Глава 8

і образ неба, і постать суворого батька тощо. В будь-якому випадку віль- ний шлях символічного міркування відкриває широкі можливості для смислу і є противником всілякого буквалізму, фундаменталізму різного толку.

5. Юнг був упевнений в тому, що значення психічних символів значно ширше особистісних меж. Архетиповий символ за своєю суттю є трансперсональним. Він міжособистісний за смислом. Очевидно, тут прихована неконфесійна релігійність Юнга. Він вважав, що життєва історія існує на двох рівнях і тому розповідати її слід, як у старих епічних поемах, Біблії або «Одіссеї», в неалегоричній та алегоричній формах. У протилежному випадку, на його думку, історія, як і саме життя, виявляється неповною і несправжньою.

Отже, в усіх випадках бачимо психічну реальність як (за висловом Юнга) «єдину очевидність» або «найвищу дійсність». У праці «Реальне та сюрреальне» Юнг так описує це поняття. Він порівнює східний тип мислення та західний. Відповідно до західного погляду, все, що є «реальним», осягається органами чуттів. Таке обмежене тлумачення реальності, зведення її до матеріальності хоч і здається зрозумілим, але представляє лише фрагмент реальності як цілого. Така вузька позиція чужа східному баченню світу, яке абсолютно все відносить до реальності. Тому Схід на відміну від Заходу не має необхідності у визначеннях типу «надреальність» або «екстрасенсорика» відносно психічного. Раніше західна людина розглядала психічне лише як «другорядну» реальність, яка одержується в результаті дії відповідних фізичних начал. Показовим прикладом такого відношення можна вважати простодушний матеріалізм, який декларував, що «думка знаходиться майже в такому ж відношенні до головного мозку, як жовч до печінки». Нині Захід починає усвідомлювати свою помилку і розуміти, що світ, в якому він живе, представлений психічними образами. Схід виявився мудрішим, на думку Юнга, оскільки він вважав, що суть всіх речей тримається на психіці. Між невідомими есенціями духу та матерією є реальність психічного, яка має бути єдиною реальністю, яку ми безпосередньо переживаємо.

Тому Юнг вважав дослідження психіки наукою майбутнього. Для нього актуальна проблема людства полягала не стільки в загрозі перенаселення або ядерної катастрофи, скільки в небезпеці психічної епідемії. Таким чином, у долі людства вирішальним чинником виявляється сама людина, її психіка. Цей «вирішальний чинник» сфокусований та сконцентрований у несвідомій психіці, яка є реальною загрозою; «світ висить на тонкій нитці, і ця нитка - психіка людини».

Юнгу, як і Фрейду, притаманна психологізація культурних та соціальних процесів, у яких він побачив лише одну з багатьох сфер діяльності людини як індивіда і соціуму загалом. При цьому він заперечував особливу конструктивну функцію культури. Юнг відмічав, що психологічно люди перебувають на стадії дитинства. Вони поки що не мають необхідного досвіду розвитку та біопсихічного закріплення культури.

360

Формування історико-культурологічних засад психоаналізу

Вважаючи, що основою культури є прогрес символостворення, Юнг тлумачив розвиток культури і людини як хворобливий процес придушування інстинктивної природи людей.

Намагаючись знайти засоби для приборкання агресивності людей та їх потягу до влади, Юнг дійшов висновку, що в їх ролі можуть виступити демократія як форма організації суспільного життя та гуманістична зміна позиції індивідів.

Культура у Юнга — предмет психологічного аналізу. Соціально-політичну кризу західноєвропейської культури та суспільства загалом він пояснював, як зазначалося вище, вторгненням у життя суспільства архетипів. Наслідком цього вторгнення він вважав расизм фашистів та комуністичний догмат про загальну рівність. Смолоскипові марші, масовий психоз, промови вождів, символіка (свастика в Німеччині та червона зірка в СРСР) — все це свідчило, на думку Юнга, про вторгнення в культурне життя таких сил, які набагато перевершують людський розум, а за своєю природою — підсвідомі.

Розглядаючи це пояснення Юнга, не можна забувати про час, в який він жив та писав свої праці. Бачачи ситуацію в сусідній Німеччині, де фашизм у геометричній прогресії оволодів думками людей, підкорив собі мільйони, Юнг шукав розумне пояснення цим процесам.

Багато уваги він приділяв і СРСР. На його думку, тотальну зміну характерів, поведінки, ідеалів та прагнень десятків мільйонів людей можна було пояснити лише за допомогою психіатрії. Юнг писав, що радянське суспільство — найяскравіший приклад буйства архетипів, які свідомо або несвідомо були випущені з підсвідомості.

На думку Юнга, колективне безумство сучасного йому світу було закономірним наслідком розвитку європейської культури, особливо її технократичної направленості, прогресу історії в оволодінні світом за допомогою науки і техніки. Історія Європи — це історія занепаду символічного знання. Символи відкривають людині священне і одночасно оберігають її від безпосереднього зіткнення з колосальною психічною енергією архетипів. Нині ця стіна руйнується, і початок цьому «штурму священних стін» покладений не сучасною наукою або писаннями атеїстів. Авторитет церковної традиції був підірваний протестантизмом, який поставив на місце церкви авторитет Писання, але дозволив кожному тлумачити його на свій смак, що призвело до розколу на сотні деномінацій. Протестантизм став причиною бурхливого розвитку капіталістичної індустрії та техніки. Психічна енергія, яка раніше уходила на будування захисних стін, «...звільнилася та двинулася по старим каналам допитливості та користолюбства, а тому Європа стала матір'ю демонів, які зжерли більшу частину Землі» [415]. За Реформацією був вік Просвітництва, за ним - матеріалізм природознавства. Розкладений на формули символічний космос став чужим людині, яка перетворилася на одну з фізичних сил. Вакуум, що утворився, заповнювався абсурдними політичними і соціальними доктринами, почалися катастрофічні війни [405].

361