§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності

У ст. б ЦК УРСР перелічуються основні засоби захисту цивільних прав, що їх застосовують суд, арбітраж або третейський суд. Так, цивільно-правовий за­хист цивільних прав здійснюється шляхом:

визнання цих прав;

відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право;

496

Глава 26

присудження до виконання обов'язку в натурі;

компенсації моральної шкоди;

припинення або зміни правовідносин;

стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, пе­редбачених законом або договором, — неустойки (штрафу, пені);

інших засобів, передбачених законом.

Викладені засоби захисту цивільних прав тією чи іншою мірою стосуються і захисту права власності. Перелічені засоби захисту можуть конкретизуватися. Крім того, можуть передбачатися також інші засоби захисту цивільних прав.

У новому ЦК України коло засобів захисту цивільних прав та інтересів дещо розширено. Так, у ст. 16 зазначається, що способами захист цивільних прав і ін­тересів може бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) при­пинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до по­рушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідносин; 7) припинення правовідносин; 8) відшкодування збитків та інші способи відшко­дування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядуван­ня, їхніх посадових і службових осіб.

Як бачимо, за новим ЦК захист цивільних прав та інтересів має здійснювати­ся, крім перелічених у ЦК УРСР, ще й такими способами: визнання правочину недійсним; визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування. Крім того, у ньому змінено формулювання деяких засобів за­хисту. Так, такий засіб як "присудження до виконання обов'язку в натурі" у про­екті зазначений як "примусове виконання обов'язку в натурі", а "стягнення збитків" — як "відшкодування збитків".

Дещо ширшим є перелік засобів захисту цивільних прав у російському зако­нодавстві. Відповідно до ст. 12 ЦК Російської Федерації захист цивільних прав може здійснюватися, крім зазначених у ст. 6 ЦК УРСР і в новому ЦК України, також шляхом визнання оспорюваної угоди недійсною та застосування наслідків недійсності нікчемної угоди і шляхом незастосування судом акта державного ор­гану чи органу місцевого самоврядування, який суперечить закону.

Не існує юридичних перешкод для закріплення зазначених засобів захисту цивільних прав у новому ЦК України. Проте варто відзначити, що визнання уго­ди недійсною як способу захисту цивільних прав закріплено у ст. 16 нового ЦК, але без посилання на правові наслідки недійсної угоди. Думається, що в статтях про загальні положення захисту цивільних прав необов'язково робити таке поси­лання, адже доцільніше це робити в спеціальних статях, які визначають умови та правові наслідки визнання угод недійсними. Крім того, відповідно до ст. 4 Гос­подарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Важливо зазначити, що захист цивільних прав не вичерпується переліченими засобами. Він може здійснюватися й іншими засобами, передбаченими спеціаль­ними нормами, які враховують особливості тих чи інших цивільних відносин.

Як виплирає зі змісту ст. 6 ЦК УРСР, захист цивільних прав здійснюють: суд, арбітражний суд; у деяких випадках — товариські суди, профспілкові та інші громадські організації; у випадках, передбачених законом, — в адміністративне-

Захист права власності

497

му порядку. У новому ЦК України також передбачаються положення про мож­ливість захисту цивільних прав та інтересів осіб, крім суду, державними органа­ми або органами місцевого самоврядування шляхом скасування актів державних органів чи органів місцевого самоврядування нижчого рівня, а також нотаріуса­ми шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.

Між тим за новою Конституцією України права і свободи людини і громадя­нина захищаються судом, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини. За певних умов громадяни після використання всіх національних засобів правового захисту мають право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організа­цій, членом або учасником яких є Україна (ст. 55). Отже, у чинному цивільному законодавстві та у новому ЦК України названо органи позасудового захисту, не передбачені безпосередньо Конституцією України, що викликає певні сумніви у правомірності здійснення захисту цими позасудовими органами. Щоб уникнути певної невідповідності галузевих правових норм конституційним нормам, позасу-довий захист доцільно розглядати лише як допоміжний, який може у певних ви­падках сприяти оперативному захисту права власності, який може застосовува­тися за бажанням особи, права якої порушені. Однак у будь-якому разі потерпілий власник не позбавляється права судового захисту своїх прав та інте­ресів.

Стаття 19 ЦК України закріплює право особи на самозахист своїх прав від їх порушень і протиправних посягань. У цій статті не вказується, яким чином має здійснюватися самозахист, а лише зазначається, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушено, та характерові дій, якими ці права пору­шені, і не можуть суперечити вимогам закону. Таким чином, у ЦК України само­захист розглядається як механізм самостійного примусового усунення уповнова­женою особою порушень її прав та посягань на них, а не як один із засобів (способів) захисту цивільних прав. У ЦК РФ самозахист розглядається водночас і як один із засобів (способів) захисту цивільних прав, перелічених у ст. 12.

У ЦК УРСР немає норм, які б безпосередньо закріплювали право особи на самозахист. Водночас у статтях 444 і 445 ЦК УРСР є норми, які опосередковано припускають право особи на активні дії, якщо вона перебуває у стані необхідної оборони або у стані крайньої необхідності. Введення до нового ЦК інституту са­мозахисту прав повністю відповідає положенням ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

Поки що в цивільному законодавстві України немає норм, які б безпосеред­ньо надавали власникові право звертатися до суду з вимогами про захист від можливого порушення його права в майбутньому. Однак, у новому ЦК України це питання розв'язано позитивно. У ньому закладено положення про те, що власник має також право вимагати усунення будь-яких перешкод або сумнівів з боку інших осіб у здійсненні правомочностей володіння, користування або роз­порядження майном.

Цивільно-правові засоби захисту цивільних прав досить неоднорідні за своїм змістом та умовами застосування. Одні з них безпосередньо спрямовані на за­хист права власності, інші — опосередковано. Однак сам закон певної класифі­кації засобів захисту права власності не дає.

498