Глава 6

ляє собою діяльність (процес), способи її реалізації і результати, тобто зміст і форму, освіта, як один з елементів культури, це не просто і не тільки спосіб поширення знань, а й засіб прилучення до способу життя і діяльності суспільства, його культури в широкому смислі слова.

Складні завдання розвитку прогресивних традицій культури обумовлюють необхідність для освіти взяти на себе місію виховання людини культури і через людину — збереження, відродження і розвитку культури як середовища, яке «ростить і живить особистість» (П. Флоренський), як «цілісного явища, що перетворює людей на певній території із простого населення — на народ, націю» (Д. Лихачов), «діалогу минулих, сучасних і майбутніх культур» (М. Бахтін, В. Біблер). Освіта має наповнитися культурним змістом, який за своєю сутністю і є її людським смислом.

Що може і повинна дати сучасна освіта людині? Щоб відповісти на це складне запитання, необхідно переосмислити сам зміст поняття освіта, розглянути його в контексті культури як проблему розвитку культури і людини в культурі, провести змістовний аналіз педагогічної спадщини, здійснити концептуалізацію інноваційної освітньої діяльності з позицій особистісно орієнтованої освіти, проблематизувати людське розуміння освіти. Почати обґрунтування нової методології освітньої діяльності необхідно з формулювання ціннісного підходу до освіти. Як основні гуманістичні цінності особистісно орієнтованої освіти необхідні такі уявлення: людина культури як ціль освіти і предмет виховання; культура як середовище, що ростить і живить особистість; творчість як спосіб розвитку людини в культурі та ін. Ціннісні уявлення і культурно-цільові установки особистісно орієнтованої освіти пов'язуються з концепцією виховання громадянина, людини культури і моральності, центрованої на національні цінності і здатної до культурної ідентифікації. Як глобальну мету сучасної освіти необхідно розглядати суб'єкт культури. Це такий тип особистості, ядром якої є суб'єктивні властивості, що визначають міру її свободи, гуманності, духовності і життєтворчості. Розкриємо деякі (основні) з названих параметрів.

Суб'єкт культури — вільна особистість, здатна до самовизначення у світі культури. Педагогічні аспекти цього складаються у вихованні таких якостей, як високий рівень самосвідомості, почуття власної гідності, самостійність, незалежність суджень, що поєднується з повагою до думки інших людей, умінням приймати рішення, відповідати за свої вчинки, здійснювати вільний вибір своєї життєдіяльності. Виховання вільної особистості вимагає виключення з освітньої системи будь-яких авторитарних методів, усілякого заохочення ініціативи, включення механізмів демократизації освітньої системи.

Суб'єкт культури — гуманна особистість. Гуманність як вершина моральності містить у собі любов і повагу до людей, милосердя і доброту, здатність до співпереживання, доброзичливість і терпимість, прагнення

260

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

до миру, злагоди і добросусідства. Педагогічні аспекти виховання цих якостей полягають в необхідності всебічної гуманітаризації змісту %_г освіти і гуманізації її методів.

Суб'єкт культури — духовна особистість. Педагогічні аспекти виховання такої особистості полягають у формуванні і культивуванні таких якостей, як емоційність, щиросердечна тонкість, моральна принциповість, у розвитку духовних потреб, пізнанні і самопізнанні, красі і гармонії, творчості. У своєму змістовному компоненті освіта покликана підсилити орієнтацію на загальнолюдські цінності, світову і національну духовну культуру, духовно-моральні проблеми, що допомагають особистості подолати труднощі самовизначення і дійсно стати «вищою цінністю в соціальному житті» [577].

Суб'єкт культури — особистість творча, яка мислить нестандартно, здатна творити нове, має креативні здібності, аналітичне та інтуїтивне мислення. Педагогічні аспекти виховання такої особистості полягають як у посиленні фундаменталізації і диференціації освіти, так і в застосуванні пошукових методів навчання, різних форм організації творчої діяльності. Зазначені якості особистості суб'єкта культури становлять модель особистості — людини культури, що виступає як системоутворююча ланка в структурі культурологічної, особистісно орієнтованої освіти. Зрозуміло, що образ суб'єкта культури зображений схематично, однак у ньому знайшли відображення основні природні і соціальні властивості людини, а також її властивості як суб'єкта культури.

Підкреслюючи особливу роль освіти у визначенні стратегії духовного розвитку суспільства, 3. Равкін справедливо зазначає, що «...саме освіта, завдяки своїй масовості і системності, що охоплює різними типами шкіл підростаючі покоління, «переводить» кінцеві цінності загальнолюдської культури у сферу формування нової суспільної свідомості і, таким чином, впливає на процеси в духовному житті, економіці і політиці» [1098]. Одночасно освітнє середовище породжує власні культурні проблеми. Способи і механізми їх вирішення можуть бути знайдені на шляхах проектування нової освітньої парадигми. Необхідно зазначити, що сьогодні гостро постало завдання комплексної перебудови системи освіти як цілісного соціокультурного інституту в тісному взаємозв'язку всіх його компонентів. Концептуальна перебудова цілей і змісту освіти диктується змінами в сучасній світовій культурі, але вона є лише початком складного процесу реформування всіх складових освітньої системи.

Нова парадигма освіти повинна виходити з думки про те, що культурне середовище для кожного суб'єкта освітнього процесу має різні виміри, як-от:

а) культурне середовище навчання і викладання, сформоване за допомогою культуромістких технологій і різноманіття якісних засобів різних дисциплін гуманітарного і природничо-наукового знання, а також культурних компонентів змісту всіх навчальних курсів;

261