Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.1_ф....doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
5.05 Mб
Скачать

Глава 1

торканність власності; свобода договору; свобода підприємництва; недоторкан­ність особистості та особистих прав і свобод суб'єкта; недоторканність інтелек­туальної власності; здійснення прав за своєю волею і у власному інтересі; непри­пустимість зловживання правом1.

Як бачимо, розмаїття думок з приводу переліку галузевих принципів досить значне, але дорікати авторам у таких розбіжностях та у науковій легковажності достатніх підстав немає, адже при дослідженні даної проблеми багато що зале­жить від ступеня узагальнюваних рис, які вони використовують при визначенні того чи іншого принципу. Інша справа, що до переліку принципів цивільного пра­ва обов'язково мають вичленовуватися ті, які найбільшою мірою притаманні пе­реважній частині цивільно-правових норм та які у своїй сукупності формують ме­тод цивільно-правового регулювання.

У новому ЦК України передбачено загальні принципи цивільного законодав­ства, а саме: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, пе­редбачених виключно законом; свобода договору; свобода підприємництва; судо­вий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення( ст. 3). Наявність законодавчого визначення принципів не є перешкодою до виявлення у цивільно­му праві й інших правових принципів. Зокрема, досить важливе значення у ци­вільно-правовому регулюванні мають: юридична рівність учасників цивільних правовідносин перед законом; непорушність права власності та рівність усіх її форм; свобода не лише договору, а й усіх інших можливих угод (правочинів); здійснення цивільних прав за своєю волею і на власний розсуд; застосування ци­вільно-правової відповідальності за винну та протиправну поведінку (бездіяль­ність), за винятками, передбаченими законом, без приниження честі, гідності, ін­ших особистих суб'єктивних прав порушника. Так чи інакше, у кожній правовій, демократичній, соціальне орієнтованій державі мають закріплюватися такі юри­дичні принципи правового регулювання, які повинні відображати та закріплюва­ти соціально-економічні засади в державі і загальнолюдські гуманістичні ціннос­ті, які далеко не завжди мають своє безпосереднє формальне закріплення у правових нормах. Для цивільного права характерним також є надання приват­ним суб'єктам права вступати на власний розсуд у будь-які позитивні відносини, якщо це прямо не заборонено законом.

§ 5. Визначення цивільного права та його система

Проведений аналіз предмета і методу цивільного права, його принципів та функцій дає можливість дати наукове визначення цивільного права як галузі приватного права. Таким чином, цивільне право як галузь приватного права — це сукупність цивільно-правових норм, закріплених у Цивільному кодексі Украї­ни, інших законодавчих та інших нормативно-правових актах, які регулюють на засадах юридичної рівності, диспозитивності майнові відносини товарно-грошо­вого характеру, а також особисті немайнові відносини (як пов'язані, так і не

Гражданское право / Под ред. Т. Й. Илларионовой й др. — М., 1998. — С. 12-

-13.

Вступ до цивільного права

29

пов'язані з майновими відносинами) за участю суб'єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад), які мають самостійний організаційно-майновий статус, діють вільно і на власний розсуд здійснюють свої права, всту­пають у правовідносини, а також несуть цивільно-правову відповідальність за винну протиправну поведінку перед потерпілим (боржником) за допущене пору­шення.

У цивілістичній науці наводяться й інші визначення поняття цивільного пра­ва, в яких акцентується увага на тих чи інших рисах предмета та методу цивіль­но-правового регулювання. І це зрозуміло, адже норми цивільного права регулю­ють надзвичайно широкий спектр цивільно-правових відносин. Незважаючи на таку різноманітність цивільних правовідносин, їх змістовну барвистість, норми цивільного права у своїй сукупності утворюють організаційно-цілісну систему ци­вільного права, побудовану на відповідних закономірностях створення правового організму та логічно взаємопов'язаних цивільно-правових нормах.

Цивільне право, як і будь-яка інша самостійна галузь права, має свою орга­нізаційно-технічну структурну побудову, яка пов'язує усі правові норми у певно­му порядку, розташуванні за відповідними юридичними ознаками. Таке струк­турне об'єднання правових норм утворює формалізовану систему цивільного права, що сприяє ефективному пізнанню та застосуванню цих норм. Як відомо, нині в нормотворчості досить широко практикується прийняття комплексних за­конодавчих актів, в яких містяться норми різних галузей права. У таких випад­ках вкрай важливо, по-перше, встановити галузеву належність тієї чи іншої нор­ми, а по-друге — виявити її місце в системі відповідної галузі права.

Найважливішими складовими елементами структурної системи цивільного права безперечно є самі правові норми. Однак вони не можуть існувати само­стійно, ізольовано, без взаємозв'язків. Тому вони об'єднуються у певні угрупу-вання залежно від особливостей врегульованих ними відносин, від способів та ці­лей такого врегулювання. Основним організаційно-структурним об'єднанням цивільно-правових норм є згрупування їх у цивільно-правові інститути. Отже, цивільно-правовий інститут — це певна сукупність цивільно-правових норм, що регулюють певну споріднену зовнішньо і внутрішньо категорію цивільно-пра­вових відносин. Такими є, наприклад, інститути позовної давності, права влас­ності, купівлі-продажу, дарування, найму, схову. При цьому серед багатьох ін­ститутів цивільного права є такі, що містять норми, які застосовуються при регулюванні усіх цивільно-правових відносин, тобто загальноцивілістичні інсти­тути утворюють Загальну частину цивільного права. Ті ж правові інститути, норми яких взаємодіють з нормами Загальної частини та регулюють безпосеред­ньо конкретні майнові та особисті немайнові відносин, утворюють Особливу (спеціальну) частину цивільного права.

Такий поділ цивільного права певною мірою є умовним, адже на відміну від кримінального права, в якому існування Загальної та Особливої частин безпосе­редньо обумовлено структурою Кримінального кодексу України, законодавчої обумовленості ЦК України виділення Загальної та Особливої частин цивільного права не існувало. Тому в цивілістичній науці іноді висловлюються заперечення щодо наявності підстав для поділу цивільного права на загальну та особливу час­тини, оскільки в ньому немає універсальної загальної частини.

зо