Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 51

з овсім неправильним, несправедливим і таким, що суперечить закону. Так, наприклад, сон найнятої для охорони об'єкта особи з необхідністю (закономірно) не тягне втрати власником об'єкта, що охороняється, майна, яке було викрадене з цього об'єкта зловмисниками. Така втрата знаходиться у випадковому зв'язку зі сном охоронця, але, незважаючи на випадковий характер причинного зв'язку, порушник (юридична особа, яка надає послуги з охорони об'єктів та працівником якої є фізична особа-охоронець) буде нести цивільно-правову відповідальність за заподіяні неналежною охороною збитки. Ст. 22, 623, інші статті Цивільного кодексу, інші акти цивільного законодавства не дають будь-яких підстав для того, щоб відмовляти у стягненні збитків, що не є закономірним наслідком порушення боржником зобов'язання, а знаходяться з ним у випадковому причинному зв'язку.

  1. Концепція типового заподіяння (теорія адекватногозаподіяння) також характеризується прагненням із усієї сукупності умов, що визначили настання юридично значущого наслідку, виділити ту причину, яка завжди викликаєаналогічні наслідки. Але вона не має підстави в чинномузаконодавстві України. Відповідно до ст. 623 ЦК відшкодуванню підлягають "завдані"' збитки. Звідси не випливаєвисновок про те, що у разі типового заподіяння боржникповинен відшкодувати збитки, а якщо заподіяння не маєознаки типового, боржник довинен бути звільнений відобов'язку відшкодувати збитки. Для можливого втілення взаконодавстві України, у тому числі і регулюючому підстави відповідальності за заподіяні збитки, у майбутньому цяконцепція також не може бути визнана придатною, насамперед через відсутність достатньої наукової розробки, а також у зв'язку з відсутністю соціально-морального обґрунтування. Та немає і перспектив того, що в доступній дляогляду перспективі будуть розроблені придатні для практичного застосування критерії розмежування типових і нетипових наслідків тих чи інших причин.

  2. Концепція умови, що виділяється, як і дві попередніконцепції, звертає увагу на недопустимість визнання всіхумов, що призвели до настання шкідливого результату,

Стаття623

рівноцінними. Дійсно, серед факторів, що призвели до даного результату є такі, які породили цей результат, а є і такі, котрі пасивно створювали умови для його настання. Тому в юриспруденції говорять про причини й умови того чи іншого явища. Сама ідея виявити головний і другорядні фактори не позбавлена сенсу. Вона, якщо законодавець визнає це за доцільне, може бути використана для диференціації розміру збитків, що підлягають відшкодуванню. Але для вирішення практичних питань наявності підстави цивільно-правової відповідальності ця концепція не може застосовуватися з тих же міркувань, що і дві викладені попередні концепції.

80. Концепція можливості та дійсності виокремлює абстрактну можливість настання шкідливого результату, яку породжує причина, конкретну можливість і дійсність результату. Створення абстрактної можливості настання шкідливого результату, стверджував О.С. Іоффе — автор цієї концепції, виключає юридичну відповідальність. Створення ж конкретної можливості, а тим більше — перетворення можливості в дійсність результату може бути підставою відповідальності. Залишити на ніч відкритою кватирку в службовому кабінеті, розташованому на першому поверсі, всупереч наказу не допускати цього, означає створити лише абстрактну можливість пожежі, дійсність якої викликана кинутим у кватирку недокурком. Стверджувати протилежне: залишення кватирки відкритою тягне об'єктивно подію, що повторюється — пожежу — було б нелогічним. Але висновок про неможливість притягти до відповідальності порушника наказу закривати вікна і кватирки є соціально-морально неприйнятним і не має в законодавстві України правової підстави. Тим більше, що не виключається навмисний характер таких дій (залишення кватирки відкритою). Цивільний кодекс РРФСР, який був чинним на час підготовки О.С. Іоффе наукових праць, на які тут робиться посилання, також не давав підстав для висновків, які він зробив. Незважаючи на всю тонкість логічного аналізу, здійсненого О.С. Іоффе, не можна не визнати, що він за допомогою причинного зв'язку спробував вирішити ті проблеми, які вирішуються застосуванням зовсім інших інстру-

606

607