Глава 49

п ечене авалем зобов'язання. Оплата авалістом переказного векселя породжує перехід права, яке випливає з переказного векселя до аваліста. Аваліст може висунути вимогу, яка випливає з вексельного зобов'язання до особи, за яку він видав поруку, і до всіх інших осіб, зобов'язаних у силу переказного векселя перед особою, за яку аваліст видав поруку.

§ 4. Гарантія Стаття 560. Поняття гаранті

1. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціа-ром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

1. В ст. 560-569 ЦК вперше у вітчизняному законодавстві сформульовані розгорнені положення про гарантію. У силу ст. 2 Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" [126] значення акта законодавства в Україні набули Уніфіковані правила про договірні гарантії Міжнародної торгової палати [369] (далі — Уніфіковані правила). При застосуванні норм Уніфікованих правил варто враховувати, що вони застосовуються лише остільки, оскільки не суперечать законодавству України (в тому числі й до зобов'язань у сфері міжнародного приватного права, якщо до них застосовуються акти законодавства України). У силу ст. 1 Уніфікованих правил норми, що містяться в них, мають диспозитивне значення, тобто застосовуються, якщо інше не передбачено договором.

2 . Законодавство України, на відміну від Уніфікованих правил, чітко розрізняє гарантію і поруку. Тому застосовувати до гарантії правила про поруку і навпаки не слід.

3. Уніфіковані правила виділяють три види гарантії — гарантію виконання зобов'язання (в натурі), гарантію повернення (внесення) платежів і тендерну гарантію. Усі вони відповідають ст. 560 ЦК. Гарант відповідно до ст. 560 ЦК гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання бор-

Стаття 559-560

жником (принципалом) свого обов'язку. Разом з тим варто враховувати, що спеціальними актами законодавства, які регулюють порядок проведення тендерів, аукціонів, торгів встановлюються правила забезпечення зобов'язань учасників тендерів, аукціонів, торгів, що мають переваги при право-застосуванні перед положеннями Уніфікованих правил (але не перед положеннями Цивільного кодексу).

4. Ст. 560 ЦК і Уніфіковані правила називають кредитора і боржника в забезпеченому гарантією зобов'язанні відповідно бенефіціаром і принципалом. Особа, яка видала гарантію, іменується гарантом. Крім того, в Уніфікованих правилах називається ще один учасник правовідносин із приводу гарантії. Ним є "сторона, що інструктує". Поява сторони, що інструктує, обумовлена тим, що гарантом звичайно виступає банк, що знаходиться в тому ж місці, в якому знаходиться бенефіціар. Принципал може не мати можливості вступити в безпосередні відносини з гарантом. Тому принципал укладає угоду зі стороною, що інструктує, (звичайно це — банк, що обслуговує принципала), яка вступає в безпосередні відносини з гарантом із приводу видачі гарантії в забезпечення виконання зобов'язання принципала перед бенефіціаром.

5. У слово "гарантія" в Цивільному кодексі вкладається різний зміст. Гарантія, зокрема, може розумітися як одностороннє зобов'язання, в силу якого гарант зобов'язується перед кредитором третьої особи (бенефіціаром) сплатити на його вимогу грошову суму. Відносини між гарантом і принципалом (боржником в основному зобов'язанні), в силу яких гарант приймає на себе зобов'язання надати гарантії, виходять за межі гарантії (гарантійного зобов'язання) та можуть грунтуватися на договорі про надання платної послуги, договорі про надання безвідплатної послуги, на інших відносинах, хоча б вони належно юридично не були оформлені. Мотиви, якими керувався гарант при видачі гарантії, його правовідносини з принципалом, за загальним правилом, на дійсність гарантії не впливають (ч. 1 ст. 229 ЦК).

6. Як додаток до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій [362]

296

297