Глава 16

рації прав людини та ч. 1 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політич­ні права визначають сім'ю природним і основним осередком суспільства та дер­жави.

Конституція України у ст. 51 проголошує: "Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються законом."

Сім'я є складним соціальним явищем і виступає об'єктом дослідження ряду суспільних наук, кожна з яких вивчає відповідні сторони її функціонування та розвитку. Єдиного поняття сім'ї до прийняття нового Сімейного кодексу України у законодавстві і доктрині не існувало. Нині ст. З Сімейного кодексу України ви­значає сім'ю первинним та основним осередком суспільства і в,казує на те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровно­го споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених зако­ном, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Право особи на сім'ю визначено у ст. 4 Сімейного кодексу України і включає: право на створен­ня сім'ї; право кожної особи на проживання в сім'ї; право кожної особи на пова­гу до свого сімейного життя. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фі­зичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 4 ст. 292 ЦК України). Це положення збігається зі ст. 32 Конституції, згідно з якою ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, ст. 12 Загальної декларації прав людини та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і полі­тичні права.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ЦК України фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом, а згідно з ч. З ст. 4 Сімейного кодексу України особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та ро­дичами незалежно від того, де вона перебуває (ч. З ст. 292 ЦК України). Так, за ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на без­перешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).

До особистих немайнових прав цивільного права не можуть бути включені права, що виникають у зв'язку зі вступом громадян у сімейні відносини, зокрема право на укладення та розірвання шлюбу, батьківські права тощо. Названі права є змістом не цивільних, а сімейних правовідносин, тобто належать до сфери са­мостійної галузі права.

Стаття 293 ЦК України закріплює право малолітньої, неповнолітньої особи, а також фізичної особи, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, на опіку або піклування. Детальніше норми щодо опіки та піклу­вання розкриваються відповідними статтями ЦК України та гл. 19 Сімейного ко­дексу України. Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право: на проживання у сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування; на захист від зловживань з бо­ку опікуна або піклувальника.

Поняття особистих немайнових відносин та ... прав фізичної особи

253

Частина 1 ст. 294 ЦК України закріплює право фізичної особи на без­печне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформа­цію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту. Така інформація ні­ким не може бути засекречена.

Під довкіллям розуміється не лише природа, а й усе те, що оточує особу на роботі, вдома та поза ними, все те, що має створювати для неї безпечні, сприят­ливі умови проживання, праці, навчання, побуту тощо, тобто забезпечувати гід­не людини життя.

Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля означає забезпечену зако­ном можливість користуватися здоровим та сприятливим для життя навколиш­нім природним середовищем, дихати чистим повітрям, вживати чисту питну воду тощо, а також можливість перебувати у сприятливому для життя і здоров'я се­редовищі проживання (включаючи місця проживання, побуту, відпочинку, нав­чання, харчування, а також продукцію народного господарства)¹.

Назване право належить до абсолютних особистих немайнових прав. Це суб'єктивне право відображає перш за все міру можливої поведінки самої упра-вомоченої особи. Так, громадянин самостійно визначає місце свого проживання, побуту, відпочинку, навчання тощо. Пасивний характер має зміст обов'язку не-визначеного кола осіб, оскільки вони повинні утримуватися від дій, що порушу­ють право управомоченої особи, тобто не повинні псувати, забруднювати навко­лишнє середовище.

Право на одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформа­ції про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я на­селення закріплене у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р.² та ст. 6 Основ законодавства про охорону здоров'я.

Праву громадян на одержання достовірної інформації про стан довкілля по­винен відповідати встановлений у законодавстві обов'язок тих чи інших суб'єк­тів надавати таку інформацію. Його покладено на місцеві органи державної ви­конавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Громадянин, реалізуючи своє право на інформацію, може оскаржити відмову у наданні інформації до суду. За рішенням суду може бути припинена і діяль­ність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю (ч. 2 ст. 294 ЦК України), а незаконною така діяльність визнається, якщо вона призводить до ни­щення, псування, забруднення довкілля.

Красавчикова Л. О. Понятие й система личньїх, не связанньїх с имущественньїми, прав граж-дан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. — Екатеринбург, 1994. — С. 29.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991р / / Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546.

254