Глава 51

н а увазі дещо інше, та застосовувати положення, що тут аналізується, з урахуванням висновку про справжню волю законодавця (замість слів "до основного боржника" належало зазначити "основного боржника до кредитора").

6. На особу, що несе субсидіарну відповідальність, покладається обов'язок до задоволення вимог кредитора повідомити про це основного боржника, а у разі пред'явлення позову — подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. В іншому випадку основному боржникові надається право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність та задовольнила вимогу кредитора, заперечення, які він мав проти кредитора.

Стаття 620. Правові наслідки невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками

1. У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цюріч у боржника та вимагати її передання відповідно до умовзобов'язання.

2. Кредитор втрачає право на витребування у боржникаречі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо цяріч вже передана третій особі у власність або в користування.

Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, — кредитор, який першим пред'явив позов.

1. Зміст Цивільного кодексу, зокрема ст. 526, ч. 1 ст. 622 ЦК, дає підстави для висновку про те, що в цьому Кодексі проводиться принцип реального виконання зобов'язання. 4.1 ст. 620 ЦК конкретизує цей принцип стосовно зобов'язання передати кредиторові у власність або користування індивідуально визначену річ. Якщо боржник не виконує таке зобов'язання, кредитор має право пред'явити позов про примушення боржника до виконання зобов'язання в

Стаття 619-620

натурі, тобто до передання речі, що є предметом зобов'язання, відповідно до умов договору.

2. Правило ч. 1 ст. 620 ЦК застосовується за аналогією ідо випадків, коли обов'язок передати річ кредиторові боржник має виконати у зв'язку з припиненням договору, напідставі якого індивідуально визначену річ було переданоборжникові у користування і володіння на строк, якщо нормами відповідного правового інституту або договором такий обов'язок сторони, що отримали річ на зазначених умовах, не встановлено спеціально.

3. У випадках, на які поширюється чинність ст. 620 ЦК,пред'явлення віндикаційного позову (ст. 388 ЦК) було бнеправильним.

4. Встановлення ч. 1 ст. 620 ЦК правила про можливістьпримушення боржника до виконання в натурі обов'язкупередати кредиторові індивідуально визначену річ не можебути підставою для висновку про те, що боржник не можебути примушений до виконання в натурі обов'язку передати речі, визначені родовими ознаками.

5. Ч. 2 ст. 620 ЦК погоджується з деякими іншимиположеннями новітнього цивільного законодавства України (маються на увазі ст. 330 ЦК і ст. 10 Закону "Прозабезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"[155]), що порушують порядок, який склався впродовж тривалого часу в правотворчості і правозастосуванні та якийвиходив із того, що укладення особою договору, який порушує умови раніше укладеного цією ж особою договору,та права, що відповідають цим умовам, є порушенням актівцивільного законодавства (зокрема, ст. 629 ЦК, що визнаєумови договорів обов'язковими для виконання), а тому єпідставою для визнання недійсними договорів, що унеможливлюють виконання раніше укладеного договору, відповідно до ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 213 ЦК. Спеціальні правила ч.2 ст? 620 ЦК за певних умов виключають визнання такихдоговорів недійсними і встановлюють переваги для набувачів індивідуально визначеного майна за такими критеріями: 1) якщо стосовно речі укладено декілька договорів, перевага надається тому із набувачів, якому річ уже переданау власність або хоч би у користування; 2) лише у випадках,

554

555