Глава 6

Функції освіти виконують усілякі соціальні інститути, а не тільки школи й вузи. Найважливіші освітні функції беруть на себе підприємства, великі фірми, концерни та ін. Так, великі промислові підприємства обов'язково мають у своєму складі підрозділи з підготовки та перепідготовки кадрів.

Неформальна освіта має на меті компенсувати недоліки й протиріччя традиційної шкільної системи і часто задовольняє нагальні освітні потреби, які не в змозі задовольнити формальна освіта. Як зазначається в доповіді ЮНЕСКО «Учитися бути», освіта більше не повинна обмежуватися стінами школи. Всі існуючі установи, незалежно від того, призначені вони для навчання чи ні, мають використовуватися в освітніх цілях.

5. Перехід від концепції функціональної підготовки до концепції розвитку особистості. Суть цього переходу полягає не тільки в зміні пріоритетів: від державного замовлення на підготовку фахівців до задоволення потреб особистості. Нова концепція передбачає індивідуалізований характер освіти, що дозволяє враховувати можливості кожної конкретної людини і сприяти її самореалізації та розвитку. Це здійснюватиметься за допомогою розробки різних освітніх програм відповідно до різних індивідуальних можливостей як учнів, так і викладачів.

Важливим чинником у цьому напрямі розвитку освіти є формування умінь учнів чи студентів учитися, умінь самостійної когнітивної діяльності з використанням сучасних і перспективних засобів інформаційних технологій.

6. Концепція безупинної освіти. Освіта дорослих. Ще в недалекому минулому гарний почерк був гарантією спокійного і забезпеченого життя до старості. Останні десятиліття характерні прискоренням оновлення технологій і знань у різних сферах діяльності людини. Шкільної і навіть вузівської освіти сьогодні вже надовго не вистачає. Президент корпорації Дженерал Моторе говорить при цьому, що нам потрібні фахівці не з чотирьох і навіть не із шестирічною, а сорокарічною освітою.

Проблема безперервної освіти, а звідси - наступності різних систем і рівнів освіти, переходить із площини теоретичного осмислення в чисто практичну площину: як людині протягом життя, на будь-якому її відрізку мати вільний доступ до освіти, одержання професії, зміни професії, підвищення своєї кваліфікації тощо. Таким чином, проблему практичного, тобто вже технологічного пророблення системи безупинної освіти, можна вважати значущою проблемою в стратегічному й тактичному аспектах.

Розвиток концепції безупинної освіти, прагнення реалізувати її на практиці загострили в суспільстві проблему освіти дорослих. Відбулася радикальна зміна поглядів на освіту дорослих і її роль у сучасному світі. Вона розглядається зараз як магістральний шлях подолання кризи

240

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

освітньої системи, формування адекватної сучасному суспільству системи освіти.

7. Інтелектуальний і моральний розвиток людини на основі залучення її до різноманітної самостійної діяльності у різних галузях знання. Завдання аж ніяк не нове, але в даний час вільного вибору педагогічних технологій із широким упровадженням в освітній процес нових інформаційних технологій створюються нові, раніше невідомі можливості для успішного його вирішення. Зазначена проблема прямо пов'язана з пріоритетами у сфері дидактики. Справа у тому, що при подібному розгляді перспектив розвитку освіти виявляється недостатнім орієнтуватися на необхідність передачі й засвоєння досвіду, накопиченого людством, як це було зазначено раніше в дидактиці. Важливим стає уміння самостійно здобувати знання, працювати з інформацією, аналізувати її, бачити і вирішувати виникаючі в різних галузях проблеми. Іншими словами, завдання, що багато років висувалися вченими, педагогами різних країн світу, завдання інтелектуального й морального розвитку особистості (одне без одного дуже небезпечно, як ми мали можливість неодноразово в цьому переконатися) набули особливої актуальності. Не просте засвоєння знань, а вміння їх творчо застосовувати для одержання нового знання, розвиток самостійного критичного мислення школяра й студента — от проблема, реалізація якої вимагає принципово іншого погляду як на технологію навчання, так і на теорію.

Йдеться про необхідність розвитку особистості, а не середнього учня. Отже, пріоритет повинний бути за особистісно-орієнтованою педагогікою, особистісно-орієнтованими педагогічними технологіями. Такий погляд на систему освіти припускає зміну парадигми освіти. Раніше реалізована в системі освіти парадигма: учитель—підручник—учень, де пріоритет був за діяльністю викладання, явно не відповідає велінню часу, курсу на особистісно-орієнтований підхід до освіти, що розробляється в межах гуманістичного напряму у філософії, психології та педагогіці. На зміну їй має прийти нова парадигма освіти: учень—підручник— учитель, в якій пріоритет повинний бути за самостійною пізнавальною діяльністю учня. Роль учителя від цього не стає менш значимою, навпаки. Організація особистісно-орієнтованого навчання потребує високого професіоналізму з боку педагога.

8. Перетворення знання на товар. Розвиток ринкових відносин у сфері освіти. Перетворення знань в основний суспільний капітал, зростання вигід, пов'язаних з набуттям знань, полягає в тому, що вигоди від нього одержує людина — споживач цього товару, суспільство загалом і конкретні підприємства. Тобто є підстави для змішаного фінансування освіти, розвитку ринкових відносин у цій сфері.

Розвиткові ринкових відносин у сфері освіти сприяє і загострення проблеми державного фінансування. Якщо в 60-х pp. XX ст. у бшьшості країн різко зросла частка валового національного продукту, що спрямовувалася на освіту, то з початку 80-х pp. у переважній більшості роз-

241