Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.1_ф....doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
5.05 Mб
Скачать

Глава 16

політичні права та факультативні протоколи до нього від 16 грудня 1966 p., Єв­ропейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р. та ряд інших.

Удосконалюється механізм захисту прав людини: за неможливості захистити свої права згідно з національною процедурою, можна захистити їх на міжнарод­ному рівні. Для цього створюються спеціальні міжнародні органи, серед яких найважливіші — Міжнародний суд ООН в Гаазі, Європейський суд і Комісія з прав людини у Страсбурзі та ін. Характерна особливість цього періоду — поява нових підходів до забезпечення та захисту особистих прав, відносини в названій сфері починають носити не лише охоронний, а й регулюючий характер. Спосте­рігається тенденція до позитивного регулювання цих відносин за допомогою ме­тодів приватного права, оскільки воно найкраще здатне охороняти автономію своїх суб'єктів, їхню волю та ініціативу.

XX ст. пройшло під гаслом захисту прав людини. Це не могло не позначити­ся на позитивній охороні права на ім'я, права авторства, права на власне зобра­ження, права на приватне життя тощо.

Новий зміст приватного права відбився у сучасних кодифікаціях. Позитив­ним прикладом може слугувати Квебекський цивільний кодекс , який набув чин­ності у 1994 р. В ньому знаходимо вже 2 розділи (142 статті) книги першої "Осо­би", які цілком присвячені регулюванню прав особистості. Зокрема, норми щодо недоторканності особи, згоди на медичну допомогу, поваги до прав дітей, поваги до репутації та приватного життя, поваги до тіла людини після її смерті, ім'я лю­дини, доміцилію та місця перебування тощо.

Якщо звернутися до нашої вітчизняної історії цивілістики, то перші спроби регулювання особистих немайнових відносин були зроблені у 60-х роках XX ст. і зводилися вони, головним чином, до забезпечення захисту честі, гідності та ді­лової репутації. Так зване позитивне регулювання цих відносин або взагалі не здійснювалося, або було винесено за межі цивілістичного правового матеріалу, хоч за своїм змістом мало б стосуватися саме цивілістики.

За дослідженнями 3. В. Ромовської, першу спробу проаналізувати стан осо­бистих немайнових прав в СРСР, порівнявши їх з правами у капіталістичних країнах, було зроблено К. Флейшиць1. Незважаючи на те, що автор обходила гострі кути, уникала будь-якої критики радянського законодавства, книгу було видано під грифом "Для службового користування", а тому широкому колу чи­тачів вона залишилась невідомою2.

Віддаючи належне К. Флейшиць, в літературі стверджується, що саме ця її праця стала теоретичним підґрунтям ст. 7 Основ цивільного законодавства Со­юзу РСР та союзних республік 1961 p., у якій вперше було проголошено цивіль­но-правовий захист честі і гідності.

Основи цивільного законодавства не лише започаткували правове регулю­вання особистих немайнових відносин, що не пов'язані з майновими, а й зняли

К. Флейшиц. Личнне неимущественньїе права в гражданском праве Союза ССР й капиталистических стран Ученьїе записки ВИЮН. — М.: Юриздат. — 1941. — Вьіп. 6.

Ромовська 3. В. Особисті немайнові права фізичних осіб // Українське право. — 1977. — № 1 (6).

Поняття особистих немайнових відносин та ... прав фізичної особи

223

фактичну заборону проведення відповідних наукових досліджень, стали пошто­вхом для бурхливого розвитку цього напряму цивілістичної науки1.

Таким чином, вперше цивільно-правовий захист честі і гідності було врегу­льовано в ст.7 Основ цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік у 1961 р. Дослідження проводилися з урахуванням прийнятої Загальної деклара­ції прав людини 1948 р. і Європейської конвенції про захист прав людини і ос­новних свобод 1950 p., інших міжнародно-правових актів з питань прав людини.

В Україні в умовах радянського суспільства (1917—1991 pp.) сформувалася радянська юридична наука. Вона являла собою унікальне історичне явище, фе­номен розвитку людського духу й інтелекту з питань права, літератури із спіль­них юридичних питань, мала суперечливий зміст і наслідки. Слід зазначити, що радянська юридична література істотно відрізнялася від передових і "престиж­них" напрямів світової юридичної думки, проте за всіх своїх виняткових для роз­витку умов, змогла все ж на своєрідному правовому зламі правової дійсності роз­крити свій потенціал, свої теоретичні резерви, виявити специфічний спектр вивчення права філософського рівня, який мав далеку перспективу, пов'язану з продовженням так званого ліберального напряму дореволюційної філософсько-правової думки2.

Значний вплив на такий розвиток подій мали праці видатного цивіліста Й. О. Покровського. Нині в юридичній науці звичними стали посилання на праці видатних дореволюційних правознавців. І суть цього явища — у сприйнятті лібе­рального духу праць цих видатних мислителів, у переосмисленні їх філософсько­го, соціального і правового спадку.

Так, головною думкою і позицією автора — гуманіста Й. О. Покровського бу­ла моральність у праві, відповідальність юриста за свої дії та ідеї. Найбільш яс­краво і лаконічно суть цієї глибоко моральної, гуманістичної позиції він сформу­лював так: "Если мьі не допускаєм... превращения человека в простеє средство для целей других... то, очевидно, верховной истиной для нашего нравственного сознания является идея самоценности человеческой личности. Только такой пра-вовой порядок мьі можем считать зтически безупречньїм, в котором каждьій от-дельньш человек будет в равной мере с другими рассматриваться как самоцель, будет признаваться одинаковой самоценностью"3.

Друга половина 30-х років XX ст. ознаменувалася парадоксальною для тих часів подією — в науку права і в юридичні вузи СРСР повернулась дореволюцій­на професура, яка збереглася і не тільки допомогла вирішенню практичних зав­дань, а й принесла із собою пафос інтелігенції початку революції і потенціал ви­сокої культури аналітичної юриспруденції, її досягнень, які поставили у свій час Росію, у складі якої перебувала і Україна, на одне з провідних місць у світовій юридичній науці4. В науку і викладання юридичних знань повернулися дорево-

Ромовська З В Особисті немайнові права фізичних осіб // Українське право. — 1977. — № 1 (6). — С. 47—60.

п

Алексеев С. С. Право: азбука — теория — философия: опьіт комплексного исследования. — М.: Статут, 1999.— С. 167.

Покровский Й. А. Указ, работа. — С. 18. 4 Алексеев С. С. Указ, работа. —- С. 167—168.

224