Глава 10

Співіснування культур і поліетносфера в добу цивілізаційної глобалізації

10.1. Історико-культурологічні аспекти етнічного чинника

У цьому розділі ми будемо виходити з гуманістичних положень, що людство — це єдиний організм; істина, знайдена людьми однієї культури, рівною мірою належить усім. Кожна з націй відповідає за збереження своєї частки загальнолюдської істини і зобов'язана знайомити з нею все інше людство. Захист цієї істини, захист культури, яка цю істину породила, не є «вузьколобим націоналізмом» і «шовінізмом», це — відстоювання культурної спадщини, яка рівною мірою належить усьому людству [12; 14; 15; 23; 221; 267-269; 510; 524; 588; 709].

10.1.1. Людина і етнос

У другій половині XX ст. у світовому масштабі намітилися процеси, характерна ознака яких — сплеск усвідомлення своєї етнічної ідентичності — належності до певного етносу (етнічної спільності). Але у світовій науці широке визнання одержав ще один підхід до вивчення етнічних спільностей: як соціальних конструкцій, що виникають та існують у результаті цілеспрямованих зусиль політиків і творчої інтелігенції для досягнення колективних цілей, насамперед забезпечення соціального комфорту в межах культурно-однорідних співтовариств [517; 518; 1050].

Однак в історико-культурологічному підході важливі не відмінності — дійсно радикальні — між підходами до інтерпретації етносу; не настільки істотно, чи представляють етноси споконвічну характерис-

452

Співіснування культур і поліетносфера в добу цивілізаційної глобалізації

тику людства, або вони створені зацікавленими в цьому ідеологами. Більш важливе те спільне, що є у всіх підходах — від батьків-заснов-ників психології народів М. Лацаруса і Г. Штейнталя до Л. Гумільова — визнання того, що етнос є для індивідів психологічною спільністю, а етнічна ідентичність — одна з його характеристик (або навіть єдина).

З погляду історичної культурології не дуже важливо й те, на основі яких характеристик формується усвідомлення етнічної належності. Ет-нодиференціюючими характеристиками, тобто такими, що відрізняють даний етнос від усіх інших, можуть виступати різні характеристики духовної культури: мова, цінності й норми, історична пам'ять, релігія, уявлення про рідну землю, міф про спільних предків, національний характер, народне й професійне мистецтво. Список цей нескінченний.

Значення і роль ознак у сприйнятті членів етносу змінюються залежно від особливостей історичної ситуації, від стадії консолідації етносу, від специфіки етнічного оточення. Етнодиференціюючі ознаки майже завжди відбивають певну об'єктивну реальність, частіше всього елементи духовної культури. Але образ може бути або більш-менш адекватним, або більш-менш перекрученим, навіть помилковим. Інакше кажучи, етнічна спільність - це насамперед спільність уявлень про які-небудь ознаки, а не сама по собі культурна відмінність. Зовсім не випадково спроби визначити етнос через певні ознаки постійно зазнавали невдачі тим більше, що з уніфікацією культури кількість етноди-ференціюючих ознак неухильно скорочується.

Отже, з позиції культурології можна визначити етнос як сталу у своєму існуванні групу людей, які усвідомлюють себе її членами на основі будь-яких ознак, що сприймаються як етнодиференціюючі. Процес зростання етнічної ідентичності населення багатьох країн на всіх континентах спочатку навіть одержав назву етнічного парадоксу сучасності, тому що він є супутником наростаючої уніфікації духовної і матеріальної культури. Зараз етнічне відродження розглядається як одна з основних особливостей розвитку людства другої половини XX — початку XXI ст. Майже повсюдний інтерес до своїх коренів у окремих людей і цілих народів виявляється в найрізноманітніших формах: від спроб реанімації стародавніх звичаїв і обрядів, фольклоризації професійної культури, пошуків «загадкової народної душі» до прагнення створити або відновити свою національну державність.

Але якщо в житті сучасної людини усвідомлення своєї належності до певного народу, пошуки його особливостей, у тому числі й особливостей психіки, має настільки велике значення і настільки серйозно впливає на відносини між людьми — від міжособистісних до міждержавних, то цілком гостро постає питання вивчення психологічного аспекту етнічного чинника. Серед багатьох питань, що потребують відповідей культурологів та етнопсихологів, є ті, що порушені в цьому розділі: які психологічні причини зростання етнічної ідентичності в наш час; чому саме етнічні спільноти часто виявляються аварійними групами

453