§ 3. Зміст та співвідношення понять

"неустойка", "штраф" "

пеня

Відповідно до ст. 178 ЦК УРСР, ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пе­нею). Крім того, неустойка водночас є мірою відповідальності у разі порушення зобов'язання.

Брагинскчй М. Й., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положення. — С. 482.

670

Глава 34

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або дого вором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі не виконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі про строчення виконання (ч. 1 ст. 179 ЦК УРСР). У такій редакції зазначена норма діє з моменту набрання чинності ЦК УРСР (з 1 січня 1964 р.) до теперішнього часу. За ст. 551 України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з наведеного легального визначення, чинне цивільне законо­давство поряд з терміном "неустойка" вживає як однопорядкові терміни "штраф" і "пеня", які по суті є різновидами неустойки і разом з останньою на­зиваються штрафними санкціями¹.

Однак у ст. 179 ЦК УРСР законодавець не встановив чітких критеріїв для ви­значення особливостей штрафу і пені та порядку їх обчислення і застосування. Власне неустойка (у вузькому значенні цього поняття) застосовується, як прави­ло, за невиконання або неналежне виконання майнового зобов'язання у вигляді прострочення і стягується одноразово за кожний факт порушення у відсотково­му відношенні до суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання або його частини.

Наприклад, відповідно до ст. 13 Закону України "Про зв'язок" за невручення або несвоєчасне вручення телеграм з підприємства зв'язку на користь спожива­ча стягується неустойка у розмірі 25 відсотків вартості послуг. Покупці, які не сплатили повністю або частково суми за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку у розмірі 20 відсотків ціни, за яку куплено цей об'єкт (ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", п. 1 Постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації" від 21 серпня 1997 p.). Згідно зі ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за прострочення поставки, недопоставку матеріальних цінностей до державного резерву поста­чальник (виготовлювач) сплачує неустойку у розмірі 50 відсотків вартості недо-поставлених матеріальних цінностей.

У новому ЦК України штрафом визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 551 ЦК України). Проте норми багатьох законодавчих актів, що передбача­ють застосування конкретної неустойки, містять й інші критерії визначення її розміру.

Штраф як різновид неустойки в чинному законодавстві закріплюється у кількох варіантах, а саме:

а) штраф у конкретній грошовій сумі;

б) штраф у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання або до не­виконаної його частини;

в) штраф у розмірі вартості предмета зобов'язання;

г) штраф у кратному розмірі предмета зобов'язання.

І

Див., наприклад: Гражданский кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. комментарий. — К.,

1981. —С. 187.

Способи забезпечення виконання зобов'язань

671

Найбільш застосовуваною у законодавчій практиці радянського періоду була перша форма штрафу, а нині стала друга форма. Наприклад, за поставку до дер­жавного резерву матеріальних цінностей, непридатних для тривалого зберігання або некомплектних, або таких, що не відповідають умовам контракту щодо їх якості та асортименту, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вар­тості забракованих матеріальних цінностей. За самовільне відчуження, викорис­тання матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони перебувають, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей (ст. 14 Закону України "Про дер­жавний матеріальний резерв").

Багато випадків застосування штрафів, у тому числі у кратному розмірі, пе­редбачено Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. Так, за невиконання плану перевезень залізницями вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером), а у разі виявлен­ня у багажі, вантажобагажі предметів та речей, перевезення яких заборонено, власник сплачує залізниці штраф у розмірі 5-кратної вартості перевезення бага­жу або вантажобагажу (пункти 106, 127).

Типовими правилами користування бібліотеками в Україні, затвердженими наказом Міністерства культури і мистецтв України від 5 травня 1999 р. № 275 встановлено, що у разі пошкодження або втрати документа через МБА чи внут-рішньосистемний книгообмін користувач за домовленістю з бібліотекою-фондо-утримувачем повинен замінити його аналогічним документом (чи копією) або внести кратне грошове відшкодування вартості документа, розмір якого визна­чається бібліотекою залежно від цінності видання.

Звичайно, сторони в договорі можуть передбачити будь-яку форму штрафу, якщо інше не встановлено законом.

Необхідно враховувати, що іншу правову природу, а відповідно і свої особли­вості мають штрафні санкції, які застосовуються у податкових та інших фінансо­вих чи адміністративних правовідносинах.

Аналіз законодавчої і договірної практики свідчить про те, що законодавець і договірні сторони передбачають застосування за невиконання чи неналежне ви­конання грошових зобов'язань штрафної санкції у вигляді пені, як правило, вод­ночас встановлюють і порядок її нарахування. Наприклад, ч. 2 ст. 214 ЦК УРСР було встановлено, що "по грошових зобов'язаннях між соціалістичними ор­ганізаціями боржник повинен сплатити кредиторові за кожний день про строчення проценти (пеню) в розмірі, встановлюваному законодавством Союзу РСР"¹. Такий метод нарахування пені набув поширення і закріплення у багатьох нормативно-правових актах колишнього Союзу РСР та в Україні в період незалежності, в т. ч. у відносинах з участю громадян (наприклад, за не­своєчасну оплату комунальних платежів, за несвоєчасне погашення платежів за придбані товари в кредит тощо). У новому ЦК України запропоновано таким же способом визначати розмір пені (п. З ст. 552). В Україні діє низка законодавчих актів, які встановлюють застосування пені.

Звичайно, нині під соціалістичними організаціями необхідно розуміти усі види підприємств, ян мають статус юридичних осіб.

672