Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.1_ф....doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
5.05 Mб
Скачать

Глава 26 захист права власності

§ 1. Поняття цивільно-правового захисту

Кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами певні права та обов'язки і намагається створити найсприятливіші умови для їх реалізації. Тому одним з найголовніших завдань держави є захист законних прав громадян. Так, відповідно до ст. 13 Конституції України "держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання". Тобто, виступаючи гарантом реалі­зації законних прав, держава тим самим забезпечує виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою. Оскільки економічною основою кожно­го суспільства є власність у різних її формах, то одним із найголовніших об'єктів державного захисту виступає саме право власності. При цьому законодавством, зокрема Законом України "Про власність", громадянам, організаціям та іншим власникам надаються рівні умови для захисту права власності.

У ЦК УРСР, хоч і немає визначення поняття захисту права власності, але ви­значаються порядок та засоби (способи) захисту або охорони порушеного права. Так, у ст. 6 ЦК УРСР зазначається, що "захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом" перелічени­ми в статті засобами. А відповідно до ст. 86 ЦК УРСР "право власності в Україні охороняється законом". У Законі України "Про власність" відтворені і розвинуті основні положення щодо захисту права власності, викладені в ЦК УРСР та сфор­мульовані певні нові положення. Відповідно вони знайшли підтвердження і в но­вому ЦК України.

Необхідно зазначити, що дослідження поняття "захист права власності" завжди посідало важливе місце в юридичній науці взагалі і в цивілістичній зок­рема, адже на захист права власності прямо чи опосередковано спрямовані нор­ми багатьох галузей права (цивільного, кримінального, адміністративного та ін.). При цьому погляди вчених на це поняття виявилися різними, що зумовлено від­мінністю цивільно-правових засобів захисту від інших засобів (кримінально-пра­вових, адміністративно-правових тощо), відсутністю однозначності у законодав­чому врегулюванні захисту права власності, наявністю розбіжностей у тлумаченні понять "правовий захист" та "правова охорона" та іншими обстави­нами.

Цивільно-правовому захистові притаманні свої специфічні методи та засоби, які істотно різняться від існуючих в інших галузях права. Безперечно, цивільне право, як і інші галузі права, має на меті виховання громадян і юридичних осіб

Захист права власності

493

у дусі поваги до власності інших осіб, утримання від порушень прав власників. Ця мета досягається за допомогою спеціальних цивільно-правових методів та засобів.

Специфіка цивільно-правового захисту права власності насамперед полягає у застосуванні таких юридичних механізмів (засобів чи способів), які забезпечу­ють, як правило, усунення перешкод у здійсненні права власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за рахунок майнових благ порушни­ка чи іншої зобов'язаної особи. Цьому не можуть сприяти повною мірою норми інших галузей права, зокрема кримінального, санкції якого в першу чергу спря­мовані на особу порушника чи на його майно у вигляді міри покарання (конфі­скація, штраф). Більше того, в багатьох випадках потерпіла від злочину особа може бути заінтересована не у притягненні злочинця до кримінальної відпові­дальності, а у відшкодуванні завданих матеріальних збитків, у поверненні викра­деного майна, що досягається вже засобами цивільного права. Саме в цьому і по­лягають специфіка та переваги цивільно-правового захисту.

Однак, поки що юридичною наукою не сформульовано чітких критеріїв щодо змісту захисту цивільних прав загалом і права власності зокрема та його розме­жування з правовою охороною цих прав. Ця проблема була предметом наукових досліджень багатьох юристів як радянського, так і сучасного періодів.

Досить поширеною у юридичній літературі є позиція, згідно з якою правовий захист охоплює всю систему правових засобів, спрямованих на забезпечення та здійснення відповідних цивільних прав. Один з виразників цієї позиції Г. М. Сто-якін зазначив, що правовий захист включає в себе: видання норм, які встанов­люють права та обов'язки, визначають порядок їх здійснення та захисту і загро­жують застосуванням санкцій; діяльність суб'єктів зі здійснення своїх прав та захисту суб'єктивних прав; попереджувальну діяльність державних та громад­ських організацій та діяльність з реалізації правових санкцій1. У даному разі ав­тор дав широке тлумачення правового захисту.

Представники другої позиції пропонують розглядати правовий захист як сис­тему юридичних норм, спрямованих на попередження правопорушень та усунен­ня їх наслідків2. За такого підходу правовий захист фактично ототожнюється з правовим інститутом, норми якого забезпечують реалізацію захисних функцій щодо існування та здійснення відповідних прав.

Представники цивільного процесуального права з цілком зрозумілих мірку­вань обмежують правовий захист діяльністю суду чи інших юрисдикційних орга­нів із попередження та відновлення порушеного права3.

Вирішуючи проблему змісту правового захисту переважна частина юристів дійшла висновку про те, що при цьому слід розмежовувати поняття "правовий

Стоякин Г. М. Понятие защитьі гражданских прав / / Проблеми гражданско-правовой ответ-ственности й защитьі гражданских прав. — Свердловск, 1973. — С. 34.

Малеин Н. С. Гражданский закон й права личности в СССР. — М., 1983. — С. 222; Граждан-ское право. — М., 1969. — С. 412.

о

Тертьчиников В. Й. Защита семейннх правоотношений в гражданском судопроизводстве. — Харьков, 1976. — С. 11.

494