Глава 20

ристати такі чеки для придбання частки майна державних підприємств, земель­ного фонду.

У зв'язку з впровадженням в Україні права колективної і приватної форми власності на землю Верховна Рада України прийняла 13 березня 1992 р. поста­нову "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі", яка зобов'я­зала місцеві ради народних депутатів забезпечити передачу землі громадянам України в порядку і розмірах, встановлених статтями 52, 56, 57 і 67 Земельного кодексу України починаючи з 15 травня 1992 р.¹ Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 р. сільським, селищним, міським радам народних депутатів було доручено забезпечити пере­дачу громадянам у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для веден­ня особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого бу­динку і господарських будівель, дачного і гаражного будівництва протягом 1993 р. Така безоплатна передача громадянам України у власність земельних ді­лянок проводиться лише один раз, про що обов'язково робиться відповідними ра­дами відмітка у паспорті або документі, що його замінює. На жаль, заходи з при­ватизації земельних ділянок, зазначені в наведених законодавчих актах, довгий час не реалізовувалися.

Сьогодні відбувається активізація реформування земельної власності шляхом паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств відповідно до указів Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 15 листопада 1994 р. та "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільсько­господарським підприємствам" від 12 серпня 1995 р. "Про захист прав власності земельних часток (паїв)" від 21 квітня 1998 p.", "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29 січня 2001 р. та інших указів і нормативно-правових актів.³.

Новим законодавством про власність були передбачені особливі підстави на­буття права власності членами кооперативів і товариств, наймачами жилих при­міщень. Так, відповідно до ст. 15 Закону України "Про власність" член житлово­го, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права влас­ності на це майно. Унікальність даної правової ситуації полягає насамперед у то­му, що в ній забезпечується виникнення у громадянина права власності поза йо­го волею, тобто підставою для цього слугує сам закон, що є досить рідкісним явищем для будь-якої правової системи.

Важливу роль для перехідного періоду до ринкової економіки відіграла норма тієї ж ст. 15, за якою наймачеві жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та членам його сім'ї було надано право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших під­ставах, передбачених законодавством України. Однак у зв'язку з проведенням в Україні приватизації державного житлового фонду потреба в існуванні зазначе-

Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 25. — Ст. 355. ² Там само. — 1993. — № 10. — Ст. 79.

•Л

Див: Право власності на землю та його захист: 36. нормативних актів. — К., 2002. — С. З—187.

Право приватної власності фізичних осіб (громадян)

341

них положень про викуп фактично відпала. Відповідно постановою Кабінету Мі­ністрів України від 8 жовтня 1992 р.¹ було визнано таким, що втратило чинність, Положення про продаж громадянам в особисту власність квартир в будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт від 19 трав­ня 1989 р. Ті ж громадяни, які тим чи іншим чином реалізували своє приватиза­ційне житлове право, але проживають наймачами в державному чи приватному житловому фонді, можуть набути право власності на займане приміщення на за­гальних підставах, уклавши з власником житла договір купівлі-продажу². Тому не обов'язковим є введення в новий ЦК норми про викуп наймачами квартир. Серед інших підстав виникнення у громадян права власності слід виділити такі:

а) одержання дивідендів від цінних паперів і вкладів у кредитних установах;

б) отримання пенсій, різних державних допомог, стипендій тощо;

в) отримання грошових сум чи іншого майна в порядку відшкодування запо­діяної шкоди;

г) отримання коштів за аліментними зобов'язаннями;

д) правомірне заволодіння дарами природи;

е) отримання різних премій (наприклад, за досягнення в галузі науки, куль­тури, мистецтва), виграшів (наприклад, лотерейних), призів (наприклад, від участі в конкурсах, спортивних та інших змаганнях).

Звичайно, для виникнення за переліченими та іншими можливими підстава­ми права власності також необхідне додержання тих чи інших умов.

Певні юридичні факти необхідні і для припинення права приватної власності громадянина. Вони можуть бути спільними для всіх суб'єктів права власності або специфічними, притаманними лише громадянам. Значна частина юридичних фактів може бути юридичною підставою виникнення права власності і водночас його припинення. Так, укладення договору купівлі-продажу тягне за собою при­пинення права власності у продавця і водночас виникнення його у покупця. Про­те так буває не завжди. Створення громадянином власними зусиллями і з влас­них матеріалів скульптури, картини, іншої речі веде лише до виникнення права власності. Припиняється право власності у разі споживання фізичною особою продуктів харчування. Більше того, можуть бути випадки переходу права влас­ності в порядку правонаступництва, в яких підставою виникнення права влас­ності є один юридичний факт, а підставою припинення у попереднього власника — інший. Така ситуація спостерігається при спадкуванні за заповітом, оскільки право власності у спадкодавця припиняється у зв'язку з його смертю, а право власності у спадкоємця виникає на підставі заповіту. Припинення права приват­ної власності можливе також всупереч волі громадянина-власника (внаслідок реквізиції, конфіскації, націоналізації і т. ін.).

¹ Приватизація житла в Україні. — К., 1993. — С. 11—13.

Вперше право громадян на викуп квартир було передбачено ще Постановою Ради Міністрів СРСР "Про продаж громадянам в особисту власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду" від 2 грудня 1988 p., якою було дозволено виконкомам місцевих Рад кардних депутатів, організаціям продавати (з додержанням ряду спеціальних обмежувальнихправил) грома­дянам в особисту власність займані ними квартири в будинках громадського і державного житлового фонду, а також незаселені квартири у будинках, які вимагали реконструкції або капітального ре­монту.

342