Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.1_ф....doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
5.05 Mб
Скачать

Глава 1

волі1. У цій позиції, зокрема, не враховано, що мову слід вести не про фактичну рівність учасників, а про юридичну.

З урахуванням всього викладеного вважаємо за доцільне виділити такі основ­ні ознаки, притаманні майновим відносинам, які є предметом цивільного права: товарно-грошовий, вартісний характер відносин; самостійність та автономність організаційно-майнового статусу учасників відносин; юридична рівність сторін як самостійних суб'єктів цивільного обігу.

Товарно-грошовий, вартісний характер цивільних майнових відносин ві­дображає їх спрямованість на забезпечення обігу споживання матеріальних благ у суспільстві, в якому функціонує товарно-грошове виробництво. У будь-який продукт виробництва вкладається праця людини, її інтелект, у зв'язку з чим та­кий продукт у вигляді майна, іншого матеріального блага (робіт, послуг) набуває певної вартості, оцінюваної, як правило, у відповідному грошовому виразі.

У суспільстві з товарно-грошовим виробництвом недостатньо створити мате­ріальні блага. Важливо забезпечити їх товарообіг, перехід від одних осіб до ін­ших тощо. В межах майнових відносин здійснюється, як правило, обмін одного матеріального блага на інше. Наприклад, за договором міни одне майно, що має певну грошову оцінку, обмінюється на інше; за договором купівлі-продажу одна особа передає майно певної вартості іншій особі, а остання сплачує відповідну його вартість у грошовому виразі. Тобто за таких обставин наведені майнові від­носини набувають ознак оплатно-еквівалентного характеру. Проте не завжди у цивільному праві майнові відносини мають взаємний еквівалентно-оплатний ха­рактер. Так, за договором дарування лише одна сторона (дарувальник) передає матеріальне благо. Можливі випадки обміну матеріального блага (грошей) на ін­телектуальне, духовне (наприклад, при концертному обслуговуванні). Не завжди вартість обмінюваних благ має бути еквівалентною, адже в умовах ринкової еко­номіки сторони, як правило, вільні в оцінці вартості належних їм благ.

Самостійність та автономність організаційно-майнового статусу учас­ників майнових відносин, які є предметом цивільного права означає, що вони є самостійними суб'єктами цивільних правовідносин, юридичне незалежними один від одного. Тобто такі суб'єкти не підпорядковані один одному та не мають влад­них повноважень над своїм контрагентом. Тому відносини між суб'єктами, в яких один з них має владні повноваження щодо іншого, регулюються адміністра­тивним, податковим, фінансовим правом. Самостійність та автономність майно­вого статусу суб'єктів цивільних майнових відносин полягає у відокремленості їх майна, належному кожному з них на відповідному праві (титулі).

Юридична рівність учасників цивільних майнових відносин виявляється в тому, що кожний з них має юридичне рівні можливості вступати в конкретні майнові відносини. Ще раз варто наголосити на їх рівних юридичних, а не фак­тичних можливостях, адже цілком очевидно, що акціонерне товариство зі статут­ним капіталом у 10 млн. грн. має значні фінансові переваги порівняно з грома-дянином-підприємцем з річним прибуткам у кілька тисяч грн. в укладенні різноманітних контрактів. Суб'єкти цивільного права однаковою мірою вільні що­до вступу у майнові відносини, вибору способу поведінки. Однак з цього правила можуть бути і винятки. Наприклад, при укладенні так званих публічних догово-

Цивільне право України / За ред. Ч. Н. Азімова та ін. — Харків, 2000. — 4.1. — С. 12.

Вступ до цивільного права

15

рів, до яких, зокрема, належить і договір роздрібної купівлі-продажу, продавець зобов'язаний вступити в договірні відносини за ініціативою громадянина-спожи-вача, в яких на підставі законодавства про захист прав споживачів покупець на­буває привілеєвих прав, а продавець — додаткових обов'язків.

Перелічені вище ознаки, які мають бути притаманні цивільним майновим від­носинам, дають уявлення про предмет цивільного права. Водночас при прийнятті нових законодавчих актів щодо майнових відносин, які мають цивілістичний ха­рактер, конструкція правових норм має базуватися на цих ознаках. Врешті знан­ня їх сприяє встановленню конкретних відносин, врегульованих цивільним правом.

У цивілістичній науці досить поширений поділ майнових відносин на відно­сини власності та відносини у сфері товарообігу (економічного обігу)1. Дійс­но, такі відносини становлять основну частину предмета цивільного права і мають усі вище перелічені юридичні ознаки.

Так, через відносини власності здійснюється привласнення відповідних мате­ріальних благ певними особами — власниками, які набувають за законом щодо належного їм майна певних повноважень. Привласнення майна засвідчує, що для одного індивіда (власника) воно є "своє", а для усіх інших індивідів — "чу­же". Важливо, що держава не обмежується правовим закріпленням засобів ви­робництва і продуктів праці за конкретними особами чи їх колективним утворен­ням. Відносини власності дістають також, що не менш важливо, необхідну законодавчу регламентацію і примусовий захист. У такому разі врегульовані пра­вовими нормами економічні відносини власності набувають ознак відносин пра­ва власності.

Майнові відносини у сфері товарообігу (економічного обігу) відображають і забезпечують рух матеріальних благ у суспільстві, зокрема перехід матеріаль­них благ від одних осіб до інших, їх використання, споживання. Через такі май­нові відносини здійснюється розподіл матеріальних благ, їх обмін, використання, споживання. Реально це реалізується за допомогою певних правових форм купів­лі-продажу, міни, оренди, позики тощо за допомогою зобов'язально-правових форм. Зобов'язальні відносини можуть виникати як внаслідок угод, що їх укла­дають конкретні особи, так і у разі безпідставного збагачення, заподіяння шкоди однією особою іншій (делікту) та з деяких інших підстав.

Необхідно врахувати, що крім названих двох категорій відносин (власності та товарообігу), як іноді вважають у літературі, можуть існувати й інші, які також є предметом цивільного права. Відносини власності є лише складовою частиною інституту речового права. Так, до речових прав, крім прав власності, належать, зокрема, право повного господарського відання та оперативного управління, пра­во безстрокового користування землею, сервітути, іпотека.

У зв'язку з переходом України до загад ринкової економіки сформувалася но­ва категорія майнових відносин, які дістали назву корпоративних. Корпоратив­ні відносини виникають у господарських товариствах (корпораціях). Члени та­ких товариств (засновники, учасники, акціонери) набувають корпоративних

Див.: Гражданское право УкраиньІ / Под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. — Харьков, 1996. — Ч. 1. — С. 13—14; Цивільне право України / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової —К.: Юрінком Інтер, 1999. — Кн. 1. — С. 10—11.

16