Глава 53

д оговору (тобто, пропорційно вартості вкладів кожного із учасників у спільне майно); 4) за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб учасники договору простого товариства несуть солідарну відповідальність з моменту припинення договору (ч. 2 ст. 1141 ЦК). Отже, стосовно простого товариства встановлені майнові наслідки припинення договору, які поширюються і на випадки його розірвання.

Стаття 654о Форма зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

1. Правочин на зміну або розірвання договору належитьвчиняти в такій же формі, в якій договір укладався. Це —чітке і просте правило. Воно викликає тільки питання продержавну реєстрацію правочину на зміну або розірваннядоговору, який раніше було зареєстровано у встановленомупорядку, оскільки державна реєстрація відповідно до ст.210 і 639 ЦК виходить за межі поняття форми правочину(договору). Державна реєстрація правочину на зміну аборозірвання договору було б закономірною і доцільною, алеж немає будь-яких підстав стверджувати, що вона в силуст. 654 ЦК є обов'язковою, якщо договір, що змінюєтьсяабо розривається, підлягав державній реєстрації.

2. Зміст ст. 654 ЦК не вичерпується встановленням загального правила про форму правочину на зміну або розірвання договору. Передбачається, що із цього правила винятки можуть встановлюватись не тільки законом, а і договором; такі винятки можуть випливати також із звичаївділового обороту. Договором встановлення форми правочину на розірвання договору, в принципі, було б можливев силу ч. 2 ст. 205 ЦК, яка дає учасникам правочину правовибрати форму правочину, якщо вона не передбачена законом. Але ж право вибору сторонами форми правочину, передбачене і ст. 205, і ст. 654 ЦК, не виключає дії ст. 218 і219 ЦК, що встановлюють наслідки недодержання вимог

Стаття 653-654

до форми правочину, що встановлені законом. Що стосується звичаїв ділового обороту, то ними форма правочину відповідно до ст. 205 ЦК встановлюватись не може. Хоч ст. 654 ЦК формулює спеціальне правило, відповіцно до якого звичаї ділового обороту можуть встановлювати вимоги до форми правочину на розірвання чи зміну договору, відступлення від яких (вимог) є неприпустимим, але воно (це спеціальне правило) може застосовуватись лише в тій частині, в якій закон або договір не встановлюють вимог до форми правочину, а лише дозволяють використання усної форми. Тобто, якщо відповідно до закону та договору зміна або розірвання договору можуть вчинятись в усній формі, то із звичаїв ділового обороту може випливати інше.

3. Висновок про припустимість відступлення в силу договору чи звичаїв ділового обороту від форми правочинуна зміну або розірвання договору тільки в бік ускладненняформи (від усної до письмової, від письмової до нотаріальної) підтверджується п. 4.8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [364]. Ця Інструкціябула затверджена уже після введення в дію Цивільного кодексу 2003 р. Але ж вона не тільки визнає обов'язковимнотаріальне посвідчення договорів про зміну або розірвання нотаріально посвідчених договорів, а і встановлює, щонотаріальне посвідчення договорів про зміну або розірвання таких договорів має здійснювати та ж нотаріальна контора (той же нотаріус), яка посвідчувала цей договір.

4. Що стосується нотаріального посвідчення односторонніх правочинів, спрямованих на зміну або розірваннядоговорів, що раніше були нотаріально посвідчені, то протакі нотаріальні дії в Інструкції взагалі не йдеться. З огляду на викладене трудно буде знайти нотаріуса, який бипогодився нотаріально посвідчити односторонній правочин,спрямований на зміну або розірвання договору, що бувпосвідчений нотаріально. Але така нотаріальна дія (посвідчення одностороннього правочину на зміну або розірвання договору, якщо його вчинення передбачено закономабо договором) грунтується на ст. 654 ЦК. Достатньо грамотний нотаріус, перевіривши наявність матеріально-правової підстави для вчинення одностороннього правочину

814

815