Глава 17

рядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відповідно до ст. 4 ЦПК України.

Реалізація права на захист здійснюється особою шляхом оскарження непра­вомірних дій, у результаті яких було порушено її права та свободи, в судовому порядку; звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; звернення за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організа­цій, членом або учасником яких є Україна, у разі використання всіх інших мож­ливих національних засобів правового захисту.

Право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого чи май­нового права або інтересу закріплено в ЦК України. Право на захист особа здійс­нює на свій розсуд.

Особисті немайнові права, які названо у кодексі, на думку законодавців, не залишаються декларацією завдяки ефективним засобам їх захисту. Крім загаль­них засобів захисту, відомих цивільному законодавству протягом багатьох років, таких, як можливість особи, яка постраждала у разі порушення особистих не-майнових прав, вимагати відшкодування шкоди та (або) компенсації за моральну шкоду (ст. 281 ЦК України), проект передбачає ряд нових.

По-перше, порушник зобов'язаний негайно вчинити дії, які необхідні для по­новлення права. Невиконання ним цього додаткового обов'язку може бути під­ставою для вжиття за рішенням суду примусових заходів такого поновлення. Ор­ган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або без­діяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо такі дії не вчиняють­ся, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ст. 277 ЦК України).

По-друге, засобом захисту інтересів особи, про яку поширили недостовірну інформацію, є її спростування. Тобто у ЦК України прямо передбачено презумп­цію недостовірності негативної інформації, яка поширена про особу. Фізична осо­ба, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування не­достовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам (частини 1 і 2 ст. 278 ЦК України).

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при вико­нанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо ж особа, яка поширила недостовірну інформацію, неві­дома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування. Кодекс зобов'язує відкликати документ, який прийняла (видала) юридична особа, якщо у ньому міститься недостовірна інформація(частини 4 і 5 ст. 278 ЦК України).

За ЦК України якщо особисті немайнові права фізичної особи порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, вона має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інфор­мації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації неможливі у зв'язку з його припиненням, така від-

Захист особистих немайнових прав

269

повідь та спростування мають бути оприлюдені в іншому засобі масової інформа­ції за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Прогресивним слід визнати положення, за яким спростування недостовірної інформації пропонуєть­ся здійснювати незалежно від вини особи, яка її поширила (ч. 6 ст. 278 ЦК Ук­раїни). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Стаття 279 ЦК України містить санкції щодо поширення інформації, якою по­рушуються особисті немайнові права. Так, якщо особисте немайнове право фі­зичної особи порушено у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готу­ються до випуску у світ, суд може заборонити їх випуск у світ до усунення порушення цього права, а якщо особисте немайнове право фізичної особи пору­шено у газеті, книзі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунути порушення неможливо, — вилучити тираж для його знищення.

Усі названі санкції є мірою цивільної відповідальності, яка може бути як май­нового, так і немайнового характеру, у разі порушення особистого немайнового права.