Глава 24

вання правового режиму майнових відносин подружжя. Новому СК притаманні такі основні риси правового режиму майна подружжя:

1. Правовому регулюванню відносин власності подружжя присвячено главу 7 "Право особистої приватної власності дружини та чоловіка" (статті 57—59), гла­ву 8 "Право спільної сумісної власності подружжя" (статті 60—74), главу 10 "Шлюбний договір" (статті 92—103). Тобто в зазначених трьох главах вміщено всього ЗО статей (у КпШС України 1969 р. таких статей 10).

2. Як і в КпШС, у новому СК передбачено законний і договірний правові ре­жими.

3. У новому СК при дії законного правового режиму збережено принцип спільності майна, набутого подружжям у період шлюбу та принцип роздільності дошлюбного майна.

4. У новому СК, порівняно з КпШС, значно розширено свободу укладення шлюбного договору та його умов, що може призводити до ліквідації режиму спільності майна подружжя та відповідного зниження гарантій захисту їх майно­вих прав.

5. Якщо КпШС передбачає дію сімейно-правового режиму спільності лише щодо подружжя, яке перебуває в зареєстрованому в органах РАГСу шлюбі, то новий СК впроваджує поширення дії такого режиму і на майнові відносини осіб, які перебувають у фактичному шлюбі, що є поверненням до стану, який існував до прийняття Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 p., яким бу­ло скасовано визнання юридичної сили за фактичними шлюбами в частині май­нових відносин осіб, що перебували у такому шлюбі. Це правило СК України (ст. 74) є кроком назад, а тому не може бути визнано прогресивним. На нашу думку, на майнові відносини фактичного подружжя мають поширюватися норми цивільного законодавства про спільну власність.

§ 2. Законний правовий режим майна подружжя

Право подружжя на спільне майно. Як уже зазначалося, у разі відсут­ності між подружжям шлюбного контракту, правовий режим їх майна визна­чається відповідно до положень сімейного законодавства, які мають імператив­ний характер, тобто подружжя не може односторонньо змінювати встановлений законом правовий режим на власний розсуд. Однак подружжя не позбавлені права вчиняти будь-які дії щодо придбаного в період шлюбу майна, в тому числі поділити його у будь-яких частках між собою. В іншому разі мало б місце обме­ження прав подружжя у здійсненні ними прав співвласників.

Головним принципом прав подружжя на майно є принцип спільності всього того майна (за винятками, прямо встановленими законом), яке набувається ни­ми за час шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України 1969 р. "майно, нажи­те подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю". При цьому згідно з ч. 2 ст. 22 цього кодексу подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього госпо­дарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Така норма з юридичної точки зору фактично утверджує презумпцію належності подружжю на праві спільної сумісної власності всього майна, що на­бувається ними в період шлюбу. Існування такої презумпції має не лише теоре-

Право спільної власності подружжя

419

тичне, а й практичне значення, адже вона полегшує суду завдання визначати правову долю майна, особливо в тих випадках, коли подружжя шлюбним дого­вором не встановлюють особливий правовий режим придбаного в період шлюбу майна.

У новому Сімейному кодексі України збережено презумпцію спільності май­на, але закладено дещо інший підхід до співвідношення спільної та роздільної власності. Так, якщо в КпШС України врегулювання майнових відносин розпо­чинається зі статті про спільну сумісну власність, то в СК навпаки — зі статті про особисте майно подружжя. Іншими словами, з прийняттям нового СК Украї­ни право спільної сумісної власності начебто втрачає своє домінуюче значення в системі майнових відносин між подружжям. Такий підхід укладачів СК певною мірою є нелогічним, адже особливістю прав подружжя на майно є, в першу чер­гу, його спільність, а не роздільність (такий же підхід було закладено і в проект ЦК України).

У СК України загалом збережено принципові положення ст. 22 КпШС Украї­ни 1969 p., але в одній нормі та з деякими редакційними особливостями. Так, від­повідно до ст. 60 СК України "майно, набуте подружжям за час шлюбу, нале­жить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу)". Така законодавча правонаступність очевидно зумовлена наявністю позитивного досвіду у застосуванні наведеного положення. Однак, на наш погляд, ще існують можливості вдосконалення досліджуваних положень про спільну власність по­дружжя.

Так, в них безпосередньо не роз'яснюється зміст поняття "майно, нажите (набуте) подружжям за час шлюбу". Цілком зрозуміло, що не може вважатися таким майно, що було придбане кожним з них до шлюбу та після шлюбу. Однак певні труднощі може викликати тлумачення термінів "нажите", "набуте". Ці терміни у юридичній практиці трапляються досить рідко, оскільки несуть швид­ше побутове, а не правове змістовне навантаження. Термін "набуте майно" та­кож не визначає конкретних підстав набуття подружжям майна у спільну влас­ність. Одним словом, значення термінів "нажите", "набуте" майно не має поки що свого однозначного тлумачення. Така неоднозначність у розумінні цих термі­нів не сприяє застосуванню правових норм у практиці. Тому в новому СК Украї­ни бажано було б розкрити зміст поняття "набуте майно", що чіткіше відтворю­ватиме юридичну сутність правовідносин, які забезпечують виникнення у подружжя права спільної сумісної власності. Це можна зробити, зокрема, шля­хом перерахування конкретних правових підстав, що забезпечують виникнення у подружжя права спільної сумісної власності. На наш погляд, спільною суміс­ною власністю подружжя можна визнавати те майно, яке нажите чи набуте ни­ми шляхом одержання доходів від праці у суспільному секторі економіки, від участі у підприємницькій діяльності, від укладених одним з подружжя або ними обома угод за рахунок спільних коштів чи іншого майна, створення тих чи інших матеріальних благ індивідуальною працею одного з подружжя або їх обох, від участі в одержанні дивідендів.

За КпШС України подружжя користується рівними правами на майно і в то­му разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, до­глядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку

14*

420