Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.1_ф....doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
5.05 Mб
Скачать

Глава 25

актами державних органів, тим більше, що право власності на землю належало виключно державі. Що стосується володіння, то воно також не визнавалося самостійним інститутом і тому як таке особливо не регламентувалося і не захи­щалося.

Перехід до ринкових відносин, визнання рівними усіх форм власності, особ­ливо визнання права приватної власності на землю, розвиток підприємництва зу­мовили виникнення зазначених речово-правових інститутів.

Слід підкреслити, що цивільне законодавство колишнього СРСР все ж пев­ною мірою визнавало наявність володіння. Так, ст. 50 Основ цивільного законо­давства СРСР і союзних республік 1991 p., які були прийняті, але фактично не вступили в дію, містили поняття набувальної давності, а це і є не що інше, як володіння. ЦК УРСР 1963 p., певною мірою визнавав наявність незаконного во­лодіння, добросовісного і недобросовісного володіння, але володіння як такого не визнавав і, тим більше, правового захисту йому не надавав (статті 145 і 148).

Що стосується інших прав на чужі речі, то хоч вони й не визнавалися цивіль­ним законодавством, фактично існували у відносинах між фізічними особами, особливо між сусідами. Недарма ж сервітутне право у законодавстві царської Ро­сії називалося сусідським правом. Так, наприклад, з давніх-давен було заведено, що сусід сусіду надавав можливість пройти через свою присадибну ділянку до річки (право проходу), брати воду із своєї криниці (право користування водою) тощо. Не можна не відзначити також, що ЦК УРСР 1922 р. визнавав і право за­будови на чужій земельній ділянці.

Інститут речових прав на чужі речі (майно) має свої характерні особливості, які відрізняють його від інших речових інститутів.

1. Це речове право — абсолютне, виключне. Воно може бути припинене ли­ше самим суб'єктом цього права або на підставі закону. Це право не може бути припинене тим суб'єктом, права якого обмежуються речовими правами. Він по­винен лише терпіти певне ущемлення своїх прав, не перешкоджати здійсненню речових прав.

2. Об'єктом речового права є певна річ або майно, які належать іншому влас­никові. Об'єктами речових прав на чужі речі можуть бути всі речі, які є об'єктом права власності.

3. Речове право на чужу річ істотно обмежує право власності особи, яка є власником цієї речі (майна). Право власності обмежується в тій частині, на яку встановлено речове право. Власник речі (майна), обмеженої речовим правом, не може припинити речове право або перешкоджати його здійсненню.

4. Будь-яке речове право все ж за своїм змістом є обмеженим правом, воно не може замінити права власності. Власник зберігає за собою право володіння, право користування і право розпорядження, але ці правомочності власника об­межуються речовим правом. Суб'єкт речового права може користуватися чи роз­поряджатися чужою річчю (майном) лише в тих межах, які визначені речовим правом.

5. Суб'єкт речового права має право володіти, частіше користуватися і навіть розпоряджатися чужою річчю (майном) у визначених межах. Здійснення цих правомочностей не повинно шкодити праву власності, обмеженому речовим правом.

Речові права на чуже майно

481

6. Речове право — це право на тривалий строк. Воно може бути не обмежене або обмежене певним строком, наприклад, довічне користування або користу­вання на певний строк.

7. Речове право виникає у тих випадках, коли певна особа не може задоволь­нити свої потреби за рахунок використання власного майна. Постає потреба ско­ристатися чужим майном (річчю).

Основною передумовою виникнення речового права на чужу річ є нагальна потреба певної особи скористатися чужою річчю чи майном для задоволення певних потреб, які ця особа не може задовольнити за рахунок власного майна. Право на чужу річ може виникнути і у разі необхідності надійно захистити свої права, наприклад, шляхом застави чи притримання.

Речове право на чужу річ може виникати на підставі закону, заповіту, рішен­ня суду. Воно також може бути встановлено договором між особою, яка воліє скористатися чужою річчю, та особою, яка є власником даної речі. Проте це до­говір не про право використання чужої речі (майна), а про встановлення речово­го права на ці речі.

Передусім речове право може бути встановлено законом, наприклад, законо­давець може своїм законом встановити право певних осіб прокласти електролі­нію, трубопровід, шляхопровід через чужі земельні ділянки. Законом встановлю­ється право користування житлом членів сім'ї власника цього житла, право збирати в лісі ягоди, горіхи, коріння тощо.

Власник майна може встановити речове право на використання свого майна після своєї смерті заповітом. Спадкоємцем заповідач може призначити одну осо­бу, водночас надавши іншій особі право обмеженого користування успадкованим майном спадкоємця. Наприклад, заповідач призначив сина спадкоємцем підпри­ємства і водночас надав своїй вдові право користування половиною цього підпри­ємства. Іншими словами, син є власником підприємства, але половину доходів від цього підприємства одержуватиме вдова померлого, тобто мати сина. Коли мати помре або відмовиться від свого права на половину доходів, право власності сина відновиться у повному обсязі.

У деяких випадках речове право на чужу річ може бути встановлено судовим рішенням. Новий ЦК України не визнав виникнення речового права на чужу річ за давністю. Але в житті такі ситуації виникають. Наприклад, сусіди власника земельної ділянки постійно ходили через неї до річки. Власник ділянки продав її, а новий власник заборонив сусідам ходити через неї до річки. Сусіди звернулися до суду і мотивували свої вимоги тим, що їх діди ходили через цю ділянку і вони мають право проходу. Суд може визнати вимогу сусідів обгрунтованою.

Речові права можуть припинятися:

при поєднанні в одній особі суб'єкта речового права і власника майна (речі), обтяженого речовим правом. Наприклад, суб'єкт речового права на чужу річ став власником цієї речі, що була обтяжена речовим правом;

коли суб'єкт речового права відмовляється від подальшого його використання;

коли спливає строк, на який було встановлено речове право;

при зникненні обставин, які були підставою для встановлення речового пра­ва. Наприклад, поблизу була прокладена дорога до річки і відпала потреба ходи­ти через чужу земельну ділянку;

при невикористанні речового права протягом трьох років. Це ще називають припиненням речового права за давністю.

16 2-КЮ

482