Глава 46

п ерешкод для того, щоб визначити статус інформації як комерційної таємниці в інший спосіб: шляхом письмового повідомлення осіб, яким така інформація відома чи може стати відомою, про те, що відповідна інформація є комерційною таємницею. Таке повідомлення може бути зроблено і усно. Важливо тільки, щоб у разі спору особа, що володіє комерційною таємницею, могла надати докази того, що відповідна особа була належне поінформована про те, що певні відомості складають комерційну таємницю. Невизначеності з цього приводу можуть бути усунені, якщо види інформації, яка складає комерційну таємницю, будуть перелічені у відповідному наказі, а особи, що мають доступ до такої інформації, своїм підписом підтвердять факт ознайомлення з наказом.

3, Особа, що порушила право інтелектуальної власностіна комерційну таємницю, несе відповідальність, яка встановлена законом або договором. Зазвичай така відповідальність полягає у відшкодуванні шкоди. Якщо доступ докомерційної таємниці особа отримала на підставі договору,можливе встановлення договором неустойки за порушенняправа інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

4. Суб'єктами, що несуть відповідальність перед власником комерційної таємниці, можуть бути юридичні особи, фізичні особи (якщо за них відповідно до законодавства не несе відповідальність юридична особа), в тому числіпрацівники юридичної чи фізичної особи-власника комерційної таємниці. Але працівники несуть відповідальністьперед роботодавцем за шкоду, заподіяну розголошеннямкомерційної таємниці відповідно до ст. 132 КЗпП [17] (якщопрацівник припустився розголошення комерційної таємниціпри виконанні трудових обов'язків) або відповідно до п. 7ст. 134 КЗпП (якщо розголошення комерційної таємницідопущене не при виконанні трудових обов'язків, хоч бикомерційна таємниця і стала відома працівникові при виконанні трудових обов'язків). Не виключається повна матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіянурозголошенням комерційної таємниці, на підставі п. З ст.134 КЗпП, якшо дії працівника кваліфікуються як злочин,передбачений ст. 323 КК [26] (розголошення комерційної

Стаття 506-507

таємниці, що завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності).

Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної влади

1, Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, якас комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленогозаконом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містятьнові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органамидержавної влади також від розголошення, крім випадків, колирозголошення необхідне для забезпечення захисту населенняабо не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісногокомерційного використання.

2. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених зако-Ним*

1. Стаття, що коментується, не може кваліфікуватись як така, що покладає на органи державної влади публічно-правовий обов'язок охороняти комерційну таємницю, хоч чинне законодавство і встановлює відповідальність за недобросовісну конкуренцію (неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею, є різновидом недобросовісної конкуренції) та покладає на Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення розгляд справ про недобросовісну конкуренцію (ч. 6 ст. 40 ГК [32]). Цивільний кодекс не поширюється на публічно-правові відносини. Не формулює ця стаття і цивільно-правового обов'язку органів державної влади охороняти комерційну таємницю осіб поза зв'язком з отриманням інформації, що становить комерційну таємницю, від власників такої інформації. , 2. У всіх випадках, коли органи державної влади у зв'язку із здійсненням своїх повноважень чи в інший спосіб отримали інформацію, що становить комерційну таємницю, вони несуть обов'язок не розголошувати таку інформа-

132

133