Глава 6

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

У цій главі спробуємо визначити основні ознаки освіти [1; 8—10; 186; 563—576], а разом з нею і земної цивілізації у XXI ст. Настання нового тисячоліття спонукає нас до осмислення минулого, нового розуміння сенсу життя, визначення контурів прийдешнього, а також, це особливо важливо сьогодні, до об'єднання дій, спрямованих на створення кращого майбутнього для всіх людей, які живуть на планеті Земля.

Перші кроки людини на шляху знань змусили її вирішувати ті ж самі проблеми, які й сьогодні привертають нашу увагу: проблеми нагромадження, добору, систематизації і передачі інформації. Кам'яні поверхні печер, глиняні таблички ассирійців, папірус єгиптян, пергамент греків — от ті перші носії інформації, на яких наші предки малюнками, клинописом, ієрогліфами, буквами прагнули відобразити і передати наступним поколінням накопичені ними знання про навколишній світ. Однак знадобилося ще не одне століття для того, щоб людина вперше замислилася про необхідність їх добору і наступної систематизації, заклавши тим самим хиткі, але такі важливі для неї контури майбутньої науки [777-779].

Відомо, що наука як свідоме дослідження закономірностей явищ природи і суспільства виникла у древніх греків. Характер їх мислення і діяльності, на думку англійського вченого Д. Бернала, полягає саме в тому аспекті їхнього життя, який сьогодні має назву «науковий спосіб мислення». Він мав на увазі не просте знання чи практику науки, а здатність відокремити все фактичне і таке, що піддається перевірці, від емоційних і традиційних тверджень. У цьому характерному способі мислення, на думку вченого, можна виділити дві сторони: раціональ-

223

ІУіаваб

ну і реалістичну, тобто здатність доводити за допомогою аргументів і >ни' користуватися загальноприйнятим досвідом.

З тих часів наука пройшла довгу, важку і суперечливу дорогу. Досвід давніх народів підказує, чого не слід нам забувати з їх великої спадщини. Насамперед їх постійний зв'язок із природою, їх віру в єдиний початок життя, прагнення йти у своїх роздумах від органічної єдності навколишнього світу. Наука і мистецтво виступають у них партнерами в єдиному процесі творчості й творення. Так, у деяких гімнах «Рігведи» числове співвідношення устрою Всесвіту знаходиться у відомій аналогії зі структурою гармонійних композицій у музиці; наука й музика служать гармонічним початком у навчанні Піфагора та його послідовників.

6.1. Освіта і цивілізація

Єдність науки й мистецтва характеризує пізнавальну діяльність наших предків протягом усієї історії розвитку цивілізації. Вони активно використовували свої знання для вирішення багатьох надзвичайно складних практичних завдань. Обсерваторія на горі Іде, напроти острова Тенедос, була споруджена Клеостратом не лише для спостереження за складними течіями в Дарданелльській протоці, але насамперед для забезпечення надійності мілетської торгівлі. Під час розкопок Віганга знайшли залишки храму Гери на острові Самос, який вважається першим твором інженерно-будівельного мистецтва, і навіть побіжний погляд на ці споруди переконує, що будівельники й архітектори володіли складними інженерними знаннями і математично досконалим почуттям пропорцій.

Нагромадження знань, формування і становлення духовного й інтелектуального життя помітно змінює вдачі й порядки. Стає очевидним, що той, хто осягає таємниці знань, дістає величезну силу, за допомогою якої «править усім через усе». Питання освіти починають цікавити не тільки філософів і літераторів, але й політиків. Освіта набуває масовий характер. Виникають школи, академії, університети... Віддамо данину замилуванню розуму древніх. Вони, як нам здається, нітрохи не гірше, ніж наші сучасники, розуміли величезну значимість високого рівня виховання й освіти громадян для долі держави, оскільки освіта й виховання створюють відповідні характери людей: демократична освіта служить демократії і відтворює її структурні порядки; олігархічна — невблаганно розвиває олігархічну лінію. Час довів правоту Арістотеля, який стверджував, що краще виховання забезпечує і кращий вигляд устрою [777].

При побіжному погляді на каркас давніх культур ми бачимо, що він був створений видатними архітекторами і будівельниками: усі найважливіші елементи освіти та науки прийшли до нас із стародавності і зберігають своє значення донині.

224

Інтеросвітні аспекти глобально-культуралогічних проблем цивілізації

Свій внесок, безперечно, зробила і наступна епоха — епоха Відродження. Тут пальма першості належить Італії — батьківщині Ренесансу. Російський філософ О. Лосєв помітив, що італійці самі стали називати себе «відродженими», нічого не знаючи про подібні епохи в інших країнах. Якщо розуміти під «відродженням» пробудження нового суспільного шару і осмислення ним у цьому зв'язку всіх тих колосальних можливостей, які несуть із собою освіта, наука та інформація, то, напевно, вчений був правий, відзначаючи, що Ренесанс існував у різних країнах, у різні епохи з різним змістом, хоча і не перевершував своєю культурою рівня культури ренесансної Італії.

Проте саме в Італії виникли прообрази перших європейських університетів. Тут зародилися наукові академії — центри світової культури. Під їх зводами створили свої безсмертні витвори Мікеданджело та Леонардо да Вінчі, правитель Флоренції Лоренцо Медичі заснував першу в Європі публічну бібліотеку, Венеціанська республіка прийняла перші в історії людства закони про патенти. Саме італійським гуманістам зобов'язані ми і тому «золотому дощу давніх рукописів», що прийшов у Нову добу.

Книга — це перший і, можливо, найбільш значний етап інформаційної революції. Давні рукописні сувої не могли створити основу для розвитку масової освіти. Винахід друкарства підняв загальноосвітні інститути на недосяжну раніше висоту. Реформатор Лютер переклав Біблію і зажадав від влади, щоб у всіх містах і містечках Німеччини були влаштовані школи для освіти юнацтва. Чеський педагог Ян Коменсь-кий написав «Велику дидактику», де побажав навчати всіх усьому, всебічно, тобто як би теоретично обґрунтував принципи демократизму, енциклопедизму й професіоналізму в освіті, в яких приховано багато цінних ідей майбутніх освітніх теорій. Пізніше Д. Дідро проголосив слова в ім'я книги й освіти, що люди перестають мислити, коли вони перестають читати. Усе це підготувало й визначило настання нової епохи — Просвітництва. її пов'язують насамперед з лідерами європейської думки й культури — Локком, Монтеск'є, Декартом, Паскалем, Дідро та ін. Цю низку видатних імен можна було б продовжити і далі.

Пішло в минуле XX ст., що виявило світу особливості нової інформаційної цивілізації. Людина вийшла в космос, опустилася в глибини морські, створила надзвичайно складні машини, підкорила термоядерну енергію і стала її заручником, навчилася використовувати в небувалих масштабах багатства природи, але набагато меншого досягла у лікуванні завданих їй ран.

Що ж відбувається в наш період розвитку людства? За оцінками палеонтологів, за весь час еволюції життя на Землі низкою пройшли близько 500 млн видів тварин і рослинних організмів. Нині їх нараховується близько 2 млн. Тільки в результаті вирубки лісів сумарні втрати становлять 4—6 тисяч видів на рік. Це приблизно в 10 тисяч разів більше природної фонової швидкості їх вимирання до появи людини.

8 5-560 225