2 Там само. — с. 123—147.

250

Глава 16

якої іншої особи, яка піклується про дитину. Такі заходи захисту включають різ­ні форми запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розсліду­вання, лікування тощо у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, а також у разі потреби почати судову процедуру. Цьому міжнародно-правовому акту відповідають положення нового Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 p., а саме статті 7, 150, 164, 170 та ін.¹.

Стаття 290 ЦК України у ч. З містить положення про те, що у разі жорстокої, аморальної поведінки фізичної особи щодо іншої особи, яка перебуває у безпо­радному стані, застосовуються заходи, встановлені ЦК та іншими законами.

Фізична особа має право також розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчаль­ним закладам, що є одним з компонентів права на особисту недоторканність (ч. 4 ст. 290 ЦК України). Якщо фізична особа ще за життя виявила свою волю щодо вилучення органів та інших анатомічних матеріалів з її тіла після смерті, ніяких труднощів не виникає, але якщо вона не залишила такого розпоряджен­ня, вилучення не допускається. Такий висновок можна зробити із змісту ст. 291 ЦК України. Основи законодавства про охорону здоров'я містять лише деякі по­ложення щодо пересадки органів і тканин, вилучених у живого донора.

За ст. 291 ЦК України повнолітня дієздатна фізична особа має право бути до­нором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. При цьому донорство здійснюється відповідно до закону. Частина 2 вказаної статті уточнює, що взяття органів та інших анатомічних ма­теріалів з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом. Згода може бути надана у письмовій формі на випадок смерті фізичної особи або це буде письмова заборона на донорство її ор­ганів та анатомічних матеріалів на випадок смерті.

У разі імплантації органів та інших анатомічних матеріалів члени сім'ї, близь­кі родичі донора мають право знати ім'я особи-реципієнта.

В основі законодавчих актів з трансплантології та донорства ряду країн Єв­ропи, зокрема Австрії, Франції, Швейцарії, лежить принцип презумпції згоди, який означає, що якщо людина ще за свого життя принципово не заявляла про свою незгоду на вилучення її органів після смерті, то вона стає потенційним до­нором після смерті і лікарі можуть вилучати органи, не повідомляючи про це на­віть найближчих родичів^.

Стаття 291 ЦК України побудована таким чином, щоб підкреслити важли­вість збереження життя людини за допомогою донорства. З точки зору суспіль­ства перевагу слід надавати здоров'ю живої людини, хоч слід також поважати пам'ять померлого, яка включає і його тілесну недоторканність після смерті.

Проблема створення ринку донорських органів і його право на існування, по­родила в суспільстві дві протилежні точки зору. Прибічники створення такого ринку посилаються на те, що збільшення донорських органів завдяки ринку при­несе більшу користь, а фінансові стимули допоможуть як самим донорам, так і їхнім родичам у прийнятті рішення про вилучення органів. Оскільки хірурги

І

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. — К.: Атіка, 2002.

Введение в клиническую трансплантологию // ТрудьІ научного центра хирургии РАМН / Под ред. проф. Б. А. Константинова. — М., 1999. — С. 15.

Поняття особистих немайнових відносин та ... прав фізичної особи

251

продають операції з пересадки органів, то і в продажу органів немає нічого ан-тигуманного, це забезпечує можливість "продажу" таких операцій.

Проти створення подібного ринку виступають ті, хто вважає, що комерціалі­зація у цій сфері негативно відобразиться на принципі добровільного пожертву­вання органів і стане однією з форм непрямого тиску на донорів та членів їхніх сімей. Крім того, це суперечить, на їх думку, поняттям моральності та гуманізму.

На міжнародному рівні будь-яка комерційна діяльність з донорськими органа­ми була засуджена. Так, 37-ма Всесвітня медична асамблея 1985 р. засудила "купівлю та продаж людських органів для -трансплантації", закликавши уряди всіх країн вжити ефективних заходів, щоб запобігти комерційному використанню людських органів¹.

Що стосується самої процедури проведення трансплантації, то для цього не­обхідно дотримуватись як медичних, так і юридичних передумов².

Обстеження стану здоров'я реципієнта є медичною дією, якій мають відпові­дати правові критерії придатності реципієнта за станом здоров'я, а саме — стан здоров'я, який гарантує, що за сприятливого прогнозу трансплантації, його здо­ров'я істотно покращиться та буде збережена здатність інших органів викону­вати свої функції. Згода реципієнта на пересадку органа в його організм є насту­пною важливою передумовою здійснення трансплантації. В іншому разі трансплантація є неприпустимою.

Крім волевиявлення, мають бути дотримані такі умови: повна інформованість про ризик та можливі наслідки трансплантації; повна свобода та незалежність при прийнятті рішення; дієздатність реціпієнта. У разі недієздатності чи обмеже­ної дієздатності реципієнта згоду дає його законний представник.

Згода донора є умовою, без якої вилучити орган з його організму неможливо. На неї поширюються ті самі умови, що і на згоду реципієнта. Придатність донора за станом здоров'я є наступною умовою проведення трансплантації. Стан його здоров'я повинен гарантувати, що при пересадці органа, взятого з його організ­му, здоров'я реципієнта не опиниться під загрозою, не відбудеться і зараження хворого від донора.

Стаття 291 ЦК України закріплює право повнолітньої дієздатної фізичної осо­би бути донором крові та її компонентів. Відповідно до ст. 46 Основ законодав­ства про охорону здоров'я та ст. 2 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" від 23 червня 1995 p., донорство крові та її компонентів є добро­вільним актом волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компо­нентів для подальшого безпосереднього використання у наукових дослідженнях³. Зазначений Закон детально врегульовує питання, пов'язані з донорством крові та її компонентів.

Право на сім'ю закріплено у ст. 292 ЦК України: фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має лраво на сім'ю. Частина 3 ст. 16 Загальної декла-

Введение в клиническую трансплантологию // ТрудьІ научного центра хирургии РАМН / Под ред. проф. Б. А. Константинова. — М., 1999. — С. 16.

Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 41. — Ст. 377.

Закон України "Про донорство крові та її компонентів" / / Відомості Верховної Ради України. -1995. —№23. — Ст. 183.

252