Глава 6

ну. Вона також особисто несе відповідальність за порушення договору, укладе­ного за згодою батьків (усиновителів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновителі) або піклувальник;

— права з володіння, користування і розпорядження майном трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених господарств (статті 17 і 18 Закону України "Про власність");

— право бути засновниками і членами громадських об'єднань — молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян").

Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст. 14 ЦК УРСР наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, а за ст.'31 нового ЦК — неповнолітні, які не досягли 14 років. Зазначимо, що вказані особи, їх ще імену­ють малолітніми особами, мають дуже невеликий обсяг дієздатності.

Мінімальна дієздатність складається з таких елементів:

— права вчиняти дрібні побутові угоди. Інші угоди укладають батьки (усино­вителі) або опікуни від імені неповнолітніх. Останні є цілком неделіктоздатними, і, отже, не несуть цивільно-правової відповідальності за свої неправомірні дії. За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, відповідають його бать­ки (усиновителі) або опікуни, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їхньої вини (ч. 1 ст. 446 ЦК УРСР). Якщо неповнолітній, який не досяг 15 років, запо­діє шкоду в той час, коли він перебував під наглядом навчального, виховного або лікувального закладу, ці заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, як­що не доведуть, що ця шкода виникла не з їхньої вини (ч. 2 ст. 446 ЦК УРСР).

У ст. 31 нового ЦК прямо визнається, що малолітня особа не несе відпові­дальності за завдану нею шкоду. В свою чергу, ст. 1197 встановлює, що шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновителями) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює вихо­вання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком не­сумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Обов'язок цих осіб відшкодовувати шкоду, завдану ма­лолітньою особою, не припиняється при досягненні нею повноліття. Разом з тим малолітня особа після досягнення повноліття може бути зобов'язана судом част­ково або у повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до 14 років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а осо­би, які відшкодовували цю шкоду за малолітню особу, стали неплатоспроможни­ми або померли.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом нав­чального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшко­дувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, якщо не доведе, шо шкоди було завдано не з його вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновителів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновителі), опікун, заклади та особи зобов'язані відшкодовувати шкоду у частині, яка визначена за домовленіс­тю між ними або за рішенням суду;

Громадяни як суб'єкти цивільного права

95

— права самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. Неповнолітній (до 15 років), який сам вніс на своє ім'я вклад до банку, розпоряджається ним самостійно. Вкладами, внесеними на його ім'я, розпо­ряджаються до досягнення ним 15-річного віку батьки та інші законні пред­ставники.

У ст. 31 ЦК України це право за малолітніми особами не передбачено. Нато­мість за ними на рівні кодексу закріплюється право здійснювати особисті немай-нові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Обмежена дієздатність. Обмеження у дієздатності можливе лише у випад­ках і в порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 12 чинного ЦК, ч. 2 ст. ЗО нового ЦК). Воно полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набувати і створювати. Таким чином, йдеться про зменшення обсягу дієздатнос­ті, який мала особа.

Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має часткову дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність.

Стаття 15 ЦК УРСР визначає умови обмеження дієздатності громадян:

1) зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;

2) як наслідок цього — тяжке матеріальне становище самого громадянина та його сім'ї.

Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вживання нарко­тиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків). Щодо другої умови, то дослівно обмеження дієздатності можливе за наявності в алкоголіка чи наркома­на сім'ї, тобто тоді, коли він своїми зловживаннями ставить у тяжке матеріальне становище водночас сім'ю і себе. По суті справи зазначена норма виключає об­меження у дієздатності громадянина, якщо він ставить у тяжке матеріальне ста­новище тільки себе.

Цей недолік усунутий у п. 2 ст. 36 нового ЦК, за яким суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичним речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

За своєю метою, як наголошується у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 р. (із змінами, внесеними по­становами Пленуму від 29 листопада 1974 p., від 24 квітня 1981 p., від ЗО берез­ня 1984 p., від 25 грудня 1992 р. та від 25 травня 1998 p.), обмеження у дієздат­ності громадянина внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами спрямовано на посилення боротьби з пияцтвом та зло­вживанням наркотичними речовинами і має велике значення для запобігання по­рушенням громадського порядку та виховання громадян у дусі свідомого став­лення до праці, сім'ї, додержання правил співжиття.

Слід звернути увагу, що у ЦК України вводиться ще одна підстава визнання фізичної особи обмежено дієздатною. За п. 1 ст. 36 передбачається, що може бу­ти обмежена цивільна дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на пси­хічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення сво­їх дій та (або) керувати ними.

96