Глава 21

функції, що аж ніяк не збігаються з функціями присвоєння (належності), вира­женими у володінні, користуванні і розпорядженні. Саме такі правомочності здійснює юридична особа створеного окремими людьми господарського товарист­ва, колективного підприємства та ін. Отже, так звана колективна власність — це власність юридичних осіб¹.

В новому ЦК України 2001 р. юридична особа визначається як організація, створена шляхом об'єднання осіб та/або майна, яка наділяється правоздатністю і може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 81 нового ЦК України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Оскільки до юридичних осіб публічного права належать організації, які ство­рені розпорядчим способом органами державної влади і органами місцевого са­моврядування, або організації, які віднесено до публічних за інших підстав, заз­начених у законі чи іншому правовому акті, порядок їх створення, організаційно-правові форми, правове становище не є предметом цивільно-право­вого регулювання і, отже, визначаються публічним законом. Однак у випадках коли юридичні особи публічного права вступають у цивільні правовідносини, во­ни підпадають під дію цивільних законів².

Що до юридичних осіб приватного права, то порядок їх створення, організа­ційно-правові форми, правовий статус регулюються цивільним законодавством. Основними організаційно-правовими формами юридичних осіб приватного права у новому ЦК України визнані товариства та установи.

Відповідно до ст. 83 нового ЦК України установою є організація створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визна­ченої засновниками, за рахунок цього майна.

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприєм­ницькі і непідприємницькі.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі това­риства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне това­риство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відпо­відальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Поділ на підприємницькі товариства є досить умовним, оскільки ст. 86 нового ЦК України надає право непідприємницьким товариствам (споживчим коопера­тивам, об'єднанням громадян тощо) та установам, поряд зі своєю основною ді­яльністю, здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено за­коном і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені та сприяє її досягненню.

¹ Власник і право власності / За ред. Я. М. Шевченко. — К., 1994. — С. 16. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. — К.: Укра-

їнський центр правничих студій, 2000.

Право власності юридичних осіб

347

Як суб'єкти права власності приватні юридичні особи мають певні права що­до формування, володіння, використання та розпорядження майном. Це зале­жить від організаційно-правової форми юридичної особи та прав її учасників, ак­ціонерів або членів.

Разом з тим можна відзначити спільні закономірності, що характеризують право власності юридичних осіб.

1. Юридична особа є єдиним власником належного їй майна. Засновники (учасники) юридичної особи мають лише зобов'язальні права на її майно, якщо йдеться про господарські товариства, кооперативи, або взагалі не мають майно­вих прав, якщо йдеться про громадські об'єднання, релігійні організації, фонди тощо.

2. У власності юридичної особи перебуває майно, передане їй як вклади (внески) засновниками (учасниками, членами), а також майно, вироблене і на­буте юридичною особою на інших підставах у процесі діяльності.

3. Юридичні особи, як і інші власники, мають право здійснювати відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону і не порушують охоронювані законом інтереси інших осіб. Зміст права власності, межі і способи здійснення права власності юридичних осіб залежать від обсягу їх правоздатності.

4. Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні зобов'я­зання через свої органи, що діють відповідно до закону, інших правових актів та установчих документів. Порядок призначення чи обрання органів юридичної осо­би визначається установчими документами. В передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільних прав та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників.

5. В установчих документах визначаються джерела формування майна юридич­ної особи, порядок розпорядження майном, розподілу прибутків і збитків тощо.

6. Юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями всім належним їм майном. Засновник (учасник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями засновника (учасника), за винятками, передбаченими законодавством чи установчими доку­ментами юридичної особи.

Перелік майнових об'єктів, джерела формування власності юридичних осіб (господарських товариств, кооперативів, громадських і релігійних організацій, об'єднань тощо) передбачені в законах України "Про власність", "Про господар­ські товариства", "Про споживчу кооперацію", "Про сільськогосподарську коопе­рацію", "Про об'єднання громадян" та ін.

Право власності на землю юридичних осіб закріплено в ст. 82 Земельного ко­дексу України¹. Відповідно до цієї статті юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земель­ні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, тобто для здійснення без­посередньої самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності з вироб­ництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку (ст. 1 Закону України "Про підприємництво"). Способами набуття у власність земельних ділянок юридичними особами є:

¹ Земельний кодекс України. — Харків: ТОВ "Одіссей", 2002.

348