Глава 26

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджу­ють дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)

Накладення арешту на майно застосовується як спосіб забезпечення цивіль­ного позову (ст. 152 ЦПК України, ст. 67 ГПК України). Відповідно до ст. 186 КПК України при обшуку або виїмці можуть бути вилучені предмети і докумен­ти, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна, які у встановленому порядку перелічуються у протоколі обшуку або ви­їмки чи в доданому до нього опису. Опис майна здійснюється також у порядку вжиття заходів щодо охорони спадкового майна державним нотаріусом або поса­довими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народ­них депутатів, що оформляється у встановленому порядку актом опису майна (пункти 95—107 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пункти 47—60 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій поса­довими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народ­них депутатів України¹). Митний Кодекс України надає право митним органам вчиняти опис вилучених товарів і документів (ст. 377).

Опис (арешт) майна здійснюється державною виконавчою службою її дер­жавними виконавцями в процесі здійснення виконавчого провадження відповід­но до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про виключення цього майна з опису. Таке правило передбачалося в ст. 385 ЦПК України, яка втратила чинність. Подібне правило нині передбачене в Законі України "Про ви­конавче провадження", в ст. 59 якого записано, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. По­треба у поданні такого позову виникає тому, що накладення арешту на майно та включення його до опису супроводжується встановленням обмежень у його пра­вовому режимі і, нарешті, може призвести до звернення стягнення на нього, кон­фіскації тощо. Ці обмеження можуть полягати у такому.

По-перше, власник може бути позбавлений на певний період можливості здійснювати усі правомочності (володіння, користування і розпорядження), як­що майно вилучене у боржника, обвинувачуваного, підсудного чи інших осіб і передане на зберігання стороннім особам або спеціальним організаціям.

¹ Законодавство України про нотаріат / Бюлетень законодавства і юридичної практикиУкраїни. — 1998. — № 5. — С. 214—270.

Захист права власності

511

По-друге, описане майно, наприклад, жилий будинок, може бути залишене у володінні та користуванні боржника, обвинуваченого, підсудного із застосуван­ням заборони на здійснення розпорядження цим майном.

По-третє, може бути накладена заборона на користування і розпорядження описаним майном, без вилучення із володіння боржника чи інших уповноваже­них осіб.

Стаття 126 КПК України визначає порядок забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Відповідно до цієї статті майно, на яке слідчий нак­ладає арешт, описується і вилучається у обвинувачуваного чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, або переда­ється на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинувачуваного чи іншим особам.

З позовом про виключення майна з опису мають право звертатися особи, дії яких не спричинили накладення арешту на майно, але, на думку яких, до опису включено належне їм майно. Ними можуть бути члени сім'ї боржника, обвину­ваченого, інші особи. Щодо самого боржника, обвинуваченого, то вони можуть захистити свої інтереси та оспорити законність опису майна в ході розгляду справи, порушеної у зв'язку з їх діями.

У судовій практиці особливо поширені позови про виключення з опису май­на, яке становить спільну власність позивача і відповідача. У таких випадках су­ду належить визначити частку позивача в спільному майні і вилучити її з опису, оскільки зверненню стягнення чи можливій конфіскації підлягає лише те майно, яке є власністю боржника, обвинуваченого, засудженого.

Розглядаючи такі справи, важливо враховувати як загальні положення мате­ріального права про власність і її захист, так і ті положення, які регулюють від­носини спільної власності. При цьому, як зазначив Пленум Верховного Суду Ук­раїни у своїй постанові "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27 серпня 1976 р.¹ (з наступними змінами), якщо згідно з вироком підлягає конфіскації конкретне майно, що становить спільну сумісну власність подружжя, членів сім'ї чи селянського (фермерського) господарства, позови інших учасників спільної власності про виключення майна з опису їх частки цього майна можуть бути задоволені, якщо не залишилось іншого спільного май­на або його залишилось менше, ніж припадає на їх частку.

Однак така позиція Пленуму є певною мірою непослідовною, адже в поста­нові нічого не сказано в цьому аспекті про спільну часткову власність, яка, до речі, також може виникати між подружжям, членами сім'ї, членами фермерсько­го господарства тощо.

При розгляді справ про виключення майна з опису має враховуватися також джерело створення спільної власності. Так, відповідно до ст. 31 КпШС України, ст. 73 Сімейного кодексу 2001 p., ст. 380 ЦПК України при відшкодуванні шко­ди, заподіяної злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, коли вироком суду в кри­мінальній справі встановлено, що його було придбано на кошти, здобуті злочин-

¹ Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. — К, 1995. — № 1. — С. 437—441.

512