Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальністьза наявності її вини (умислу або необережності), якщо іншене встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

  1. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушилазобов'язання.

  2. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

1. Проблема вини .в цивільному праві набула істотної гостроти та складності. Основною причиною такої ситуації

516

517

Глава 51

с тало значне ускладнення нормативного матеріалу, багатократне використання такого техніко-юридичного прийому, коли спочатку формулюється позитивне правило, а потім — протилежне (негативне). Ні в правозастосовчій практиці, ні в теорії це явище, що набуло поширення, не досліджувалось. Тільки в книзі Б.С. Стичинського, І.В. Зуба, В.Г. Ротаня "Науково-практичний коментар до законодавства України про працю" (Київ-Севастополь, видавництво 'інститут юридичних досліджень", 2003, с. 543-544) була здійснена спроба дослідження цього юридичного феномена, що набув значного поширення у новітніх законах.

В ч. 1 ст. 614 ЦК формулюється правило, згідно з яким боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності його вини, а в ст. 617 ЦК встановлюються умови, за яких боржник відповідальності не несе. Подібні два правила (з урахуванням специфіки відповідних відносин) формулюються в ст. 218 ГК [32], ст. 942 і 950 ЦК, ч. 1 та 2 ст. 924 ЦК тощо.

2. Терміни, які використовуються в законодавчих актах у випадках, коли мова прямо чи опосередковано йде про вину, є різноманітними, а відповідні поняття та правові конструкції, як правило, не визначаються ні в законодавстві, ні в роз'ясненнях вищих судових інстанцій, ні в науці. Спеціалістам у галузі правознавства може бути корисним ознайомитись з переліком понять та правових конструкцій, які використовуються в актах цивільного законодавства з цього приводу. Ось вони:

  • вина в формі умислу або необережності (ст. 614, 616 таінші ЦК). Це — загальновизнане формулювання, що охоплює собою всі форми вини;

  • намір або груба необережність страхувальника (ст. 256КТМ [24]). Тут намір означає те ж, що і прямий умисел.Груба необрежність має тлумачитись близько до самовпевненості. Але ж було б неправильним твердження про те, щоці два поняття повністю співпадають;

  • вина або недбалість (частина п'ята ст. 306, ст. 193КТМ). Термін "недбалість" вживається тут не вповні коректно. Вина охоплює собою як умисел, так і необережністьу формі самовпевненості або недбалості;

Стаття614

  • комісіонер був необачним (ч. З ст. 1016 ЦК). Можнастверджувати, що необачність — це те ж явище, що і необережність;

  • умисно або через грубу необережність (части друга ст.263 КТМ). Це формулювання не виходить за межі загальновизнаного змісту цих понять;

  • намір потерпілого (частина друга ст. 316 КТМ). Намір— це прямий умисел;

  • намір або самовпевненість з усвідомленням можливості заподіяння шкоди (ст. 350 КТМ). Самовпевненістьзавжди передбачає усвідомлення можливості. Законодавецьакцентував увагу на усвідомленні. З урахуванням принципу розумності це положення слід поширити і на випадки,коли має місце непрямий умисел;

  • дії або упущення перевізника, здійснені з наміром завдати втрату, нестачу або пошкодження (частина друга ст.181 КТМ). Це формулювання означає обов'язкову наявністьнаміру. Тому упущення перевізника без прямого умислу неохоплюються цим формулюванням, а це правило при упущеннях не повинне застосовуватись;

  • самовпевненість з усвідомленням можливості заподіяння шкоди (частина друга ст. 181, частина шоста ст. 194

КТМ);

  • недбалість (ч. 4 ст. 1187 ЦК);

  • недбальство (ч. 2 ст. 229 ЦК). Питання про відмінністьнедбалості від недбальства належить до сфері інтересів вишуканої словесності;

  • розподіл відповідальності відповідно до ступеня вини(ст. 300 КТМ). Ступінь вини як критерій розміру відповідальності визначає суд;

  • порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК). Тут поняття випадку і непереборноїсили вживаються як суміжні, як і в наступному формулюванні;

  • зіткнення сталося випадково або внаслідок непереборної сили (частина перша ст. 298 КТМ);

- випадкове настання неможливості виконання (ч. 2 ст.612 ЦК). В п. З коментаря до ст. 612 ЦК обґрунтовуєтьсядумка про те, що під "випадковим" тут розуміється настан-

518

519