- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •1.2. Еволюція історико-філософських поглядів на культуру
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •1.3. Енобально-цивілізаційні засади культури (друга половина XIX — початок XXI ст.)
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •2.2. Цивілізаційно-циклічні концепції історико-культурного розвитку
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •2.3. Теорія цивілізаційно-інноваційних циклів
- •Глава 2
- •Глава 2
- •2.4. Історія та теорія культури в синергетичній парадигмі
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3
- •3.1.1. Еволюція дефініції «культура»
- •3.2. Масова культура як феномен глобально-цивілізаційних процесів
- •3.3. Проблеми самовизначення людини в культурі
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •4.2. Вивчення механізму еволюції культури як іманентного продовження динаміки матеріального світу
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •5.2. Генеза та еволюція інформаційної цивілізації
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •5.3. Роль культурно-освітніх основ у еволюції інформаційної цивілізації
- •Глава 5
- •5.3.2. Перспективи розвитку освіти та високих технологій в інформаційній цивілізації
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6
- •6.1. Освіта і цивілізація
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.2. Основні тенденції освітньої політики
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.3. Соціальні та соціологічні імперативи освіти
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.4. Культура, етнос, освіта
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.5. Контури системи освіти XXI ст.
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.6. Освіта і глобалізація
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •7.2. Історико-культурологічні основи школи дифузіонізму
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •7.3. Структурно-функціональний метод дослідження історії та теорії культури
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •8.4. Біхевіоризм як психологічний напрям культурології
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •8.4.3. Соціокультурологічні аспекти біхевіоризму та агресії
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •9.2. Історико-культурологічні події в Україні доби національно-демократичних революцій та громадянської війни
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •9.3. Еволюція української культури 20—80-х pp. XX ст.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •9.4. Культурологічні аспекти незалежної України у загальносвітовому контексті
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10
- •10.1. Історико-культурологічні аспекти етнічного чинника
- •10.1.1. Людина і етнос
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.1.2. Суперетноси
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.2. Континуум культур
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.3. Проблеми співіснування суперкультур
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.4. Фактори та проблеми подолання глобальної кризи сучасної культури
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.5. Перспективи розвитку культурології в контексті реконструкції історії
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 1. Культурологічні концепції цивілізаційних процесів: аналіз джерел та літератури ......................13
- •Глава 2. Методологічні засади історико-культурологічного дослідження ...............54
- •Глава 3. Формування основних історико-теоретичних параметрів культури.......................................109
- •Глава 4. Становлення феномену культурогенезу..........143
- •Глава 5. Історико-культуролопчний вимір еволюції цивілізації у добу глобалізму.............................189
- •Глава 6. Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації ..................223
- •Глава 7. Формування історико-теоретичних підвалин культурології....................................290
- •Глава 8. Формування історико-культурологічних засад психоаналізу........................................339
- •Глава 9. Формування історико-теоретичних основ української культури у глобально-цивілізаційному вимірі ....................416
- •Глава 10. Співіснування культур і поліетносфера в добу цивілізаційної глобалізації .......................452
Глава 6
жах освіти дорослих, особливо для безупинної підготовки викладачів. Рух у цьому напрямі — реальний крок до розширення сфери активного впливу науки й освіти на світовий науково-технічний прогрес, до інтернаціоналізації і глобалізації науки й освіти без збитку для національних інтересів сторін, що беруть участь у цих процесах.
Застосування інформаційних технологій в освіті не виключає можливих негативних наслідків, пов'язаних з активним вторгненням у внутрішній світ людини штучних, ілюзорних вражень від екранних віртуальних сюжетів. Викликає не менше занепокоєння небезпека навмисного маніпулювання свідомістю людини, а також зневажання контролем припустимих і безпечних режимів роботи з комп'ютером. З цієї причини актуальними є дослідження у сфері психолого-педа-гогічного впливу і медичних наслідків застосування інформаційних технологій на фізичне і психічне здоров'я учнів, пріоритетного створення системи охорони здоров'я при використанні інформаційних і комунікаційних технологій.
З урахуванням неоднакових можливостей різних країн у розробці і використанні нових інформаційних технологій для освітніх цілей необхідно створити робочі групи, насамперед у державах — членах ЮНЕСКО, для визначення пріоритетних напрямів впровадження в системи навчання і підготовки фахівців тих освітніх технологій, що максимально відповідають ресурсам та інфраструктурі тієї чи іншої держави.
Основні напрями розвитку інформаційних технологій. Єдиний інтерактивний інформаційний простір має бути доступним для широкого кола користувачів, незалежно від національної приналежності. У зв'язку з цим виникає проблема спрощення процедур спілкування в такому просторі, процедур доступу до інформації для будь-якого колективного чи індивідуального користувача, необхідність уведення єдиного кодування семантичних характеристик інформації для забезпечення всім користувачам її семантичної адекватності на будь-якому національному й етнічному рівні. Таке кодування веде, у свою чергу, до необхідності створення міжнародної штучної допоміжної мови-посередника. Завдання детермінованого кодування семантики інформації повинні вирішувати не тільки технічні фахівці в галузі інформатики, але і професійні лінгвісти та філологи.
Один із підходів до вирішення проблеми використання телекомунікаційних систем для цілей освіти полягає в застосуванні вже існуючих і перспективних систем телекомунікації незалежно від їх приналежності. Наймогутнішою і найдинамічнішою телекомунікаційною мережею можна назвати Інтернет. На сьогодні у мережі «Інтернет» працює приблизно 150 млн осіб. І з кожним роком кількість користувачів збільшуватиметься.
Однією з актуальних проблем розвитку і підвищення ефективності системи освіти є проблема її безупинного забезпечення новою науково-технічною і науково-методичною інформацією. Гострота ситуації у вирішенні даної проблеми визначається неприйнятністю відставання
266
Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації
системи освіти від стрімкого розвитку науки й техніки. Необхідні спеціальні заходи додаткової інформаційної підтримки системи освіти для зменшення цього відставання, особливо у сфері використання результатів фундаментальних досліджень.
Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є можливе створення під егідою ЮНЕСКО мережі спеціалізованих науково-інформаційних центрів, орієнтованих на вирішення завдань інформаційного забезпечення системи освіти необхідною для її ефективного функціонування науково-технічною, навчально-методичною і нормативною інформацією.
Ці пріоритети рекомендовані до реалізації Генеральною конференцією ЮНЕСКО і таким представницьким міжнародним форумом, як Конгрес ЮНЕСКО, і враховані в Доповіді Міжнародної комісії з освіти для XXI ст. [540].
Однією з ключових ідей Доповіді Міжнародної комісії з освіти для XXI ст. «Освіта: прихований скарб» є розвиток освіти як засобу досягнення злагоди між людьми. Вона має сформувати уміння «жити всім разом, подібно мешканцям одного села, яким повинна стати наша планета в ім'я блага майбутніх поколінь». Сприяння перетворенню світу в «глобальне село» і особиста участь у такому перетворенні — це одне з найважливіших завдань, що постане перед сферою освіти в найближчому майбутньому. Інтеграція освіти на національному і світовому рівнях — створення загальносвітового освітнього простору — дозволить системам освіти підготувати нові покоління людства до вирішення глобальних проблем і гідно відповісти на виклики XXI ст.
Однією з найважливіших передумов і разом з тим могутнім прискорювачем інтеграційних процесів є обмін інформацією про національні системи освіти, їх особливості та потенціал, послуги конкретних навчальних закладів. Особливе значення при цьому має надійність, оперативність і наочність інформації. Домогтися цих якостей інформаційного обміну дозволяє сполучення можливостей, що відкриваються новітніми геоінформаційними і телекомунікаційними технологіями, з широким міжнародним співробітництвом у сфері інформаційно-довідкового й інформаційно-аналітичного забезпечення систем освіти на основі стандартів опису освіти, які розробляються ЮНЕСКО.
Технології і програмне забезпечення геоінформаційних систем — це найбільш динамічно зростаючі інформаційні технології. Це пояснюється такими причинами, як універсальність і велика наочність картографічного представлення просторово розподілених даних; практично необмежені можливості, надані графічними інтерфейсами сучасних операційних систем; вихід ПС-технологій із традиційних меж та інтеграція в них комплексу завдань (експертні системи, графічні інтерфейси до традиційних баз даних).
З іншого боку, інтенсивний розвиток глобальних мереж (Інтернет та ін.) дозволяє брати участь в інформаційному обміні необмеженій кількості країн, організацій і фізичних осіб на широких демократичних засадах.
267