Глава 34

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми невико­наного зобов'язання (його частини) за кожний день прострочення передбачено ст. 14 Закону України "Про зв'язок", ст. 14 "Про державний матеріальний ре­зерв", ст. З Закону України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) опе­рацій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", ст. 14 Закону України "Про за­хист прав споживачів", п. 17 Правил торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. та ін. Аналогічний метод перерахування пені передбачався також Постановою Верховної Ради Ук­раїни "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 24 грудня 1993 р. (втратила чинність у зв'язку з прийняттям 22 листопада 1996 р. відповідного закону).

Необхідно зазначити, що застосування пені як штрафної санкції, що стя­гується шляхом нарахування відсотків до суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення, знайшло повну підтримку та обрунтування в цивілістичній та господарськоправовій науці як радянського, так і сучасного періоду¹.

На цих же позиціях стояла і арбітражна судова практика (наприклад, п. 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики за­стосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" від 29 квітня 1994 p.).

Таким чином, особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення. Неус­тойка застосовується, як правило, як санкція у разі прострочення виконання майнових (а не грошових) зобов'язань, її розмір визначається законом або дого­вором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Чинним законодавством у принципі може бути визначений і інший порядок нарахування пені (не за кожний день, а за інший період). Більше того, сторони можуть передбачити у договорі спосіб нарахування розміру пені, якщо такий спосіб не визначений законом.

Отже, є достатньо підстав вважати, що у разі вживання в законі чи договорі терміна "пеня" та встановлення її розміру, але без визначення порядку нараху­вання, обчислення за таких обставин пені має здійснюватися у встановленому законом чи договором розмірі саме за кожний день прострочення виконання гро­шового чи іншого зобов'язання, тобто має діяти презумпція такого методу нара­хування пені, та принцип аналогії закону.

Іноді пеня може передбачитися також за порушення майнових (товарних) зо­бов'язань. Наприклад, порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпор-

¹ Научно-практический комментарий к Основам гражданского законодательства Союза ССРи союзних республик. — М., 1962. — С. 169; Юридический знциклопедический словарь. — М., 1984. — С. 249; Юридичний словник-довідник. — К., 1996. — С. 443; Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право. — К., 1996. — С. 152—153; Цивільне право. — К., 1997. — Ч. 1. — С. 169.

Способи забезпечення виконання зобов'язань

673

туються за бартерним договором, тягне за собою стягнення державними подат­ковими органами пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вар­тості неодержаних товарів (робіт, послуг) за бартерним договором, яка спрямо­вується до Державного бюджету України. Така пеня за своєю правовою природою має переважно адміністративно-правовий характер.

За чинним законодавством, пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов'язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов'язання). Тобто, на відміну від штрафу, який стягується одноразово, пеня — це безперервно зростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу.

Нарахування пені може бути обмежене певним терміном або розміром. На­приклад, ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 р. встановлено, що розмір пені, пе­редбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, щодо ви­мог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 72 ЦК УРСР передбачено ско­рочений 6-місячний строк позовної давності.

Що стосується черговості стягнення у судовому порядку основної суми боргу і пені, то необхідно вирішувати це питання, виходячи з того, що законодавець не встановив заборони для пред'явлення кредитором спершу вимог про стягнення пені, а згодом — боргу. Це можливо і з процесуальної точки зору, оскільки ви­моги про стягнення боргу і пені за прострочення грошового зобов'язання грун­туються на різних правових підставах.