Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.1_ф....doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
5.05 Mб
Скачать

Глава 19

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ІНСТИТУТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності

1990 р. знаменує собою початок реформування відносин власності і ринкових перетворень в економіці України. Безперечно, певні передумови цього були за­кладені раніше, починаючи з 1985 р. і до кінця 90-х років в СРСР. У цей період невдачами закінчувалися спроби реформування економіки і створення так звано­го соціалістичного ринку, що в свою чергу спричинило прискорення дезінтегра-ційних процесів в СРСР, посилення національно-патріотичної і політичної свідо­мості і прагнення народів союзних республік до утвердження їх політичної і державної незалежності.

Як відомо, генеральною лінією КПРС було встановлення домінуючої ролі дер­жавної власності, що в кінцевому підсумку призвело до повного одержавлення економіки, в якій державний сектор досяг 90 відсотків. З часом можливості одер-жавленої економіки стали вичерпуватися, темпи економічного розвитку різко па­дати.

На XXVII з'їзді КПРС були зроблено спроби поліпшити економічну ситуацію в країні і відповідно проголошено курс на економічні реформи, на "перебудову" соціалістичних відносин. Для цього передбачалися заходи, зокрема, щодо демок­ратизації суспільного життя, переходу до економічних методів господарювання, посилення ролі трудових колективів у діяльності підприємств, певної децентралі­зації управління народногосподарським комплексом країни, розширення товарно-грошових відносин1. Всі ці "перебудовні процеси" передбачалося здійснювати в межах соціалістичної адміністративно-командної системи, реформування дер­жавної власності не планувалося.

У надрах соціалістичної системи на базі окремих законодавчих актів (законів СРСР "Про індивідуальну трудову діяльність", "Про кооперацію в СРСР", "Про оренду і орендні відносини в СРСР") почав утворюватися і розвиватися новий

1 Матеріали XXVII з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу. — К., 1986. — С. З—417.

Загальна характеристика інституту права власності...

291

сектор економіки, виникають процеси, не властиві соціалістичному суспільству, які суперечили офіційній ідеології.

Після прийняття в 1986 р. Закону СРСР "Про індивідуальну трудову діяль­ність" у країні формується поза волею партійно-владних структур новий соціаль­ний прошарок населення. Цьому сприяла і загальнополітична ситуація, і демок­ратизація багатьох сфер суспільного життя. Крім традиційної індивідуальної діяльності (ведення особистого підсобного господарства, певних видів кустарно-ремісничих промислів) громадяни дістали право займатися багатьма новими ви­дами діяльності, які раніше заборонялися (у сфері побутового і соціально-куль­турного обслуговування, надання транспортних послуг тощо). По суті започатковувалися якісно нові з економічного і правового погляду суспільні від­носини, що зумовило водночас і потребу визначити походження і зміст власності даної категорії громадян, особливо власності на засоби виробництва.

Наведені соціально-економічні процеси набули нового прискорення після прийняття 26 травня 1988 р. Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР"1, який спричинив створення нового кооперативного сектора економіки, кількісні і якісні зміни в особистій власності членів кооперативів, інтеграцію особистої власності і виробництва (шляхом використання майна громадян у виробничому процесі кооперативів, накопичення заощаджень громадян у вигляді акцій тощо), заро­дження сімейно-фермерських господарств.

Вищезазначені та деякі інші особливості розвитку відносин власності грома­дян стали предметом широкого наукового обговорення, яке виявило досить різні точки зору на цю проблему в той період. Так, В. П. Мозолін висловив думку про те, що особиста власність громадян СРСР існує у формі власності на предмети особистого споживання і у формі власності на майно, яке використовується у ко­мерційних цілях для виробництва товарів і надання платних послуг2. Автору аж ніяк не можна відмовити в оригінальності судження. Проте, яким чином розме­жовувати за зазначеною ознакою майно і якою має бути практична значимість подібного розмежування, відповіді у автора немає. Між тим загальновідомо, що одні й ті самі предмети можуть мати подвійне призначення.

Ряд авторів, зокрема В. П. Шкредов, Н. Д. Єгоров та О. В. Осипенко, запро­понували розглядати власність громадян, зайнятих індивідуальною трудовою ді­яльністю, як приватну або дрібну приватну власність3. Ці пропозиції, хоч і не надто сміливі, все-таки були кроком уперед порівняно зі стійким "консерватиз­мом" авторів попередніх років. Така "сміливість" пояснюється наближенням мо­менту прийняття Закону СРСР "Про власність в СРСР". Безперечно, приватна або дрібна приватна власність мислилася ними як допоміжна, яка мирно спі­віснувала з особистою власністю громадян.

Загалом же напередодні прийняття нового законодавства про власність ніхто з учених-юристів у науковій літературі не піддавав сумніву доцільність збере­ження особистої власності. Йшлося лише про ті чи інші модифікації особистої власності з урахуванням обраного країною курсу на формування соціалістичного

Ведомости Верховного Совета СССР. — 1988. — № 22. — Ст. 355. Право собственности в условиях совершенствования социализма. — М., 1989. — С. 5. 3 Право собственности в СССР. — М., 1989. — С. 145, 152, 153.

10*

292