Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 49

Щ о стосується частини четвертої ст. 48 Закону "Про заставу" [51], то вже при першому наближенні зрозуміло що вона встановлює виключення з правила частини третьої тієї ж статті. У силу частини третьої ст. 48 Закону "Про заставу" заставодержатель відповідає, якщо законом або договором його відповідальність за незбереження предмета застави передбачена і він не доведе відсутності своєї вини. Частина четверта ст. 48 Закону "Про заставу" звільняє ломбард або іншу організацію для якої надання кредитів під заклад є предметом її діяльності, від відповідальності за незбереження предмета застави за умови, що він доведе, що незбереження предмета застави стало наслідком дії непереборної сили (за інше випадкове незбереження предмета застави ломбард відповідає). Однак до цього зміст частини четвертої ст. 48 Закону "Про заставу" не зводиться. Включення до неї слів (звільнення від відповідальності може мати місце) "лише за умови" (що незбереження предмета закладу стало наслідком непереборної сили) дає підставу тлумачити цю частину як таку, що встановлює виключення не тільки з частини третьої ст. 48 Закону "Про заставу" (з правила про відповідальність тільки за наявності вини), а і з частини другої тієї ж статті (із правила про те, що заставодержатель відповідає за незбереження предмета закладу лише у випадках, коли це встановлено законом або договором). Отже, ломбард відповідає за незбереження предмета закладу завжди, крім незбереження предмета закладу внаслідок дії непереборної сили. Законом, що передбачає відповідальність ломбарду, є частина четверта ст. 48 Закону "Про заставу".

Відсутність прямої вказівки в ст. 48 Закону "Про заставу" на звільнення заставодержателя від відповідальності за незбереження предмета закладу, що настала в результаті дій заставодавця не виключає звільнення заставодержателя від відповідальності за незбереження предмета закладу за наявності таких обставин. Цей висновок ґрунтується на тому, що питання вини кредитора ст. 48 Закону "Про заставу" не вирішує взагалі. Воно повинне вирішуватись на підставі ст. 614 ЦК.

Дію частини четвертої ст. 48 Закону "Про заставу" не можна беззастережно поширити на банки та інші кредитні

Стаття575

установи. В силу прямої вказівки в цій частині її дія поширюється лише на організації, предметом діяльності яких є "надання кредитів громадянам під заклад". Право банків та інших кредитних установ надавати кредити громадянам і використовувати при цьому заклад як засіб забезпечення зобов'язань позичальників не слід розуміти так, що на них безумовно поширюється дія частини четвертої ст. 48 Закону "Про заставу". Вона поширюється тільки у випадках, коли банк надає кредит під заклад.

  1. Розмір відповідальності заставодержателя за незбереження предмета закладу обмежений: він відповідає тількив розмірі його вартості, а за пошкодження предмета закладузаставодержатель відповідає в розмірі суми, на яку понизилася вартість заставленого майна (частина перша ст. 48 Закону "Про заставу").

  2. Факт знаходження предмета застави при закладі узаставодержателя може вводити в оману стосовно можливостей задоволення заставодержателем забезпеченої заставою вимоги за рахунок предмета закладу. Тим часом, тут єпроблеми. По-перше, на заклад повною мірою поширюються положення Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" [155], а тому незареєстрова-ний заклад може не залишити заставодержателю будь-якихможливостей для задоволення забезпеченої закладом вимоги за рахунок предмета закладу. По-друге, звернення стягнення на предмет закладу має здійснюватись в судовомупорядку або в позасудовому порядку з додержанням вимогст. 32 названого Закону (див. п. 11-19 коментаря до ст. 590ЦК).