§ 4. Негаторний позов

Поряд з віндикаційним позовом не менш ефективним речово-правовим засо­бом захисту є негаторний позов.

Цей засіб захисту являє собою вимогу власника (або титульного володільця) усунути порушення у здійсненні його права, які не пов'язані з позбавленням во­лодіння майном.

508

Глава 26

Право на такий захист передбачене ч. 2 ст. 48 Закону України "Про влас­ність", згідно з якою "власник може вимагати усунення будь-яких порушень йо­го права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків". Фактично наведені положення якраз і містять елементи, властиві негаторному позову. Подібна стаття містилася в чин­ному ЦК УРСР (ст. 149), але Законом України від 16 грудня 1993 р. була вилу­чена з нього. Однак до переваг ст. 48 Закону України "Про власність" можна від­нести надання власнику права вимагати також відшкодування збитків, чого не було в ЦК УРСР.

У новому ЦК України немає правових норм, які б безпосередньо визначали правові засади негаторного позову. Тому можливість застосування для захисту права власності рунтується на загальноцивілістичних положеннях про способи захисту права власності на досягненнях юридичної науки.

Отже, негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно її використовува­ти або розпоряджатися нею. Характерною особливістю цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі.

Позивачем цього позову може бути власник або титульний володілець, у яко­го перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень корис­тування або розпорядження, а відповідачем — лише особа, яка перешкоджає по­зивачеві у здійсненні його законного права користуватися чи розпоряджатися річчю.

Речово-правовий характер негаторного позову полягає в тому, що цей вид по­зову може бути поданий лише щодо індивідуально-визначеного майна, яке є об'­єктом права власності як абсолютного права, від порушення якого повинні утри­муватися усі оточуючі особи.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усувати тривалі порушення зазначених повноважень власника, а не ті, що мали місце у минулому, що зумовлює непоширення на вимоги за негаторним по­зовом строків позовної давності.

Таким чином, триваючий характер правопорушення та наявність його в мо­мент подання позову є однією з умов подання негаторного позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинились, то відпадає підстава для пред'яв­лення негаторного позову. Власник має право в даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.

Потреба у застосуванні власником засобів негаторного захисту виникає тоді, коли, наприклад, інші особи зводять споруди, саджають дерева, чим унеможлив­люють підходи і під'їзд до будинку власника, спричиняють зсуви і обвали; одно-особово займають приміщення, що мають перебувати у спільному користуванні всіх співвласників; здійснюють ремонт своєї квартири чи частини будинку таким чином, що це спричиняє перешкоди чи небезпеку для проживання інших спів­власників. Безперечно, позов власника (титульного володільця) може бути задо­волений лише тоді, коли такі дії відповідача є неправомірними (наприклад, коли все це вчинялося без належного дозволу, з порушенням правил забудови).

Захист права власності

509

Негаторний позов може бути поданий на осіб, які самовільно зайняли нежилі чи жилі приміщення власника або які продовжують їх займати після припинення правової підстави, що раніше давала їм можливість користуватися ними.

Наприклад, ЗАТ "Надія" звернулося з позовом до Товариства покупців кафе "Україна" про усунення перешкод у користуванні приміщенням кафе. 6 травня 1995 р. Товариство покупців придбало за договором купівлі-продажу цілісний майновий комплекс кафе "Україна" в порядку приватизації. Згодом за рішен­ням арбітражного суду Івано-Франковської області цей договір було визнано недійсним.

4 березня 1997 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України і ЗАТ "Надія" було укладено договір купівлі-продажу цілісного майново­го комплексу, щодо якого раніше угоду купівлі-продажу було визнано недійсною. Однак Товариство покупців продовжувало займати приміщення кафе, посилаю­чись на те, що Фонд держмайна не повернув йому кошти. Вищий арбітражний суд України перевірив рішення про визнання договору купівлі-продажу недійс­ним і залишив його в силі. Своєю постановою від 8 травня 1997 р. він також зо­бов'язав Товариство покупців звільнити займані приміщення у зв'язку з відсут­ністю підстав для користування ними¹.

Предметом негаторного позову може бути також вимога про виселення осо­би, яка безпідставно займає житлові приміщення власника (співвласника). Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 р. зазначалося, що особа, до якої перейшло за заповітом право власності на частку в спільній власності на жилий будинок, має право вимагати на підставі ст. 149 ЦК УРСР від інших осіб усунення перешкод у користуванні приміщеннями, що відійшли до неї, у тому числі й виселення їх з цих приміщень².

В судовій практиці позивачі, як правило, не називають позов про усунення перешкод у здійсненні права власності негаторним, а лише зазначають конкрет­ний зміст вимог, що не перешкоджає розгляду їх судом. Однак важливо, щоб позов про усунення перешкод у здійсненні власником правомочностей користу­вання чи розпорядження відповідав вимогам цивільного процесуального законо­давства, зокрема ст. 137 ЦПК України та ст. 54 ГПК України, тобто щоб він від­повідав усім формальним вимогам процесуального права і містив усі основні елементи цивільно-правового позову, якими, як вже зазначалося, є його предмет і підстава.

Таким чином, предмет негаторного позову становитиме вимога володіючо­го майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення непра­вомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Архів Вищого арбітражного суду України за 1997 р. Справа № 164/2.

Практика судів України в цивільних справах / Бюлетень законодавства і юридичної практики

України. — 1995. — № 3. — С 173—174.

510