Глава 10

сульманській культурі до цього домішуються монотеїзм і містицизм. Корінним культурам Чорної Африки завжди були властиві спіритуалізм та анімізм; ці елементи не були витравлені ні фанатизмом християнських місіонерів, ні маркетинговою пропагандою транснаціональних корпорацій.

Східне мислення зберігає багато особливостей своїх традиційних вірувань. Широкий спектр культур, що вийшли з Китаю протягом останнього тисячоліття, сформувався під впливом натуралізму Лаоцзи, соціальної дисципліни Конфуція і невсипущих турбот Будди про особисте вдосконалення. У XX ст. ці культурні джерела розділилися на численні течії, породивши ортодоксальну культуру маоїстського яна-ня, прагматичну культуру гонконгського конг-дао, а також суміш натуралізму, конфуціанства і буддизму, характерну для культури сучасної Японії. Оскільки конг-даосистське і японське відгалуження китайської культурної традиції зберегли прихильність до всього конкретного і практичного, не дивно, що суспільства, у котрих ці традиції набули значного поширення, не відчувають ніяких труднощів у прийнятті й навіть удосконаленні західної технології. Названі нами культури «модернізувалися», але не піддалися вестернізації. їх власний різновид модернізму зберігає культурну специфіку — саме з цієї причини східні трудові навики і групові пристрасті не можуть бути легко і просто пересаджені в Європу та Америку.

10.3. Проблеми співіснування суперкультур

Яким чином усі ці настільки різні культури можуть співіснувати на нашій невеликій планеті, де все взаємозалежне, — велика загадка. Зрозуміло, що кожна культура має самостійно розвиватися, шануючи свої корені й традиції, але одночасно еволюціонуючи до цінностей і поглядів, що дозволяють її прихильникам жити в гармонії з іншими культурами і природою. Така основна вимога. Сутичка між культурами набагато небезпечніша для світу в глобальному співтоваристві, ніж збройний конфлікт між будь-якими націями-державами.

Якщо не відбудеться позитивних зрушень, співтовариства, що належать до західної культурної сфери, опиняться на межі катастрофи, яка назріває у відношеннях з ісламською, православною християнською, китайською, латинською та іншими культурами, де дотримуються відмінних від західно-християнських цінностей і поглядів [1069]. Переконливим прикладом, що підтверджує реалістичність такого сценарію, може служити балканська «гаряча точка». Коли в XV ст. Оттоманська імперія вторглася до Боснії, то додатково до двох культур, що існували на Балканах після поділу Римської імперії при Константині — римо-католицької і греко-православної — додалася третя, тобто іслам. Відтоді між цими трьома культурами час від часу відбуваються сутички. Після розпаду Югославії, свого часу об'єднаної Й. Тіто під прапорами ко-

476

Співіснування культур і поліетносфвра в добу цивілізаційної глобалізації

мунізму, взаємна нетерпимість цих трьох культур призвела до громадянських та міжетнічних війн у 90-х pp. XX ст.

Для позитивного розвитку світових культур важливим є ефективніше та відповідальніше використання сформованих нині інформаційних і комунікаційних систем. Останні можуть поєднати між собою людей у межах даної культури так само, як і людей, що належать до різних культур. Однак на шляху вільного потоку інформації у межах усієї земної кулі існують перешкоди, які не так просто подолати. Міжнародна мережа свободи слова та обміну думок (IFEX) одержує щорічно від журналістів більше 1500 скарг і випускає понад 1000 тривожних повідомлень; понад 500 скарг на насильницькі дії стосовно корпунктів, включаючи захоплення помешкань, підпали і вибухи бомб, тимчасове припинення видань, заборони, цензуру, фінансовий тиск і сваволю з боку правоохоронних органів [1070]. Слід мати на увазі, що ці скарги — лише верхівка айсберга, про значно більшу частину переслідувань журналісти не повідомляють із побоювання репресивних дій з боку місцевої влади.

Доступ простих людей до засобів масової інформації і свобода слова, що дозволяє журналістам повідомляти про долі, турботи, надії і тривоги пересічних громадян, мають вирішальне значення для встановлення кращого взаєморозуміння між народами і культурами. Виявити й ефективно охопити єдність у різноманітті культур можна тільки у разі, якщо народи будуть знати один про одного, створювати те, що їх об'єднує, виявляти шляхи співробітництва для досягнення спільних цілей. Народам і культурам необхідно вийти за межі стадії однієї лише толерантності, якщо така існує, і піднятися до стадії активного і доброчинного взаємного співробітництва. Щоб такий перехід відбувся, необхідне розуміння, породжене контактами і досягнуте за допомогою комунікації. Подібне співробітництво могло б підняти сучасний світ з рівня існування на новий, вищий рівень співіснування, для якого характерні відношення участі. У свою чергу, це могло б прокласти шлях до глобального інтеріснування [14; 23; 121; 217; 221; 259; 475-477; 510; 543—547; 1071—1080] і формування нової поліетносфери [524].

Інтеріснування припускає відношення активної участі замість пасивних, чисто толерантних відношень. Інтеріснування закликає не просто жити пліч-о-пліч, а активно співпрацювати. Всередині соціальних груп інтеріснування мало місце завжди; навіть у традиційних суспільствах життя взаємозалежне і будується на досягненні спільних цілей. Однак стосунки між різними групами рідко ґрунтувалися на визнанні спільних інтересів. У часи зародження культур інші племена були несуттєві для існування групи, а коли так, група була в більшості випадків байдужа до інших співтовариств або, якщо ті виявляли загрозу, ставилася до чужинців вороже. І лише з виникненням хліборобства і скотарства, коли люди перейшли до осілого способу життя, сусідні племена почали об'єднуватися, створюючи міста і села. Пізніше ці поселення інтегру-

477