Глава 6

Наприкінці зауважимо, що лише освіта і наука можуть знайти вирішення проблем реформування. По-перше, наука здатна активно «самоорганізовуватися», щоб скоротилася потреба в регулюванні та управлінні з боку занадто слабкої держави (цього, наприклад, легко досягти у разі контролю над стандартами вищої освіти). По-друге, саме науковці покликані під час суспільно-політичних дискусій виробляти ідеї, які уможливлюють відновлення освіти і науки.

Отже, пішло в минуле XX ст., що виявило світу особливості нової інформаційної цивілізації. Людина вийшла в космос, опустилася в глибини морські, створила надзвичайно складні машини, підкорила термоядерну енергію і стала її заручником, навчилася використовувати в небувалих масштабах багатства природи, але набагато меншого досягла в лікуванні завданих їй ран.

Що ж відбувається в наш період розвитку людства? За оцінками палеонтологів, за весь час еволюції життя на Землі низкою пройшли близько 500 млн видів тварин і рослинних організмів. Нині їх нараховується близько 2 млн. Тільки в результаті вирубки лісів сумарні втрати становлять 4—6 тисяч видів на рік. Це майже в 10 тисяч разів більше природної фонової швидкості їх вимирання до появи людини. Одночасно планета «колонізується» неживими «представниками» техногенної цивілізації. Щорічно близько 15—20 млн різних машин, технічних приладів, пристроїв, будівель збільшують чисельність цих «представників» [780].

Людина виявилася непристосованою до цього нового темпу розвитку цивілізації. Відбулося це у ЗО—40-і роки XX ст., коли почали вимальовуватися деякі обриси прийдешніх науково-технічних, енергетичних, космічних, інформаційних революцій.

Нові способи землеробства, наприклад, викликали «зелені революції», які нині не можуть існувати без гігантського потоку хімікалій. Зростання потреб сучасної людини породило гігантську індустрію побуту, що не знає відпочинку та спокою. Ресурси вирубуються, виловлюються, знищуються з дивовижною швидкістю. Енергетика стала обов'язковою супутницею кожної розвиненої країни. Вона ж послужила причиною величезної кількості катастроф, які цілком можуть закінчитися і всесвітньою. Виявилося, що безупинна робота кращих учених не в змозі вберегти світ від СНІДу, масових хвороб, алкоголізму та наркоманії.

Усе це свідчить про зовсім незадовільний стан соціокультурної політики, суспільної моралі, освітньої філософії та індустріально-технологічної практики. Суспільство фактично примирилося з існуванням «одномірної людини», професійного навчання, вузького світорозуміння. Диференціація та спеціалізація, які начебто диктує логіка наукового прогресу, насправді посувають світ ще ближче до катастрофи.

286

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

У зв'язку з цим очевидно, що вся система знань про світ, людину та суспільство має бути переглянута. У певному смислі доведеться повер-нутися, хоча і на більш високому витку розвитку, до цілісного знання, філософії, єдиного світоустрою. Іншими словами, до фундаменталізації освіти на основі органічної єдності її природничо-наукової {гуманітарної складових. Потрібно привести в струнку, не відокремлену від світу та людини систему всю сукупність знань, вір, культур, технологій. Почати необхідно зі створення універсальної моделі гармонічного світу. Людина повинна науково, наочно, матеріально відчути свій взаємозв'язок із навколишнім світом. Культура народів, екологія, інформатика, країнознавство, релігієзнавство, математика, фізика, біологія та інші предмети мають складати програму знань універсальної людини, метою та смислом діянь якої буде «цілісне знання» і «цілісний світ», про що писав В. Вернадський. Цей процес повинен мати прискорений характер, інакше, можливо, буде пізно.

Сьогодні необхідна практична реалізація тріади «екологічне виховання — екологічне просвітництво — екологічна освіта». Всі частини цієї тріади пов'язані, вони утворюють основу формування у населення екологічного світогляду, який базується на усвідомленні необхідності збереження оптимального для життя людства середовища існування, яким нині, по суті, стала вся біосфера Землі.

Самостійно вирішити ці проблеми — проблеми всього людства — не в змозі жодна країна, яку б сучасну й розвинену економіку вона не мала. Тут необхідне об'єднання економічних, інтелектуальних і духовних можливостей усього світового співтовариства.

На нашу думку, ці проблеми можна розділити на дві основні групи. До першої відносяться інтерсоціальні проблеми розвитку людської цивілізації, сучасний етап якої характеризується низкою серйозних криз: економічною, екологічною, енергетичною, інформаційною, а також різким загостренням національних і соціальних конфліктів у багатьох регіонах Землі. За загальним переконанням, можливість успішного подолання цих криз і конфліктів значною мірою визначається в даний час і в ще більшому ступені визначатиметься в майбутньому насамперед рівнем освіченості та духовної культури суспільства. Наприкінці XX ст. повною мірою виявилася фундаментальна залежність нашої цивілізації від тих особливостей особистості, які закладаються в освіті. Це переважно зумовлене тим, що інструментальні можливості мислення сучасної людини набули дійсно планетарних масштабів. Вони містять і надзвичайні можливості, і небачену загрозу. Що візьме гору в реальних історичних умовах — багато в чому залежить від культури, освіти, шкіл, університетів тощо.

Існує і друга група причин, яка вказує на необхідність фундаменталізації освіти. Вона зумовлена тим, що розвиток світового співтовариства в останні десятиліття ставить у центр системи освіти пріоритет людської особистості.

287