Глава 1

то при дослідженні глобально-цивілізаційної історико-культуроло- гічної тематики вони, як з'ясувалося, не дають належного наукового ефекту. Зауважимо, що для нас переважна більшість фундаментальних оригінальних праць учених XIX—XX ст. є друкованими джерелами, документальними підмурками для історико-культурологічного дослідження проблем всесвітньої історії різних культур планетарної цивілізації в період глобалізму. Водночас при вивченні історії української культури в контексті всесвітнього цивілізаційного процесу ми використовували канонічні форми аналізу й класифікації джерельної та історіографічної бази.

Джерельно-документну базу з історико-культурологічних концепцій цивілізаційної еволюції в добу глобалізму (кінця XIX — початку XXI ст.) можна умовно поділити на п'ять груп.

До першої групи ми віднесли історичні, історико-філософські, історико-соціологічні, історико-екологічні та історико-економічні роботи вчених другої половини XIX — початку XX ст., в яких вивчались проблеми культури як особливої форми існування людини, як специфічної системи історичних цінностей та ідей, що розрізнялися за їх роллю в житті й організації суспільства. До них додались перші спроби висвітлення історико-теоретичних аспектів питань цивілізації та спроби цивілізаційно-циклічного підходу до вивчення парадигм всесвітньої історії культури.

Другу групу джерел склали яскраві фундаментальні роботи науковців, які представляли численні історико-культурологічні школи. Вони сформувались, функціонували в XX ст. і базувались переважно на дослідженні антропологічних теорій культур. їх аналіз дає змогу уявити глибину розробки історико-культурологічних проблем у різних галузях історичних та історико-філософських знань, оцінити ступінь вивчення соціокультурної історії людства, простежити динаміку цивілізаційної еволюції різних напрямів історико-теоретичних знань про культуру тощо.

Третю, найчисленнішу групу джерел утворюють праці істориків, археологів, антропологів, культурологів, філософів, соціологів, психологів кінця XIX — XX ст., в яких розглядалися глобально-цивілізаційні основи культури, історико-культурологічні погляди на цивілізацію, її еволюцію, проблеми культури і цивілізації у процесі формування і функціонування планетарної цивілізації в період глобалізму. Саме в цих роботах науковців різних галузей міститься ґрунтовна, першодже-рельна, документального характеру інформація стосовно розвитку знань про всесвітню історію і теорію культури під час еволюції глобальної цивілізації в XX ст., про розуміння співвідношення понять «культура» та «цивілізація», про чинники росту культури в процесі глобалізації світової економіки та інтернаціоналізації суспільного життя. Цей самий масив джерел дає можливість з'ясувати питання співіснування континууму культур, становлення і розвитку етносів та поліетносфери.

18

Культурологічні концепції цивілізаційних процесів: аналіз джерел

Четверта група представлена міжнародними документами світових організацій та нечисленними роботами вчених, які в кінці XX — на початку XXI ст. торкаються тих чи інших аспектів історико-культурологіч-них парадигм еволюції планетарної цивілізації у період глобалізації світу. Вони дають певне уявлення про можливості сучасних методологічних підходів до висвітлення вказаної тематики, насамперед на підґрунті її асоціативного аналогового сприйняття та екстраполяції.

До недоліків зазначених чотирьох груп джерел слід віднести відсутність, як правило, сталої документної бази, особливо архівної. Це є, на наш погляд, одним із чинників, які затримали розробку, передусім істориками і культурологами, такої принципово нової, актуальної для життєдіяльності людської спільноти теми, якою є дослідження істори-ко-культурних концепцій цивілізаційної еволюції в добу глобалізму (кінець XIX — початок XXI ст.). Останнє призвело до того, що на сьогодні тільки складається, як така, історіографія обраної тематики. Ось чому в першому розділі перевага надається аналізу джерел.

До п'ятої групи комплексу джерел увійшли документи й матеріали, в яких відображаються питання історії української культури кінця XIX — початку XXI ст. Умовна класифікація дає змогу розділити їх на декілька складових.

По-перше, це праці класиків української культури і мистецтва, літератури (М. Костомаров, І. Нечуй-Левицький, М. Драгоманов, М. Гру-шевський, І. Франко, І. Огієнко, В. Винниченко, Д. Чижевський, Д. Антонович та ін.). В них ми знаходимо історико-культурологічні оцінки українського суспільства, його художньо-мовного аспекту, політичні оцінки духовного життя, державотворення, співвідношення українського з іншими етносами світу, їх взаємозв'язки та взаємовпливи на шляху відродження української нації.

По-друге, це друковані матеріали різних з'їздів діячів освіти, культури, громадських об'єднань і угруповань. Вони дають змогу моделювати культуротворче життя інтелігенції та освіченої частини суспільства тих часів, їх реакцію на події у країні та за її межами.

По-третє, це численні друковані збірники документів, статистичних і архівних матеріалів. Вони свідчать про життєдіяльність наукових, освітніх, художніх, культурних закладів під час соціально-демократичних революцій і громадянської війни, їх функціонування у довоєнні та повоєнні періоди. Важливими є партійно-радянські документи, які висвітлюють політику владних структур у сфері науки й мистецтва, освіти й культури.

По-четверте, це матеріали різних архівів (Центрального державного архіву вищих органів державної влади і органів державного управління України — ЦДАВО України, Центрального державного архіву громадських організацій України - ЦДАГО України, обласних, міських тощо). Особливий інтерес для нас становлять архівні фонди профспілок культури і мистецтв Наркомосу України, Всеукраїнського комітету сприяння

19