Глава 24

декс про шлюб та сім'ю прийнятий Верховною Радою УРСР 20 червня 1969 р. і введений в дію з 1 січня 1970 р.¹

Безумовно, шлюбно-сімейне законодавство СРСР і союзних республік кінця 60-х років, порівняно з післяреволюційним сімейним законодавством, поповнило­ся кількісно новими нормами, а також з правової точки зору стало істотно дос­коналішим і прогресивнішим.

В Основах законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю регулюванню майнових відносин була присвячена ст. 12 "Майно подружжя", а в КпШС УРСР таких статей налічується вже 10, а саме: ст. 22 "Спільна сумісна власність подружжя", ст. 23 "Укладення подружжям угод щодо спільного май­на", ст. 24 "Роздільне майно подружжя", ст. 25 "Виникнення спільної сумісної власності подружжя на роздільне майно, що їм належало", ст. 26 "Речі профе­сійних занять подружжя", ст. 27 "Право подружжя укладати між собою дозво­лені законом угоди", ст. 28 "Розмір часток кожного з подружжя при поділі спіль­ного майна", ст. 29 "Права подружжя — членів колгоспного двору", ст. 31 "Звернення стягнення на майно подружжя". Зазначимо, що в Кодексі про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР 1926 р. правам подружжя на майно було присвячено лише дві статті (статті 125 і 127).

Для нового шлюбно-сімейного законодавства найбільш визначальними стали такі принципові положення: а) роздільність дошлюбного майна; б) спільність майна, нажитого подружжям у період шлюбу, за винятками, передбаченими за­коном; в) виникнення права спільної сумісної власності лише між подружжям, які зареєстрували шлюб в органах ЗАГСу.

Юридична техніка побудови норм про спільне та роздільне майно подружжя виявилася досить високою, що обумовило їх життєздатність і в сучасних ринко­вих умовах. За період з моменту прийняття в 1969 р. КпШС УРСР у статті, що регулювали майнові відносини подружжя, було внесено всього кілька змін. Так, Указом Президії Верховної Ради України № 660-12 від 28 червня 1991 р. ст. 28 КпШС "Розмір часток кожного з подружжя при поділі спільного майна" була до­повнена ч.2 про те, що "суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власніс­тю кожного з них". До внесення цих змін майно, нажите подружжям за час та­кого проживання вважалося їх спільною власністю, яка підлягала поділу.

Законом України від 23 червня 1992 р. КпШС України був доповнений ст. 27^і "Право подружжя на укладення шлюбного контракту" та доповнено ст. 31 "Звернення стягнення на майно подружжя" частиною 4 про те, що "правила ста­тей 22, 24, 25, 26 застосовуються у тому разі, якщо шлюбним контрактом не встановлено інші положення".

Нарешті, з кодексу на підставі Закону від 23 червня 1992 р. була виключена ст. ЗО "Права подружжя — членів колгоспного двору". Виключення цієї статті було зумовлено тим, що після прийняття Закону України "Про власність"², при­пинила своє існування така організаційна форма сімейно-трудового об'єднання громадян — членів колгоспу, як колгоспний двір.

¹ Відомості Верховної Ради УРСР. — 1969. — № 26. — Ст. 204; 1970. — № 2. — Ст. 16.

² Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст 249.

Право спільної власності подружжя

417

Аналіз наведених змін до КпШС України дає підстави вважати, що по-перше, вони не були спричинені невдалою конструкцією правових норм; по-друге, їх не можна віднести до категорії істотних; в-третіх, норми, що зазнавали змін, про­довжують досить ефективно забезпечувати регулювання майнових відносин між подружжям.

Висловлена оцінка стану врегулювання майнових відносин не означає, що воно не потребує вдосконалення. Навпаки, здійснювані в Україні соціально-еко­номічні реформи спричинили до корінних змін у структурі об'єктів права влас­ності, що набуваються подружжям. Сімейний бюджет став поповнюватися не ли­ше доходами у вигляді зарплати від праці у суспільному виробництві. Подружжя набуло можливості одержувати доходи від акцій, підприємницької діяльності то­що. Досить часто чоловік і дружина стають засновниками приватного підприєм­ства, господарських товариств. Всі ці обставини мають бути враховані в новому шлюбно-сімейному законодавстві, формування якого нині відбувається на прин­ципово нових засадах.

Так, передбачалося прийняти нове сімейне законодавство у структурі нового ЦК України у вигляді книги 6 "Сімейне право", яка 5 червня 1997 р. пройшла у Верховній Раді України перше читання. Книга шоста складалася з трьох розді­лів: "Шлюб", "Сім'я та родина", "Опіка та піклування", 185 статей (статті 1270—1455)¹. Не торкаючись проблеми доцільності введення до ЦК України, ад­же це проблема самостійного дослідження, дозволимо лише зауважити, що прин­ципи правового регулювання майнових відносин між подружжям у сучасних умовах не є антагоністичними принципами правового регулювання цивільних правовідносин. Більше того, навіть у радянський період допускалася можливість субсидіарного застосування цивільно-правових норм до майнових відносин між подружжям². За умови ж розміщення норм шлюбно-сімейного права в новому ЦК України могла б підвищитися ефективність взаємодії норм цивільного та сі­мейного права. Власне приклад такої взаємодії вже існує. Так, у Законі України "Про власність" у ст. 17 записано, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і здійснення цього права регу­люється цим законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Однак хід законодавчого процесу засвідчив тенденцію до прийняття сімейно­го законодавства у формі самостійного Сімейного кодексу, який був прийнятий Верховною Радою України 10 січня 2002 р. Безумовно, правове регулювання від­носин власності подружжя за СК України та проектом ЦК має розбіжності, які проте не можна визнати антагоністичними. Водночас в них передбачаються за­конний і договірний правовий режим майна, закріплюються принцип роздільнос­ті дошлюбного майна подружжя та спільності майна, придбаного в період шлю­бу, якщо інше не застережено шлюбним контрактом, визначаються права подружжя щодо майна, використовуваного у підприємницькій діяльності.

Прийняття нового Сімейного кодексу України, безперечно, є знаменною ві­хою у розвитку сімейного права. СК України водночас істотно вплине на форму-

¹ Українське право. — К., 1999. — № 1. — С. 439—508.

Див.: Р. А. Дзьіба. Равноправие супругов — основной принцип советского семейного права. - К., 1972. — С. 44.

14 2-100

418