Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.1_ф....doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
5.05 Mб
Скачать

Глава 1

вого регулювання. Тобто існує безпосередній тісний взаємозв'язок між предме­том правового регулювання і його методом.

На думку С. С. Алексєєва, вирішальне значення, що надає правовому режи­му основних галузей права юридичне чітке, контрастне вираження, має наяв­ність особливих, притаманних лише даній галузі методу і механізму регулюван­ня, які виявляються насамперед в особливостях правового статусу суб'єктів1. Знання методу правового регулювання має не лише теоретично-пізнавальне, а й практичне значення. У процесі законотворення послідовне застосування право­вого методу дає змогу уникати неадекватного врегулювання суспільних відно­син, будувати струнку і послідовну законодавчу систему. Натомість ігнорування методу неодмінно призведе до розбалансування правового механізму того чи ін­шого законодавчого акта, позбавить його цілісності.

У юридичній літературі ще за радянських часів сформувалося уявлення про загальне поняття методу правового регулювання. Вважалося, що метод правово­го регулювання виражає особливості форм, прийомів, способів, застосовуваних державою для регулювання суспільних відносин даного виду2.

В сучасній літературі такий підхід до визначення методу правового регулю­вання підтримується з тими чи іншими редакційними особливостями. Наприк­лад, метод правового регулювання визначається як система специфічних спосо­бів, засобів, прийомів, за допомогою яких право як регулятор суспільних відносин впливає на них у нормативному порядку, встановлюючи правила пове­дінки їх учасників, надаючи їм права та встановлюючи їм обов'язки5.

Якщо щодо загального розуміння методу правового регулювання у юристів особливих проблем не виникає, то з приводу змісту галузевого методу висловлю­ється чимало дискусійних поглядів. При цьому переважна частина вчених схи­ляється до думки про єдність цивільно-правового методу з притаманною йому певною низкою ознак4. Водночас деякі автори (М. Д. Єгоров) визнають прита­манність цивільно-правовому методу єдиної ознаки, якою має бути рівність сто­рін, оскільки вона втілюється у кожній нормі цивільного права5.

Більш перспективною нам уявляється перша точка зору, адже надто спроще­ною є думка про визнання рівності сторін єдиною ознакою цивільно-правого ме­тоду. Тут необхідно враховувати очевидно усі фундаментальні риси, притаманні галузевому методу регулювання. Досить раціональною уявляється пропозиція розкривати метод правового регулювання в чотирьох напрямах, виявляючи при цьому:

— характер правового становища учасників регульованих відносин;

Алексеев С. С. Общая теория права. — М., 1981. — Т.1. — С. 246.

Алексеев С. С. Предмет советского социалистического права // Ученьїе трудьі. — Сверд-ловск, 1959. —Т. 1. — С. 13; Советское гражданское право / Подред. В. А. Рясенцева. —М.,1965. — Т. 1. —С. 8—9.

Гражданское право / Под ред. А. Г. Калпина, А. Й. Масляева. — М., 1997. — Ч. 1. — С. 15.

Алексеев С. С. Предмет советского социалистического права // Ученьїе трудьі. — Сверд-ловск, 1959. — Т. 1. — С. 258; Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общест-венньїх отношений. — Свердловск, 1972. — С. 71—83; Гражданское право Украйни. — Харьков, 1996. — Ч. 1. — С. 16—17; Цивільне право України. — Харків, 2000. — Ч. 1. — С. 13. 5 Гражданское право. — М., 1998. — Ч. 1. — С. 12.

Вступ до цивільного права

21

— особливості виникнення правових зв'язків між ними;

— специфіку вирішення конфліктів, що виникають;

— особливості засобів примусового впливу на правопорушників. Резонним є також твердження Д. В. Бобрової щодо того, що ознаки методу

цивільно-правового регулювання суспільних відносин відображені в загальному юридичне рівному становищі суб'єктів цивільного права, у специфіці юридичних фактів, у диспозитивних засадах цивільного законодавства, в особливостях ци­вільно-правових санкцій.

При встановленні ознак цивільно-правового методу необхідно також врахову­вати належність цивільного права до сфери приватного права, для якого харак­терні дозвільність, ініціативність вибору суб'єктами юридичних дій, самостій­ність у виборі правових засобів для задоволення своїх потреб та інтересів1.

Аналіз цивільного законодавства, досягнень цивілістичної науки дає підстави виділити такі основоположні ознаки методу цивільно-правового регулювання: юридична рівність учасників цивільних правовідносин; самостійний (незалеж­ний) організаційно-майновий статус учасників цивільних правовідносин; ініціа­тивно-диспозитивний характер цивільно-правових норм; відновлювально-компен-саційний характер захисних засобів порушеного права, спрямованих на майнову сферу порушника, а не на особу. В літературі трапляються й інші ознаки методу цивільно-правового регулювання, наприклад, судовий захист порушених цивіль­них прав2, майнова спрямованість відповідальності особи за вчинене правопору­шення3. Безумовно ці риси притаманні нормам цивільного прав, але їх роль не вирішальна у формуванні методу цивільно-правового регулювання, адже на су­часному етапі згідно з Конституцією України судовий порядок захисту є домі­нуючим щодо захисту будь-яких порушених прав, а майновий характер відпові­дальності не є єдиним для всіх засобів цивільно-правового захисту.

Юридична рівність суб'єктів цивільного права означає, що жодна сторона не набуває правових переваг у відносинах, що мають регулюватися нормами ци­вільного права. Тут мається на увазі не економічна рівність, оскільки сторони можуть мати далеко не однаковий майновий базис, одна сторона може мати значну кількість об'єктів нерухомості у власності, інша може взагалі не мати та­ких об'єктів.

Важливо, що можлива економічна фактична нерівність суб'єктів цивільного права не скасовує їх юридичну рівність при виникненні між ними цивільно-пра­вових відносин. Однак не завжди будуть однаковими за своїм змістом права та обов'язки сторін, наприклад у договірних зобов'язаннях, у яких одна сторона ви­ступає кредитором, інша — боржником, яка зобов'язана відповідно вчинити пев­ну дію на користь кредитора, який у свою чергу має право вимагати її вчинення. Але й у цьому разі боржник не позбавляється законом захисту від можливих не­правомірних дій кредитора, зберігаючи право висувати свої заперечення проти таких дій кредитора.

Самостійний організаційно-майновий статус учасників цивільного права відображає особливу властивість учасників цивільно-правових відносин, яка ви-

1 Цивільне право України. — К., 1999. — Кн. 1. — С. 13. Гражданское право. — М., 1998. — Т. 1. — С. 35. Гражданское право / Под ред. Т. Й. Илларионовой й др. — М., 1998. — Т. 1.

22