Глава 49

Обтяження рухомого майна (загальні положення)

2. Для практики правозастосування важливо враховувати, що в цивільному законодавстві України, як і у всій системі законодавства періоду, що декларується як період формування правової держави, виявилась тенденція до дезінтеграції. Внаслідок цього ще до введення нового Цивільного кодексу в дію (але після його прийняття) стало можливим, зокрема, включити до цивільного законодавства концептуальні положення, що на 180 градусів змінюють кут зору на забезпечення прав та обов'язків, що складають зміст зобов'язання. Якщо Цивільний кодекс встановлює заходи забезпечення виконання боржником зобов'язання (при цьому не без підстав вважається, що в такий спосіб забезпечується реалізація прав кредитора шляхом стимулювання боржника до виконання обов'язків, яким кореспондують права кредитора у цьому ж зобов'язанні), то уже із назви Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" [155] (далі в межах коментаря до ст. 597 ЦК — Закон) видно, що він формулює положення про забезпечення вимог кредиторів, чим досягається в кінцевому рахунку виконання боржником обов'язків у цьому ж зобов'язанні, які (обов'язки) кореспондують правам кредитора.

Слід визнати, що в цілому Закон привів до невиправданого ускладнення зобов'язального права. Це ускладнення доведене до такого рівня, що пересічний правознавець з урахуванням обсягу його трудових обов'язків навряд чи буде взмозі усвідомити зміст Закону. Крім того, до змісту Закону включені штучні правові конструкції, існування яких в достатній мірі не виправдовується потребами правового регулювання майнових відносин.

Але ж викладене не звільняє відповідних посадових осіб і спеціалістів від обов'язку вміти правильно застосовувати Закон. Для допомоги їм автори включили до змісту цього видання наступні положення.

3. Категорія забезпечення виконання зобов'язання не охоплює собою поняття обтяження рухомого майна. Разом з тим, треба визнати, що правові інститути забезпечення виконання зобов'язань та обтяжень рухомого майна в певній

446

_І

Стаття597

частині регулюють одні і ті ж суспільні відносини. За наявності суперечності між правовими положеннями про забезпечення виконання зобов'язань, з одного боку, та про обтяження — з іншого, слід враховувати, що на цей час перевагу при правозастосуванні належить віддавати Закону, оскільки відповідно до п. 2 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності названим Законом, застосовуються лише в частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Поняття обтяження рухомого майна є міжгалузевим.Тому обтяження можуть бути приватними і публічними.До публічних обтяжень рухомого майна належать: 1) податкова застава; 2) арешт майна на підставі рішення (в широкому розумінні — як процесуального акта суду) для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця;3) звернення стягнення на рухоме майно відповідно дорішення суду, винесеного за позовом про виконання неза-безпечених зобов'язань боржника (це буде застосовуватисьдо не забезпечених заставою або притриманням зобов'язань); 4) застава відповідно до ст. 154^і Кримінального процесуального кодексу [15]; 5) арешт рухомого майна уповноваженими органами; 6) інші публічні обтяження.

5. Приватні обтяження рухомого майна поділяються назабезпечувальні і договірні. До забезпечувальних обтяженьналежать:

1. застава, що виникає на підставі договору (п. 1 частини першої ст. 21 Закону). Відповідно до ч. 1 ст. 574 ЦКзастава виникає не тільки на підставі договору, а і на підставізакону або рішення суду. Отже, якщо право застави виникає на підставі закону або рішення суду, на нього можутьбути поширені положення Закону тільки за умови, що законом відповідна застава прямо визначається як обтяження;

2. в силу спеціального правила п. 2 частини першої ст.21 Закону до категорії обтяжень належить право заставирухомого майна, проданого відповідно до ст. 694 ЦК вкредит (з умовою про відстрочення чи розстрочення плате-

447