Глава 49

цивільній правоздатності. В окремих випадках у законодавстві передбачаються спеціальні правила, якими забороняється юридичним особам укладати договори про заставу свого майна. Зокрема, така заборона встановлена для благодійних організацій (ст. 19 Закону "Про благодійництво та благодійні організації" [89]).

4. Заставодавцем у заставному зобов'язанні зазвичай є боржник, виконання обов'язків якого в основному зобов'язанні забезпечується заставою. Заставодавцем може бути і третя особа, яка одержала найменування майнового поручителя. Цивільне законодавство байдуже щодо того, якими мотивами керувалася третя особа при укладенні договору застави як заставодавець-майновий поручитель. Навіть визнання недійсним договору між боржником та майновим поручителем, на підставі якого майновий поручитель уклав договір застави, не є підставою для визнання договору застави недійсним, оскільки помилка в мотивах правочину не є підставою для визнання його недійсним (ч. 1 ст. 229 ЦК). Якщо майнова порука дається суб'єктом підприємницької діяльності за плату, не повинні додержуватися вимоги Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" [129] до суб'єктів, що надають фінансові послуги, оскільки майнова порука не є різновидом поруки. Верховний Суд України в постанові у одній із справ зазначив, що майнова порука не є комплексним інститутом, до якого входять норми про поруку і заставу. Отже, правила про поруку (цивільно-правові і публічно-правові) на майнову поруку не поширюються.

4. Майновий поручитель не є стороною в забезпечуваному заставою зобов'язанні, не є він і поручителем у ро-зумінні-ст. 553-559 ЦК, тому його зобов'язання перед зас-таводержателем не можуть перевищувати суму, виручену від реалізації заставленого майна (п. 4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" [382]). Яких-небудь винятків щодо цього законодавство не встановлює. Але на підставі договору майновий поручитель може взяти на себе перед заставодер-жателем відповідальність і в більшому розмірі. В такому

Стаття583

випадку до договору застави повинні бути включені умови про поруку (звичайну, а не майнову), хоча більш доцільним було б укладення окремого договору поруки.

5. Вживання терміну "майнова порука" не дає підстави для висновку про те, що до заставного зобов'язання за участю майнового поручителя слід застосовувати норми, що регулюють відносини поруки (зокрема, ст. 553-559 ЦК). Не слід також вважати, що укладення договору застави майновим поручителем можливе тільки після того, як він підписав договір поруки. Навпаки, укладення договору поруки, а потім договору застави, яким будуть забезпечуватися зобов'язання поручителя за договором поруки, може тягти для кредитора (заставодержателя) найнесприятливіші майнові наслідки. Справа в тому, що договором застави за участю майнового поручителя безпосередньо забезпечується основне зобов'язання. Основне зобов'язання може забезпечуватися одночасно і порукою, і майновою порукою (договором застави за участю майнового поручителя). Це створює для кредитора (заставодержателя) більш широкі можливості для забезпечення його права (він може звернути стягнення на заставлене майно, а при недостатності заставленого майна для задоволення своєї вимоги заставодержатель може пред'явити до поручителя вимогу, що грунтується на договорі поруки). Однак можливий і такий варіант, при якому на забезпечення основного зобов'язання укладається договір поруки, а договір застави укладається в забезпечення виконання зобов'язання поруки. Такий варіант містить у собі велику небезпеку для кредитора через обмежені строки дії поруки (ст. 559 ЦК). Як правило, кредитор повинен уникати таких варіантів, коли б третя особа укладала договір поруки на виконання основного зобов'язання, потім — договір застави, яким забезпечувалася б порука.

6. Заставодавцем, як правило, є власник майна. Предметом розгляду в арбітражному суді була справа про визнання недійсним договору застави. За цим договором у заставу була передана сільськогосподарська техніка. Згадана техніка була отримана заставодавцем за договором лізингу, яким передбачено, що право власності до лізингоодержувача на предмет лізингу переходить після оплати його вартості та

382

383