Глава 49

д ається акту, що прийнятий пізніше (твердження про те, що Закон "Про заставу" [51] формулює спеціальні положення, які підлягають переважному застосуванню перед положенням Цивільного кодексу, було б некоректним, оскільки і названий Кодекс, і Закон "Про заставу" формулюють норми одинакового рівня узагальнення); 2) Закон "Про іпотеку" [146] як акт спеціальний і прийнятий пізніше, а також з урахуванням п. 2 ст. 50 цього Закону ("до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону") застосовується стосовно іпотеки переважно перед Законом "Про заставу" і ст. 572-593 ЦК; 3) Закон "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" [155] в силу п. 2 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону ("законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону") підлягає стосовно застави рухомого майна переважному застосуванню перед Законом "Про заставу" і ст. 572-593 ЦК; 4) спеціальний Закон "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" [147] підлягає переважному застосуванню стосовно іпотеки перед Законом "Про.заставу", ст. 572-593 ЦК і Законом "Про іпотеку"; 5) сфера, в якій названими спеціальними законами не обмежується чинність Закону "Про заставу" і ст. 572-593 ЦК, складається тільки із відносин, в межах яких в заставу передається нерухоме майна з умовою про передання предмета застави у володіння і/або користування заставодержате-лю.

3. Вказівка у визначенні застави на те, що винятки із правила про переважне право заставодержателя можуть встановлюватись законом не має реального регулятивного значення: спеціальне положення закону завжди має перевагу при правозастосуванні перед загальним. Але ж ця вказівка має інформаційне значення, вона застережує, що такі закони можуть бути. Сьогодні відомі три таких правила: 1) переважно перед забезпеченими заставою вимогами підлягають задоволенню привілейовані морські вимоги (ст. 358

316

Стаття 572

КТМ [24]); 2) відповідно до підпункту "а" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [108] вимоги, забезпечені заставою, належать до першої черги. Але до цієї ж черги належать численні інші вимоги. А в разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги (ч. З ст. 31 того ж Закону); 3) Закон "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (ст. 14) щодо рухомого майна визнає всі види обтяжень, як правило, рівними, надаючи кожному із них пріоритет за критерієм моменту реєстрації обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, якщо інше не встановлено названим Законом. Не дивлячись на визначення застави в ст. 572 ЦК і ст. 1 Закона "Про заставу" як правової конструкції, що надає заставодержателю певне переважне право, із спеціального правила частини другої ст. 12 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" випливає, що незареєстрована застава рухомого майна не дає заставодержателю права на переважне задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, хоч і не виключає дійсності договору застави та прав заставодержателя перед заставодавцем, що виникають на підставі такого договору; 4) незареєстроване право притримання має вищий пріоритет перед іншими незареєстрованими обтяженнями (частина третя ст. 14 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"), в тому числі і перед незареєстрованою заставою, хоч би вона і виникла раніше притримання.

4. Елементи застави використовуються в зобов'язаннях, які самі по собі заставними не є. На такі відносини норми законодавства про заставу не поширюються. Так, у силу частини першої ст. 20 Закону "Про бібліотеки і бібліотечну справу" [115] бібліотекам надане право визначати при наданні користувачам бібліотеки документів розмір коштів, які повинні передаватися бібліотеці як забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення одержаних у бібліотеці документів. В цій правовій конструкції використовуються

317