Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 49

8. Закон "Про виконавче провадження" [100] не визначає порядку реалізації норм ч. 2 ст. 589 ЦК і ст. 19 Закону "Про заставу" [51], яка надає право заставодержателю задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна в повному обсязі до моменту фактичного задоволення, включаючи, проценти, неустойку і збитки. Відповідно до п. 5.3.3 Інструкції про проведення виконавчих дій [323] питання про розмір додаткових вимог заставодержателя, передбачених ч. 2 ст. 589 ЦК і ст. 19 Закону "Про заставу", повинен вирішувати державний виконавець на підставі доказів, поданих заставодер-жателем. Тим часом, із Закону "Про виконавче провадження" право державного виконавця на збільшення розміру стягнення не випливає. Про загальний підхід цього Закону до такого роду питань можна судити на підставі його ст. 33, відповідно до якої державний виконавець не вправі самостійно (без рішення суду) вирішувати навіть питання відстрочення чи розстрочення виконання, зміни способу і порядку виконання. З урахуванням цього, а також того, що ні Закон "Про виконавче провадження", ні Положення про Міністерство юстиції України [171] не надають повноваження цьому Міністерству видавати нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини, які виникають з приводу виконання зобов'язань, в тому числі в публічно-правових формах на стадії виконавчого провадження, слід зробити висновок про те, що п. 5.3.3 Інструкції про проведення виконавчих дій не повинен застосовуватися. Звернення стягнення на заставлене майно за зобов'язаннями заставодавця, що виникли після набрання законної сили рішенням суду або видачі нотаріусом виконавчого напису повинне здійснюватися на підставі нового рішення суду. Воно повинне прийматися за позовом заставодержателя, який відповідно до виконавчого напису чи рішення суду одержав право на задоволення за рахунок заставленого майна своїх вимог, обсяг яких був визначений нотаріусом на день видачі виконавчого напису, або судом — на день винесення рішення. Після задоволення цих вимог за рахунок заставленого майна заставодавець може пред'явити в суді вимоги в частині процентів, неустойки та збитків, що нараховані (виникли) за період до дня фактичного задоволення (тобто, до дня виконання раніше одержаного виконав-

Стаття 589-590

чого напису чи раніше винесеного рішення суду), не враховані у виконавчому написі, рішенні суду. Саме такою була позиція Вищого арбітражного суду, виражена в абзаці другому п 8-9 роз'яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" [382].

Викладене стосується і меж стягнення на підставі морської іпотеки відповідно до ст. 369 Кодексу торговельного мореплавства [24].

9. Принциповий підхід до проблеми "уточнення" у процесі виконавчого провадження суми, стягненої з боржника за рішенням суду виражений у постанові Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" [372]: "У випадку, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти збільшилися ціни на майно або роботи, на придбання або проведення яких йоно було присуджене, потерпілий з цих підстав може висунути додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання провадилося вже після збільшення цін і тарифів". Таким чином, Верховний Суд не визнає можливим стягнення збитків, що виникли після набуття законної сили рішенням суду, на стадії виконавчого провадження без пред'явлення додаткового позову.

Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави

  1. Звернення стягнення на предмет застави здійснюєтьсяза рішенням суду, якщо інше не встановлено договором абозаконом.

  2. Заставодержатель набуває право звернення стягненняна предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановленодоговором або законом.

  3. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

406

407