Глава 16

архівів, можуть вільно використовуватися за умови додержання прав фізичних осіб — власників особистих паперів, якщо інше не буде встановлено договором, на підставі якого особисті папери передано.

Що стосується авторського права на листи, нотатки, щоденники, помітки та інше, то необхідно відрізняти його від права громадянина на особисту докумен­тацію. Слід пам'ятати, що авторське право лише визнає громадянина автором твору, забороняючи третім особам публікацію, відтворення або розповсюдження творів, що містяться у документах, але не встановлює заборони для третіх осіб знайомитися зі змістом самого твору (листа, щоденника тощо).

Важливим особистим немайновим правом завжди визнавалося право на таємницю кореспонденції (ст. 307 ЦК України). Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.

ЦК України регулює ці відносини докладніше. Телеграми, листи проголошу­ються власністю адресата, їх можна використовувати, зокрема шляхом опубліку­вання, лише за згодою автора та адресата. У разі якщо вони містять інформацію, що стосується особистого життя третьої особи, потрібна згода і цієї особи на її поширення (ч. 1 ст. 307 ЦК України).

У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата ви­користання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можливе лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів та сестер.

У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, а та­кож у разі смерті названих вище фізичних осіб кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована в порядку, встановленому законом.

У кодексі розроблено положення, згідно з якими кореспонденція, що стосу­ється особи, може бути долучена до судової справи (але не публічно розголоше­на) лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для розв'язан­ня справи (ч. 4 ст. 307).

Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено лише судом у ви­падках, встановлених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати ін­формацію неможливо (ч. 5 ст. 307 ЦК України).

Конституція України закріплює право кожного громадянина вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в ін­ший спосіб — на свій вибір (ст. 34). Право на інформацію проголошується і ЦК України (ст. 303).

Інформація — це те найважливіше, що передувало появі матеріального. Бу­дучи нематеріальною за своєю сутністю, інформація є першоджерелом і пояснен-ням-усього існуючого у світі. Через таке глибинне розуміння інформації можливе вирішення цілого комплексу як загальнотеоретичних, філософських, так і право­вих проблем¹.

Кохановська О. В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин: Монографія. — К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. — С. 13.

Поняття особистих немайнових відносин та ... прав фізичної особи

261

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є доку­ментовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Стаття 10 цього Закону серед гарантій права на інформацію називає, зокрема:

1) обов'язок органів державної влади, органів місцевого і регіонального само­врядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

2) вільний доступ суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів;

3) створення у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, які забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інфор­мацію з обмеженим доступом (конфіденційну і таємну) (статті 28—ЗО Закону).

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених за­коном, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною інформацією юридичної особи (ч. 1 ст. 303 ЦК України).

Стаття 303 ЦК України регулює питання щодо достовірності інформації. Так, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовір­ності. Вважається, що інформація, яка подається посадовою, службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка містить­ся в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інфор­мації, засновниками яких є відповідні державні органи або органи місцевого са­моврядування), є достовірною. Фізична особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.

Про захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок йдеться у ст. 308 ЦК України. Такі дії можливі лише за згодою цієї особи.

Згода особи припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, а зніман­ня без згоди особи, в тому числі таємне, може бути проведене лише у випадках, встановлених законом (ч. 1,2 ст. 308 ЦК України). Крім того, у разі згоди фізич­ної особи на зйомку, вона може вимагати припинення публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя, взявши на себе відшкодування витрат, пов'язаних з демонтажем виставки чи запису.

Основні положення щодо охорони інтересів фізичної особи, яка зобра­жена на фотографіях та в інших художніх творах, містяться у ст. 309 ЦК України. Фотографія та інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті — за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів та сестер. При цьому надана згода може бути відкликана назва­ними особами після смерті фізичної особи, обов'язком яких є відшкодування ви­трат особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії або іншого художнього твору.

Інша ситуація передбачена у випадку, якщо фізична особа позувала авторові за плату. В такому разі фотографія, інший художній твір може бути публічно по­казаний, відтворений або розповсюджений без її згоди. У ч. 2 ст. 309 ЦК Украї­ни зазначається також, що фізична особа, яка позувала авторові фотографії, ін-

262