Глава 41

данское право/ Под ред. Куника Я.А. - М.: Вьісшая школа, 1974, с. 133), І.Б. НовицькогоіЛ.А.Лунца(НовицкийИ.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательствах. — М.: Госюриз-дат, 1950, с. 133). Особливо чітко визначав зобов'язання як таке, що має односторонню спрямованість, М.М. Агарков. Він писав, що у випадках укладення двостороннього договору "(...продаж, підряд, майновий найм та ін.) кожна із сторін є кредитором за одним зобов'язанням і боржником за іншим, причому обидва зобов'язання взаємно обумовлюють одне одного. Обидва зобов'язання в силу цієї обумовленості складають єдині складні зобов'язальні правовідносини" (Агарков М.М. Избранньіе трудьі по гражданскому праву. Т. 1. — М.: АО "ІДентрЮрИнформ", 2002, с. 266). Таке ж розуміння зобов'язання випливає із Цивільного кодексу Франції. Так, Р. Саватьє розглядає кожне із двох зобов'язань, що грунтуються на двосторонньому договорі, юридичною підставою іншого зобов'язання (Р.Саватье. Теория обязательств. — М.: "Прогресе", 1972. - С. 220-221).

Інше розуміння зобов'язання (як такого, що вміщує в собі всі права і обов'язки обох його сторін), викладене в наступних роботах: 1) Мейер Д.И. Русское гражданское право. — М.: Статут, 2000, с. 441; 2) Иоффе О.С. Обяза-тельственное право. — М.: Юрид. лит, 1975, с. 13; Коммен-тарий к ГК РСФСР. — М.: Юрид. лит, 1975, с. 266 (Іоффе О.С); 3) Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР.

• М.: Юрид. лит, 1982, с. 177 (Єгоров Н.Д.)> с. 199 (Браг-інський М.И.); 4) Гражданское право/ Под ред. ТолстогоЮ.К., Сергеева А.А. - М.: Бек, 1994, с. 12-13 (ГрибановВ.П.); 5) Цивільне право. Частина друга. — К.: Вентурі,1996, с. З (Боброва Д.В.); 6) Гражданское право Украиньї.Часть І. — X.: Основа, 1996, с. 838 (Пушкин А.А., ШишкаР.Б.); 7) Зобов'язальне право. Теорія і практика. — К.:Юрінком їнтер, 1998, с. 7 (Кузнєцова Н.С.); 8) Гражданс-кий кодекс Украиньї (научно-практический комментарий).

• X.: Одиссей, 1999, с. 228 (Ткачук А.Л.); 9) ХаритоновЕ.О., Саниахметова НА Гражданское право. — К.: А.С.К.,2003, с. 293. Аналогічним чином визначається господарськезобов'язання (Хозяйственное право/ Под ред. Мамутова В.К.

• К.: Юрінком Інтер, 2002, с. 561).

138

Стаття509

4. Таким чином, зобов'язання завжди є одностороннім юридичним зв'язком. Одна його сторона має виключно права, а інша — виключно несе обов'язки. Це — абстракція. Реально існують лише зобов'язальні правовідносини, в яких сторона вважається кредитором у тому, що вона має право вимагати від іншої сторони, і боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь іншої сторони. Будь-який учасник зобов'язальних правовідносин, як правило, несе принаймні обов'язок прийняти виконання та відповідальність за своєчасне та належне прийняття виконання, тому зобов'язальні відносини завжди охоплюють собою два зобов'язання, в одному із яких зобов'язаною є одна сторона цих правовідносин, а в другому — інша. Протилежна сторона в кожному із цих зобов'язань є управненою.

Зобов'язання, на відміну від взаємних зобов'язальних правовідносин, завжди є одностороннім юридичним зв'язком між правами кредитора та обов'язками боржника. Двосторонніх зобов'язань, в яких одна сторона мала б права і несла обов'язки в цьому ж зобов'язанні, не буває. Двосторонні зобов'язання — це юридичний нонсенс, що отримав загальне визнання у сучасній вітчизняній науці цивільного

права.

Зобов'язальні правовідносини, навпаки, як правило, є двосторонніми, оскільки навіть у безоплатному зобов'язанні (тобто, у зобов'язанні, в якому обов'язки переважно зосереджуються на одному боці, а права — на іншому) сторона, що переважно є лише управненою, несе в більшості випадків обов'язок прийняти виконання та відповідальність за належне прийняття виконання. Але природа людини і людського суспільства обумовлює еквівалентність цивільного обороту ("даю, щоб ти дав" тощо), тому безоплатні зобов'язальні правовідносини зустрічаються нечасто. Загальним же правилом є поєднання в одних правовідносинах між двома сторонами двох зобов'язань. В одному з них перша сторона має права (є кредитором), а інша — несе обов'язки (є боржником). В іншому ця остання сторона має права (є кредитором), а перша — несе обов'язки (є боржником). Ці два зобов'язання є взаємообу-мовленими. Тому припинення одного із них веде до втрати правової підстави іншим із цих зобов'язань.

139