порушення, й закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціаль­ної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям, із зазначенням місяця, в якому сталося таке порушення, на підставі чого окремий

500

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

роботодавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 % від суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу та­кому платнику податку, а за недостатності суми такої виплати — за рахунок наступ­них витрат. Якщо з будь-яких підстав сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до часу, коли сплив граничний термін, вста­новлений законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої не­доплати і штрафу стягується податковим органом у порядку, визначеному законом. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, у кому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати від дня отримання роботодавцем заяви платника подат­ку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання по­даткової соціальної пільги, зобов'язаний надати роботодавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною наказом ДПАУ від 30.09.2003 р. № 461. Така заява не подається, якщо платник податку при­пиняє трудові відносини з таким роботодавцем з будь-яких підстав. Роботодавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв плат­ників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Право на соціальну пільгу втрачає платник, який протягом місяця отримав за­робітну плату, більшу за суму місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помножену на 1,4 та округлену до найближчих 10 грн. На 2004 р. затверджено прожитковий мінімум на працездатну особу в розмірі 386,73 грн. Тоді описане обмеження дорівнює 540 грн. заробітної плати працівника.

Розглянемо на конкретних прикладах порядок утримання податку з доходів фізичних осіб.

Приклад 1. Працівнику за місцем надання соціальної пільги нарахували 400 грн. заробітної плати та 200 грн. лікарняних.

Обчислюємо утримання:

• збір до Пенсійного фонду: (400 грн. + 200 грн.) х 2 = 12 грн.;

• внески до Фонду соціального страхування від непрацездатності: 400 грн. х х 1 % = 4 грн.;

• внески до Фонду соціального страхування від безробіття: 400 грн. х 0,5 % = 2 грн.

Визначаємо базу для обчислення податку з доходів у вигляді заробітної плати: 400 грн. - 12 грн. - 4 грн. - 2 грн. = 382 грн. Розмір податкової соціальної пільги — 61,50 грн.

501

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Сума податку з доходів:

(382 грн. - 61,50 грн.) х 13 % + 200 грн. х 13 % = 67,67 грн.

Приклад 2. Матері трьох дітей віком до 18 років за місцем надання пільги на­раховано заробітну плату: в травні 2004 р. — в сумі 283 грн., в червні — 335 грн.

Розраховуємо оподатковувану зарплату в травні:

283 грн. - (283 грн. х 3 %) = 274,51 грн.

Розмір соціальної пільги: 92,25 грн. х 3 = 276,65 грн. Отже, податок з доходів у травні не утримується.

У червні сума нарахованої зарплати не перевищила 540 грн., тому пільга ви­користовується.

Сума податку з доходів:

(335 грн. - (335 грн. х 3 %) - 276,65 грн.) х 13 % - 6,28 грн.

Приклад 3. Працівникові за місцем надання соціальної пільги в липні 2004 р. нараховували зарплату в сумі 700 грн.

Заробітна плата працівника перевищує встановлене обмеження — 540 грн., отже пільгу не надають.

Обчислюємо утримання:

• внески до Пенсійного фонду: 700 грн. х 2 % = 14 грн.;

• внески до Фонду соціального страхування від непрацездатності: 700 грн. х 1 % = 7 грн.;

• внески до Фонду соціального страхування від безробіття: 700 грн. х 0,5 % = 3,50 грн.

Визначаємо базу для обчислення податку з доходів:

700 грн. - 14 грн. - 7 грн. - 3,50 грн. = 675,50 грн.

Сума податку з доходів становить: 675,50 грн. х 13 % = 87,82 грн.

При оподаткуванні матеріальної допомоги слід розрізняти безпосередньо матеріальну допомогу та нецільову благодійну допомогу. Матеріальна допомога працівникові (у т. ч. й на оздоровлення) належить до категорії інших заохочуваль­них виплат. Можливість її надання передбачено у колективному чи трудовому до­говорі. Нецільова благодійна допомога, на відміну від матеріальної, не стосується трудових відносин, а отже не є зарплатою. Підприємство може виплачувати її своєму працівникові чи членам його сім'ї. Отже, при виплаті допомоги потрібно враховувати статус одержувача: працівник це чи звичайна фізична особа. Праців­никові можна видати допомогу і як звичайній фізичній особі. Відповідно, першим виплачують матеріальну допомогу, а другим — благодійну.

Для одержання матеріальної чи благодійної допомоги працівник (інша особа) пише заяву. На підставі заяви керівник підприємства видає відповідний наказ (роз­порядження). Яку саме допомогу і в якому розмірі видати — вирішує керівництво підприємства. Це має значення для подальшого оподаткування.

502

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Підприємство може видати матеріальну допомогу і нецільову благодійну до­помогу, що не підлягає оподаткуванню, за умови, що:

1. благодійник є резидентом;

2. річний сукупний розмір допомоги не перевищує прожиткового мінімуму (386,73 грн.);

3. рівень доходу одержувача надає йому право на податкову соціальну пільгу в місяці нарахування допомоги;

4. допомогу видають лише грошима.

Приклад 1. Працівникові за звітний місяць нараховано зарплату в розмірі 500 грн., надано матеріальну допомогу в розмірі 350 грн. Тоді він у цьому місяці втрачає право на податкову соціальну пільгу, і матеріальну допомогу треба обкла­дати податком з доходів і соціальними внесками.

Заробітна плата за звітний місяць становить 850 грн. Утримано із заробітної плати пенсійний та соціальні внески в сумі 25,50 грн. Тоді податок з доходів стано­витиме 107,19 грн. ( 850 - 25,50) х 13%.

Приклад 2. Працівникові, зарплата якого становить 300 грн., надали матері­альну допомогу в розмірі 200 грн. Працівник має право на загальну податкову со­ціальну пільгу (61,50 грн.), тому матеріальну допомогу не оподатковують.

Заробітна плата за звітний місяць становить 500 грн. Утримано із зарплати пенсійний і соціальний внески в сумі 9,00 грн. Податок з доходів дорівнює 29,84 грн. (300-61,50-9,00) х 13%.

Сільськогосподарські підприємства, заготівельні організації можуть купувати сільськогосподарську продукцію, вирощену громадянами (фізичними особами) на земельних ділянках, наданих для:

• ведення особистого селянського господарства (якщо їх розмір не було збіль­шено у результаті отриманої в натурі земельної частки (паю));

• будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спо­руд (присадибних ділянках);

• ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» при заку­півлі після 01.01.2004 р. вирощеної громадянами сільгосппродукції з виплаченого доходу необхідно утримувати 13 % податку. Але доходи від продажу вирощеної фі­зичними особами сільськогосподарської продукції не оподатковуються у джерела виплати, якщо закупку належним чином оформлено та документально підтвердже­но походження такої продукції.

Покупцеві продукції слід вимагати довідку про розмір та цільове призначення земельної ділянки, копію державного акта на право власності або право постійного користування землею, або довідку місцевої ради про наявність зазначеної земель­ної ділянки, якщо немає акта.

503

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

У разі закупівлі сільгосппродукції безпосередньо за місцем її вирощування (виробництва) таку купівлю необхідно оформити двосторонніми письмовими за­купівельними актами або закупівельними відомостями покупця, які мають містити такі дані: місце укладання угоди, прізвище, ім'я, по батькові продавця, його іденти­фікаційний код, дані з Державного акта (довідки) щодо права власності (користу­вання) землею, назву продукції, ціну одиниці продукції, обсяг проданої продукції, суму виплачених коштів, підпис продавця про отримання коштів.

Доход від реалізації продукції, що пройшла промислову обробку (механічну, термічну), або виловлена з моря, оподатковується на загальних підставах.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді відпускних, то з метою ви­значення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування. Але сплатити всю суму податку з доходів слід одразу при одержанні коштів на виплату відпускних.

При виплаті авансу необхідно перерахувати до бюджету податок з доходів, який обчислюють множенням суми авансу на 13 %. При виплаті авансу не утриму­ють пенсійних і соціальних внесків. Крім того, підприємство не нараховує самого авансу (лише виплачує його). Точну суму податку з доходів визначать при нараху­ванні зарплати за поточний місяць і перераховують з урахуванням вже сплаченого платежу.

Податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо ж оподаткований доход нараховано, але не виплачено, то податок, який підлягає утриманню з нього, слід сплатити (перерахувати) до бюджету протягом ЗО кален­дарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Роботодавець за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, а також наданих працівнику податкових соціальних пільг. Такий перерахунок проводиться в наступних випадках:

• за наслідками кожного податкового року;

• при зміні місця застосування пільги за самостійним рішенням платника І податку;

• при припиненні трудових відносин;

• коли одержано «пільгові» доходи.

Проте на сьогодні не встановлено нормативними актами механізму прове­дення перерахунку сум доходів і сум податкових соціальних пільг. Роботодавці І повинні самі обрати варіант його проведення. Наприклад, перерахунок може бути І зроблений, виходячи з середньомісячного доходу за відповідний період. Для цього визначається загальний доход, виплачений у вигляді зарплати за певний період, І і сума нарахованого за цей період податку. Потім визначається середньомісячна зарплата, виплачена за розрахунковий період (наприклад, при перерахунку за рік І

504

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

для цього необхідно загальний доход поділити на 12), яка порівнюється з гранич­ним розміром заробітної плати, стосовно якої застосовується пільга, тобто з сумою 540,00 грн. На основі такого порівняння із застосуванням чи без застосування піль­ги нараховується податок з середньомісячного доходу. Множенням одержаного ре­зультату на кількість місяців у розрахунковому періоді визначається сума податку з перерахунку, яка порівнюється з сумою фактично нарахованого за розрахунковий період податку.

Але, враховуючи дію фіксованої ставки податку, перерахунок можна спростити. Для цього замість визначення середньомісячного доходу достатньо визначити межу застосування пільги і розмір самої пільги, які відповідають розрахунковому періоду.

Приклад. Працівникові за місцем застосування пільги нараховано доходи, з яких утримано податки:

• у травні — заробітна плата — 507,68 грн., податок — 55,69 грн.;

• у червні — заробітна плата — 515,32 грн., податок — 56,65 грн.;

• у липні — доход у сумі 695,36 грн., в т. ч. заробітна плата — 562,47 грн. і допо­мога з тимчасової непрацездатності — 132,89 грн., податок — 87,49 грн.

У серпні працівник подає заяву про відмову від пільги. Тому за період з 01.05.2004 р. по 31.07.2004 p., тобто за 3 місяці, роботодавець повинен провести перерахунок.

Перерахунок проводиться так:

1. Визначається оподатковуваний доход за розрахунковий період — 1718,36 грн. (507,68 грн. + 515,32 грн. + 695,36 грн.), в т. ч. виплачений у вигляді заробітної плати — 1585,47 грн. і допомоги з тимчасової непрацездатності — 132,89 грн.

2. Визначається сума нарахованого податку — 199,83 грн. (55,69 грн. + 56,65 грн. + + 87,49 грн.).

3. Визначається граничний розмір зарплати за розрахунковий період, відносно якого застосовувалася податкова соціальна пільга — 1620,00 грн. (540,00 грн. х х 3 міс).

4. Оскільки зарплата за розрахунковий період не перевищує межі використання пільги за цей період (1585,47 грн. < 1630,00 грн.), то при перерахунку подат­ку застосовується пільга, яка за розрахунковий період дорівнює 184,50 грн. (61,50 грн. х Зміс.)

5. Розраховується податок з доходів з перерахунку — 192,19 грн. [(1585,47 грн. -- 1585,47 грн. х 3,5 % - 184,50 грн. + 132,89 грн.) х 13 %].

Отже, за результатами перерахунку працівнику має бути повернений надлиш­ково утриманий податок в сумі 7,64 грн. (192,19 грн. - 199,83 грн.)

У такому порядку перерахунок може бути проведений за будь-який період, в т. ч. по закінченні року. При проведенні перерахунку за рік Усі показники слід мно­жити не на 3, як у прикладі, а на 12.

505

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

За перерахунку за період, що включає неповний місяць, теж можливі два варі­анти. Перший із них полягає в тому, що зарплата за неповний місяць включається в перерахунок без застосування пільги. Другий варіант заснований на тому, що до зарплати неповного місяця застосовується повний розмір пільги, тобто в перераху­нок податку за неповний місяць пільга включається в сумі 61,50 грн. (92,25 грн. чи 123,00 грн.), а межа її використання за такий місяць приймається на рівні 540,00 грн.

Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного по­даткового року. Податковий кредит — сума (вартість) витрат, понесених платником податку — резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів -фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату по­датку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифіку­ють продавця товарів (робіт, послуг) і визначають суму таких витрат.

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

• частину суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачену платником податку;

• суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді по­жертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстро­ваним в Україні, у розмірі, що не перевищує 2 %, але не перевищує 5 % від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

• суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної цим Законом, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

• суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охо­рони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у т. ч. для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосу- І вань у розмірах, що не покривають виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на:

а) косметичне лікування або косметичну хірургію;

б) водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захво­ рювань;

в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;

г) операції зі зміни статі;

506

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

є) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медич­них послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановле­ний Кабінетом Міністрів України, тощо. Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, який має індивідуальний ідентифікаційний номер. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Якщо платник подат­ку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Збір за використання радіочастотного ресурсу. Згідно із Законом України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000 р. № 1770-ПІ, користувачі ра­діочастотного ресурсу України повинні протягом ЗО календарних днів, наступних за звітним місяцем, сплачувати відповідний збір за його використання.

Користувачем радіочастотного ресурсу є юридична або фізична особа, ді­яльність якої пов'язана з використанням радіоелектронних засобів та/чи радіо-випромінювальних пристроїв у встановленому законодавством порядку. Збір за використання радіочастотного ресурсу України сплачують від дати видачі ліцензії на використання радіочастотного ресурсу. Сума збору розраховується платниками самостійно, виходячи з розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу, по кожному регі­ону окремо. Підприємства зобов'язані щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подавати в органи податкової служби декларацію щодо згаданого збору, форму якої затвер­джено наказом ДПАУ від 24.01.2003 р. № 24.

Плата за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації на­селених пунктів. Відповідно до Закону України від 25.06.1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» та Постанов Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» із змінами і доповненнями та від 25.03.1999 р. № 465 «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами» для про­ведення єдиної екологічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища запроваджено платіж за скидання промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, який має всі ознаки загальнодержавного обов'язкового податку. Наказом Державного Комітету з будівництва, архітекту­ри та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37 затверджено Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів. Ця Інструкція поширюється не лише на водоканали, а й на всі підприємства, незалежно від форм власності й відомчої на­лежності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

507

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Розрахунок плати підприємствами проводиться Водоканалами самостійно, на підставі чого виставляються рахунки на розрахункові рахунки Водоканалу. Плата вноситься в порядку та терміни, передбачені договором. Підприємства повинні по­вністю покрити всі витрати Водоканалу, пов'язані з транспортуванням і очищен­ням стічних вод та справлянням збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Як захід відповідальності підприємств за внесення плати передбачається пра­во Водоканалу відключати підприємства від мереж водоводу та каналізації після письмового попередження у разі несплати або несвоєчасної оплати послуг водо-відведення.

Об'єктом обчислення плати визначено об'єми стічних вод. За скидання об'ємів стічних вод, які перевищують зазначені в договорі, плата справляється у п'ятира­зовому розмірі. Крім того, за скидання об'ємів стічних вод з понаднормативним забрудненням сплачується додаткова плата, виходячи з таких об'ємів, нормативів плати за понадлімітні забруднення та коефіцієнтів кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднюючих речовин.