- •Глава 1 вступ до цивільного права
- •§ 1. Поняття цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 2. Предмет та метод цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Функції права
- •Глава 1
- •§ 4. Принципи цивільного права
- •Глава 1
- •§ 5. Визначення цивільного права та його система
- •Глава 1
- •Глава 2 цивільне законодавство
- •§ 1. Поняття та структура цивільного законодавства
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методи науки цивільного права
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Наука цивільного права та інші юридичні науки
- •§ 5. Огляд літератури приватного цивільного права
- •§ 6. Система навчального курсу "Цивільне право України" та його основні завдання
- •Глава 4
- •§ 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •Глава 4
- •§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 5. Юридичні особи у праві зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1 Данилькееич н. Й., Федоров о. Н. Указ, работа. — с. 46.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 цивільні правовідносини
- •§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 6 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§ 1. Правоздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 2. Дієздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 юридичні особи
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •Глава 7
- •§ 2. Правоздатність юридичної особи
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Види юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 держава як суб'єкт цивільного права
- •§ 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
- •§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
- •Глава 8
- •Глава 9
- •§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності територіальної громади та Автономної Республіки Крим
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •Глава 10
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •§ 4. Гроші як об'єкт цивільних правовідносин
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття юридичних фактів
- •Глава 11
- •§ 2. Класифікація юридичних фактів
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12 угоди (правочини)1
- •§ 1. Поняття та види угод (правочинів)
- •Глава 12
- •§ 2. Умови чинності угод (правочинів)
- •§ 3. Недійсні угоди (правочини)
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •§ 4. Види недійсних угод (правочинів)
- •Глава 12
- •§ 5. Умови і строки в угодах (правочинах)
- •Глава 13 строки (терміни). Позовна давність
- •§ 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
- •Глава 13
- •§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
- •Глава 13
- •Глава 13
- •§ 3. Позовна давність
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 14 представництво і довіреність
- •§ 1. Представництво
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •§ 2. Представництво за довіреністю
- •Глава 14
- •Глава 15 здійснення та захист цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •Глава 15
- •§ 2. Виконання цивільних обов'язків
- •Глава 15
- •§ 3. Забезпечення виконання обов'язків
- •Глава 15
- •Глава 15
- •§ 4. Захист суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •3 Иоффе о.С. Указ, работа — с. 51—56.
- •Глава 16
- •Глава 16
- •§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види
- •Глава 16
- •Глава 16
- •§ 3. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •2 Там само. — с. 123—147.
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 76
- •§ 4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17 захист особистих немайнових прав
- •Глава 17
- •§ 2. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18 загальна характеристика права власності
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •§ 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19
- •§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
- •Глава 19
- •§ 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •§ 3. Зміст права власності
- •Глава 19
- •§ 4. Способи набуття і припинення права власності
- •Глава 19
- •Глава 19
- •§ 5. Встановлення моменту виникнення права власності
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •§ 1. Загальні положення
- •1 Спссср. — 1986.— №21. —Ст. 119—121.
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 25. — Ст. 354
- •Глава 20
- •§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 20
- •Глава 21 право власності юридичних осіб
- •§ 1. Загальні положення
- •Глава 21
- •Глава 21
- •§ 2. Право власності кооперативів
- •Глава 21
- •Глава 21
- •§ 3. Право власності господарських товариств
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •§ 4. Право власності господарських об'єднань
- •§ 5. Власність об'єднань громадян
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22 право державної та комунальної власності
- •§ 1. Загальні положення
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •§ 2. Підстави виникнення права державної та комунальної власності
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •§ 3. Цивільно-правовий статус і правовий режим майна державних та комунальних підприємств і установ
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 23 право спільної власності
- •§ 1. Поняття права спільної власності
- •Глава 23
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •Глава 23
- •Глава 23
- •§ 3. Особливості деяких різновидів права спільної власності
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 24 право спільної власності подружжя
- •§ 1. Розвиток законодавства про право власності подружжя
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 2. Законний правовий режим майна подружжя
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •1 Фурса с. Я., Фурса є. Ї. Нотаріат в Україні. — к., 1999. — с. 214.
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом (договірний правовий режим майна подружжя)
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25 речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 3. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •Глава 25
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •Глава 25
- •§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций)
- •Глава 26 захист права власності
- •§ 1. Поняття цивільно-правового захисту
- •Глава 26
- •§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 3. Віндикаційний позов
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 4. Негаторний позов
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)
- •Глава 26
- •§ 6. Позов про визнання права власності
- •Глава 26
- •§ 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності
- •Глава 27
- •Глава 27
- •§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 27
- •§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •1 Відомості Верховної Ради урср. — 1991 — № 20 — Ст. 249.
- •Глава 28
- •§ 1. Поняття та джерела авторського права
- •Глава 28
- •§ 2. Об'єкти авторського права
- •§ 3. Суб'єкти авторських відносин
- •Глава 28
- •Глава 28
- •§ 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
- •Глава 28
- •Глава 28
- •Глава 28
- •§ 5. Поняття суміжних прав
- •Глава 28
- •Глава 28
- •Глава 28
- •§ 6. Захист авторського права і суміжних прав
- •Глава 28
- •Глава 29 право промислової власності
- •§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •§ 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
- •Глава 29
- •Глава 29
- •§ 3. Право на селекційні досягнення
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •§ 1. Право на комерційне найменування1
- •§ 2. Право на торговельну марку
- •§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення
- •Глава 31
- •§ 1. Поняття та склад зобов'язання
- •Глава 31
- •Глава 31
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •Глава 31
- •§ 3. Система цивільних зобов'язань
- •Глава 31
- •Глава 32 цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •Глава 32
- •§ 2. Свобода договору в цивільному праві
- •Глава 32
- •Глава 32
- •§ 3. Система цивільно-правових договорів
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •§ 4. Зміст і тлумачення договору
- •Глава 32
- •Глава 32
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •§ 6. Загальна характеристика особливостей концесійних
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 33 виконання зобов'язань
- •§ 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
- •Глава 33
- •§ 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- •Глава 33
- •Глава 33
- •§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання
- •Глава 33
- •§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання
- •Глава 33
- •Глава 34 способи забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •§ 3. Зміст та співвідношення понять
- •Глава 34
- •Глава 34
- •§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •1 Певзнер а. О. О залоге // Зкономика й жизнь. — 1992. — № 29. — с. 4.
- •Глава 34
- •Глава 35 відповідальність за порушення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •Глава 35
- •§ 2. Види цивільно-правової відповідальності
- •Глава 35
- •Глава 35
- •§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
- •Глава 35
- •Глава 35
- •Глава 36 припинення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та способи припинення зобов'язань
- •Глава 36
- •§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 36
§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності територіальної громади та Автономної Республіки Крим
З прийняттям 26 червня 1996 року нової Конституції України у правовій системі України з'явився новий суб'єкт права, а відтак і новий суб'єкт цивільних правовідносин. Так, відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Наведена норма, безумовно, не розкриває зміст поняття "територіальна громада", а лише узагальнено визначає її як організаційно-правову форму функціонування місцевого самоврядування.
Значно більше ознак поняття територіальної громади міститься в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. (з наступними змінами), в ст. 1 якого записано, що "територіальна громада —жителі, об'єднані постійним проживанням в межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр". Надто довільне визначення поняття територіальної громади дається у розділі 7 "Заходів щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні", затверджених Указом Президента України від 22 липня 1998 p., згідно з якими "територіальна громада — спільнота мешканців, жителів населених пунктів (сіл, селищ, міст), об'єднана загальними інтересами власного життєзабезпечення, самостійного, в межах законів, вирішення питань місцевого значення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування".
Вищевикладене дає підстави для висновку про те, що суб'єктом або носієм функцій місцевого самоврядування є сама територіальна громада, а не утворювані нею рада, інші виконавчі органи. Згідно зі ст. 9 Закону України "Про столицю України — місто-герой Київ" від 15 січня 1999 р. у м. Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування — Київська міська рада, районні в місті ради, які є юридичними особами. Цілком очевидно, що юридичними особами можуть бути також ради інших територіальних громад.
В українській юридичній науці поки що не сформувалося усталених поглядів щодо сутності територіальних громад у системі місцевого самоврядування, оскільки і в зарубіжній науці висловлюються щодо місцевого самоврядування різні
132
Глава 9
думки. Найпоширенішими є державницька та громадівська теорії, модифікацією яких є теорія муніципального дуалізму1.
Державницька теорія обґрунтовує місцеве самоврядування в різних його модифікаціях як інститут реалізації певних державних функцій недержавними за своєю правовою і політичною природою суб'єктами (певної самоорганізованої частини населення відповідного адміністративно-територіального утворення) з метою децентралізації окремих елементів державної влади. Європейська хартія про місцеве самоврядування визнає за територіальними колективами право регулювати частину публічних справ, керувати нею відповідно до закону та під свою відповідальність в інтересах місцевого населення. Державницька теорія найбільш послідовно втілюється в європейських країнах, в яких утвердилося магдебурзьке право.
Громадівській теорії місцевого самоврядування притаманне визнання громад (колективних територіальних утворень) носіями самостійної публічної влади (муніципальної), не належної державі. Така теорія втілена в державотворчій практиці Сполучених Штатів Америки.
Однак обидві теорії можуть дати підстави для критики, оскільки їх ідеї не втілюються у чистому вигляді у сучасній системі місцевого самоврядування тієї чи іншої країни. Тому державницька і громадівська теорії синтезувалися у так звану теорію муніципального дуалізму, прихильники якої прагнуть досягти певного компромісу у співвідношенні державницьких та громадівських принципів. Відповідно до теорії муніципального дуалізму місцеве самоврядування має подвійну політико-правову природу, оскільки його органи здійснюють самостійно власні функції (незалежно від держави, але відповідно до закону) та функції, делеговані державою.
В українському законодавстві закріплено переважно принципи державницької теорії, а в деяких випадках — громадівської теорії. Тому не випадково в українській юридичній науці перевага віддається державницькій теорії2.
Відповідно до ст. 2 нового ЦК України учасниками цивільних відносин, крім фізичних і юридичних осіб, є держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Таким чином, територіальна громада новим цивільним законодавством безпосередньо визнається суб'єктом (учасником) цивільних правовідносин. Звичайно, цивільна правосуб'єктність є лише складовою частиною загальної правосуб'єктності територіальних громад. Щоб таке територіальне публічне утворення набуло цивільної правоздатності та дієздатності, воно має набути, так чи інакше, певного організаційно-правового статусу. Однак цивільне законодавство цієї проблеми не розв'язує. Тому не випадково дається неоднозначне тлумачення статусу територіальної громади як суб'єкта цивільного права, яка врешті визнається авторами юридичною особою цивільного права3, хоч у новому ЦК України такої норми немає. В ньому лише зазначається, що органи місцевого самоврядування можуть
Конституційне право України. — К.: Наукова думка, 1999. —С. 632—634.
п
Докладніше див.: Конституційне право України. — С. 629—643.
Первомайський О. О. Окремі питання участі територіальних громад у цивільних правовідносинах // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — 2002. — №2. — С. 69—71.
Територіальні громади та Автономна Республіка Крим ...
133
створювати юридичні особи публічного права. Між тим у юридичній науці зарубіжних країн державу та муніципальні утворення іменують юридичними особами публічного права або особливими суб'єктами права1. Російське законодавство не визнало муніципальні утворення юридичними особами, наділивши їх правом утворювати органи самоврядування, підприємства та установи зі статусом юридичної особи, що звичайно дає їм можливість таким чином реалізовувати власну правосуб'єктність. Однак, оскільки територіальні громади в Україні є суб'єктами цивільних правовідносин, то вони не позбавлені права безпосередньо бути їх учасниками, для чого за ними має бути у певному порядку визнано таке право. Тому для вирішення цього питання необхідно керуватися нормами конституційного права, а також нормами про місцеве самоврядування.
Набуття колективним утворенням статусу територіальної громади певною мірою залежить від адміністративно-територіального устрою країни. За ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
Досить часто адміністративно-територіальні утворення — "одиниці" в соціально-економічному значенні ототожнюють з населеними пунктами. Однак у зв'язку з цим необхідно підтримати позицію представників конституційного права в тому, що не кожний населений пункт є самостійною адміністративно-територіальною одиницею, оскільки досить поширеною є практика підпорядкування кількох сільських населених пунктів юрисдикції єдиної для них територіальної громади (раніше — сільради) та органів місцевого самоврядування, які вона обирає2.
Як зазначається у ст. 6 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. При цьому територіальні громади сусідніх сіл за рішенням їх місцевих референдумів можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Отже, в останньому випадку доказом наявності у об'єднання ознак територіальної громади має слугувати рішення місцевих референдумів. Відповідно воно є юридичною підставою виникнення у такого колективного об'єднання правосуб'єктності, у тому числі і цивільної. Однак у цьому Законі немає посилання на юридичні підстави виникнення статусу територіальної громади у первинних суб'єктів місцевого самоврядування. Очевидно тут можна керуватися, зокрема, п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з яким облік даних про кількість і склад територіальних громад та органів місцевого самоврядування здійснює Верховна Рада України. Наявність такої реєстрації територіальної громади підтверджує правомірність її створення та притаманність їй ознак суб'єкта права. Певним доказом правового статусу територіальної громади може бути статут територіальної громади села, селища, міста, який приймається з метою врахування особливостей здійснення місцевого самоврядування його
Див.: Гражданское й торговеє право капиталистических государств. — М., 1998. — С. 79. 2 Конституційне право України. — С. 610—612.
134