Глава 2

часів промислової революції кінця XVII ст. людство прожило чотири «тривалі хвилі Кондратьєва». Ці факти зацікавили вчених у К-хвилях.

Узагальнююча думка в літературі стосовно тривалих хвиль, сформульована в період 1983-1992 pp., зводиться до загальної схеми датування як мінімум для 5 останніх К-хвиль (тобто за період останніх 300 років) та має такі особливості: 1) К-хвилі виявляються передусім у виробництві, а вже потім у цінах на товари, причому ріст галузевого виробництва та інфраструктурних інвестицій у світову економіку (тобто зростання окремих провідних галузей) відбувається скоріше, ніж зростання економік окремих держав; 2) К-хвилі є результатом групування основних інновацій, які просувають «технологічні революції»; ці «революції», у свою чергу, створюють провідні галузі промисловості. Основні інновації відповідають незадоволеним потребам та ринковому попиту, вони активізують процеси росту та мають стосовно будь-якої конкретної економіки частково внутрішнє (еволюційне) походження; 3) К-хвилі є «міжнародним явищем», вони більш помітні за даними міжнародного виробництва, ніж за даними виробництва окремих держав; це процеси світової економіки та передових національних економік.

Подальше дослідження закономірностей соціально-економічного розвитку в К-хвилях привело до висновку, що великі цикли кон'юнктури, які починаються на межі та у середині століть по суті якісно неоднакові. В одних акцент перетворень направлений на зміну технологічних укладів (ТУ), що, згідно з теорією, яка була розроблена в 1980—90-х pp. С. Глазьєвим [215], відповідають певному еталону світових рівнів галузевого розвитку, пов'язаних у єдину систему ТУ (глобалізації економіки). В інших відбуваються процеси, які приводять у відповідність до цих ТУ соціальні інститути, що регулюють суспільні відносини. Людство ще не навчилося переборювати кризові процеси мирним шляхом. Хоча соціогенез має еволюційних характер, точки біфуркації його К-хвиль супроводжуються революційними подіями, аж до суспільних катастроф. Остання така катастрофа відбувається нині у формі глобальної екологічної кризи. Вона посилюється ще й соціально-політичними катастрофами у різних макрорегіонах земної кулі (Югославія, Кавказ, Афганістан, Індонезія та ін.).

С. Афанасьєв [647] на основі обробки фактичного матеріалу показав, що два великих цикли кон'юнктури синхронізують з геологічним затемнено-перигелієвим циклом тривалістю в 108 років. Інакше кажучи, дві «кондратьєвські хвилі» наче вкладаються у цей цикл [648].

Походження довгих К-хвиль у складі соціально-інноваційних циклів та їх вплив на історичні процеси суспільства знаходить космо-планетарне підтвердження. Енергія, яка поглинається природою та людьми у вигляді порцій хвильових та корпускулярних випромінювань Сонця і Космосу, завдає ці імпульси суспільству в переломних точках його розвитку. Слід зазначити, що члени суспільства одержують імпульси енергії індивідуально, але частина цієї енергії іде всередину, перероб-

80

Методологічні засади історико-культурологічного дослідження

ляється на саморозвиток особистості, а інша частина, перетворюючись в організмі людини, йде назовні та, поєднуючись з іншими видами енергії, спричиняє енергоінформаційний ефект, який створює загальне енергетичне поле. Коливання соціопсихологічних чинників, які формують поведінку людських індивідуумів та відбивають зв'язок та зміну поколінь, завдає ритм коливанням і соціально-інноваційним процесам. Як було зазначено, С. Афанасьєв показав [647], що два великих цикли кон'юнктури М. Кондратьєва синхронізують з геологічним за-темнено-перигелієвим циклом тривалістю в 108 років, що дозволило йому зробити висновок, що в основі соціально-інноваційних циклів лежить один генератор: Місяць і Сонце. Враховуючи, що активність Сонця в останні роки порівняно зі звичайною плямостворюючою діяльністю у попередні часи збільшилася мало не вдвічі, не дивно, що витрати отриманої та перетвореної енергії на Землі спричиняють нині такі руйнівні процеси.

Для отримання якісної картини історичного процесу необхідне використання більш сталих у часі космічних чинників, які визначають циклічність історичного процесу, порівняно з електромагнітною активністю Сонця. Такими чинниками є енергія та час руху гравітаційних хвиль, що залежать від положення Землі у складі Сонячної системи та Всесвіту. Крім того, визначальним часом історичного процесу слід приймати такі значення, які можуть бути підтверджені теоретичним аналізом.

Зазначеним умовам задовольняє також 108-річний ритм, пов'язаний з процесією рівнодення. Як відомо [617], вісь Землі змінює свій кут нахилу таким чином, що точки рівнодення зміщуються на один градус приблизно за 72 роки. Отже, повне обертання точок рівнодення відносно до зодіакальних сузір'їв відбудеться за 25920 років (72x360 = 25920), а за 2160 років (25920:12 = 2160) точки рівнодення переходитимуть в інші зодіакальні сузір'я. Першу цифру називають платонівським роком, а другу — платонівським місяцем. За період пла-тонівського року Північний полюс Землі описує еліпс, один із фокусів якого максимально наближений до центра Галактики, а другий максимально віддалений від нього. Ця обставина і є визначальною в поведінці людини, оскільки потужне гравітаційне випромінювання, яке виходить із центра Галактики, збільшує активність людини при наближенні до нього і зменшує при віддаленні. Згідно з останніми даними астрофізики, у центрі нашої Галактики зосереджена велика кількість речовини. Маса цієї речовини у 2,5 млн разів перевищує масу Сонця, тоді як радіус цієї зони лише в 3 рази більший за радіус Сонця [649; 650].

І останнє. Оскільки історичні події розгортаються в системі двох послідовно з'єднаних космічних атракторів, кожний із яких складається із двох пентадних структур [651], час проходження одного історичного циклу за період платонівського місяця буде дорівнювати 108 рокам (2160:20 = 108), а час елементарного історичного ритму фіксуватиметься 9 внутрішніми зв'язками в структурі космологічного атрактора і скла-

81