Глава 21

Відповідно до ст. 18 закону у власності благодійної організації можуть пере­бувати рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на законних підставах.

Джерелами формування майна та коштів благодійних організацій є:

— внески засновників (засновника) та інших благодійників;

— благодійні внески і пожертвування, що мають цільовий характер (благо­дійні гранти), надані фізичними та юридичними особами в грошовій та натураль­ній формі;

— надходження від проведення благодійних кампаній по збору благодійних пожертвувань, благодійних масових заходів, благодійних лотерей та благодійних аукціонів з реалізації майна та пожертвувань, які надійшли від благодійників;

— доходи від депозитних вкладів та від цінних паперів, надходження від під­приємств, організацій, що перебувають у власності благодійної організації;

— інші джерела, не заборонені законодавством України.

Джерелом формування майна та коштів благодійної організації не можуть бу­ти кредити.

Майно та кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави.

Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на ви­конання її статутних цілей та завдань.

Фізичні та юридичні особи, які віддають частину своїх прибутків, заоща­джень або майна на благодійну діяльність, користуються податковими та іншими пільгами відповідно до законодавства України.

Благодійні організації, що існують лише на членські внески і добродійні по­жертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів.

Відповідно до ст. 22 закону благодійники, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні цінності до благодійної організації, одержують на їх вимогу звіт про використання зазначених майна, коштів та цінностей. Якщо майно, кошти та інші матеріальні цінності передані за цільовим призначенням, звіт про їх вико­ристання подається благодійникові в обов'язковому порядку благодійною органі­зацією.

Набувачі благодійної допомоги у формі благодійних внесків і пожертвувань, що мають цільовий характер (благодійні гранти), повинні звітувати перед благо­дійниками та благодійними організаціями про їх використання.

Контроль за діяльністю благодійних організацій, в тому числі і порядком ви­користання ними майна та коштів, призначених для благодійної допомоги, здій­снюють органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Глава 22 право державної та комунальної власності

§ 1. Загальні положення

У попередніх розділах уже зазначалося, що Законом України "Про власність" у його первісній редакції, державна власність в Україні була поділена залежно від рівня усуспільнення на загальнодержавну (республіканську) власність і влас­ність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність). Однак у новій Конституції України передбачені: виключна власність Українського народу (ст. ІЗ)¹, державна власність (ст. 14) і власність територіальних громад села, се­лища, міста, тобто комунальна власність (ст. 142), яка стала відокремленою від державної власності як юридичне, так і економічно, а відтак набула ознак само­стійної форми власності. Це відповідно внесло істотні зміни щодо суб'єктів, об'­єктів та змісту перелічених форм власності.

Аналіз конституційних положень дає певні підстави вважати, що суб'єктом так званої виключної власності є Український народ, суб'єктом права державної власності — держава, суб'єктом права комунальної власності — територіальні громади села, селища, міста.

Аналізуючи ст. 13 Конституції України В. І. Семчик дійшов висновку, що "суб'єктом права власності визнається Український народ"². Проте з невідомих причин автор не визнав суб'єктом права власності державу.

Підставою для такого висновку можливо стали особливості редакції ст. 13, яка текстуальне сформульована так: "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого само­врядування в межах, визначених цією Конституцією". На наш погляд, наведену конституційну норму слід розуміти таким чином, що встановлений нею порядок здійснення прав власника від імені Українського народу стосується лише перелі­чених об'єктів.

Так чи інакше, ця проблема має бути чіткіше визначена в законодавстві. На жаль, ст. 325 нового ЦК України лише дослівно відтворює вищенаведені консти-

За Законом України "Про власність" виділяється також право виключної власності України.

п

Семчик В. І. Право власності за Конституцією України. — К., 1997. — С. 9.

368