Глава 6

знань протягом усього активного життя людини. Освіта має в результаті стати таким соціальним інститутом, що надавав би людині різноманітні освітні послуги, які дозволяють учитися безупинно, забезпечують широким масам людей можливість набуття післявузівської і додаткової освіти. Для цього необхідно: диверсифікувати структуру освітніх програм, надати можливість кожній людині побудувати таку освітню траєкторію, яка найповніше відповідає її освітнім і професійним здібностям. Процес пізнання має нести людям радість від знаходження нового світорозуміння, сенсу життя, свого місця в ньому. Правий був Ш. Талейран, коли стверджував, що «...було б щирим божевіллям, якоюсь жорстокою добродійністю бажати, щоб кожна людина проходила всі ступені освіти». Таким чином, важливою проблемою початку XXI ст. є пошук відповідної організаційної структури освітньої системи і її установ, що забезпечили б перехід від принципу «Освіта на все життя» до принципу «Освіта протягом усього життя».

Нарешті, забезпечення сприйняття сучасної наукової картини світу потребує інновацій у найголовнішому — змісті освіти і її структурі. В освітньому процесі повинні насамперед фігурувати такі наукові знання, засоби навчання, освітні технології та методики, дисципліни й курси, які здатні відбивати фундаментальні моменти двоєдиного процесу інтеграції і диференціації у науці, використовувати досягнення кібернетики, синергетики й інших галузей знання, які виникають на стику наук і дозволяють виходити на системний рівень пізнання дійсності, бачити і використовувати механізми самоорганізації та саморозвитку явищ і процесів.

Першочергову роль тут мають відігравати дисциплінарні та міждисциплінарні курси. Вони містять найбільш фундаментальні знання, що є базою для формування загальної та професійної культури, швидкої адаптації до нових професій, спеціальностей і спеціалізацій, а це є теоретичною основою широкого розгортання прикладних досліджень і розробок. Отже, йдеться про такі знання, що, по-перше, здатні формувати широкий, цілісний, енциклопедичний погляд на сучасний світ і місце людини в ньому. По-друге, вони дозволяють перебороти предметну роз'єднаність та ізольованість, яка колись, у XVIII ст., була нормою і мала прогресивний характер, бо дозволяла опанувати основи знань на рівні наук, сформованих уже на той час як таких, але які стояли поруч одна з одною і не мали міцних взаємозв'язків. Сьогодні ця роз'єднаність стає дедалі більшим гальмом на шляху формування цілісного наукового світогляду й оволодіння основами єдиної людської культури в її гуманітарній і природничо-науковій іпостасях.

Вихід на міждисциплінарні навчальні курси і знання дозволить перебороти цю роз'єднаність, об'єднати в спільній творчій роботі як у навчальному процесі, так і в наукових дослідженнях представників природничо-наукових, технічних і гуманітарних наук, зробити їх активними співучасниками оволодіння студентами цілісним світоглядом.

230

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

Цей світогляд формує широкий погляд на явища і процеси в сучасному світі завдяки перевагам інтегрованих знань, отриманих на стику цих наук, а це відкриває шлях до оволодіння основами єдиної людської культури, яка гармонічно поєднує природничо-науковий та гуманітарний зміст.

Наприкінці XX ст. дедалі яскравіше виявляється тенденція перетворення світового співтовариства на цілісність, перехід його учасників від протистояння, конфронтації, «гарячих» і «холодних» війн, напруженості до зближення і співробітництва по багатьох глобальних, регіональних і міжнаціональних проблемах.

Ці істотні зміни у світовому співтоваристві створюють ґрунт для того, щоб дедалі послідовніше просуватися від національної замкнутості, самоізоляції до взаємодії і співробітництва у світовому освітньому співтоваристві, до перетворення його на цілісність з урахуванням національної специфіки, обумовленої потребами, інтересами й цілями конкретної країни.

Звідси виникає потреба в об'єднанні наших зусиль у розробці й реалізації професійно-освітніх програм, розвитку академічної мобільності, створенні національних і регіональних банків наукової та навчально-методичної інформації, здатних виходити на світову базу даних і знань, обладнанні цих банків технікою для забезпечення доступу до світових телекомунікаційних і комп'ютерних мереж.

Слід звернути увагу ще на один надзвичайно важливий соціальний аспект, породжений розвитком сучасного суспільства. Вступ до інформаційної цивілізації різко підвищує статус і роль освіченої та висококультурноїлюдини, творчої особистості як у виробництві, так і в невиробничих сферах. Це викликано тим, що при наявності такої досконалої техніки і таких високих технологій, що мало людство на межі XX і XXI ст., їх високопродуктивне використання, не говорячи вже про створення й удосконалення, можливе тільки за наявності працівників з такими якостями.

Звідси та велика увага, яка повинна приділятися сьогодні людині, її культурі, освіті, розвитку творчих здібностей, створенню необхідних для цього умов, демократизації виробничої та невиробничої сфер, гуманізації усього способу життя. У зв'язку з цим гуманізація і гуманітаризація освіти в наш час стають його найважливішими фундаментальними якостями.

На початку XXI ст. необхідно накреслити ті основні ознаки, що визначатимуть освіту в новому тисячолітті.

Освіта для XXI ст. покликана бути освітою для всіх. Наслідком подальшого просування нашої цивілізації стало те, що люди без освіти Дедалі більше витісняються за межі умов життя, гідних людини. Тому обмеження права на освіту, у тому числі і її незадовільна якість, ведуть До інтелектуальної та культурної деградації особистості, що несумісне зі сталим розвитком.

231