2 Свинцов в. И. Смьісловой анализ и обработка текста. М: Книга, 1979. С. 36.

³ Там же. С. 37—40.

4 Формальная логика. Ленинград: Изд-во лгу, 1977. С. 65.

5 До речі, за одним із поділів літератури на види у країнах Заходу літературу так і ділять — на ту, яка описує дійсність, і ту, яка описує вигаданий (фіктивний) світ.

Пояснимо сказане. До повідомлень, що описують реальний світ, належать науковий, технічний, діловий, інформаційний, навчальний, довідковий, популярний та частково публіцистичний види літератури; до повідомлень, що описують псевдореальний світ, — частково художній (наприклад, художні романи), частково дитячий (оповідання для дітей) та частково публіцистичний види літератури; до повідомлень, що описують ірреальний світ, — частково художній (фантастика) та частково дитячий (казки) види літератури; до повідомлень, що описують невизначений світ, — окремі твори художньої літератури¹.

Як свідчить практика, в значній частині повідомлень одночасно використовують твердження кількох типів, наприклад, реальні та псевдореальні (наукова література, історичні романи), псевдореальні та ірреальні (казкові оповідання). Значно рідше зустрічаються повідомлення, де одночасно використовують або реальні та ірреальні, або реальні, псевдореальні й ірреальні твердження (наприклад, сценарії голлівудських фільмів жахів)².

Отже, про фактичний аспект істинності можна говорити лише стосовно тверджень тих повідомлень, які описують реальний світ. Щодо тверджень повідомлень, які описують псевдореальний та ірреальний світи, то про них можна говорити лише у логічному аспекті, тобто стосовно тверджень цього ж або інших повідомлень. Говорити про істинність тверджень, що описують невизначений світ, безпідставно.

З фактичною та логічною істинністю редакторові не слід плутати суб'єктивну істинність* тверджень автора, яка полягає в тому, що автор у повідомленні сам вказує на значення істинності свого твердження. Звичайно, з цього зовсім не випливає, що твердження автора є істинним, наприклад, у реальному світі.

Приклад. Часто в науковій літературі автори починають речення у такий спосіб: Справді,...Ідалі йде саме твердження!. Такі авторські підтвердження істинності іноді можуть увести в оману й редактора, й читача. У релігійній літературі речення також часто починають підтвердженнями істинності: Істинно, істинно кажу вам, що...І далі йде саме твердження)\ Але робити висновок щодо істинності релігійних текстів на відміну від наукових — це особиста справа кожного реципієнта.

12.2.2. Твердження та їх види

Особливості структури тверджень. Деякі твердження можуть мати одну змінну {Іван біжить), а іноді в таких твердженнях ця змінна може бути порожньою (наприклад: Світає). Класичними є твердження, в яких є дві змінні, що зв'язані одним предикатом (наприклад: Іван кохає Марійку). Речення, в яких є кілька однорідних присудків (предикатів), для простоти логічного аналізу редакторові іноді доречно розкладати на кілька простих. Під час такого розкладання редактор повинен слідкувати, щоби в отриманих твердженнях значення кванторів було збережено в повному обсязі.

Приклад. Подамо зразки формалізованого запису тверджень, розпочавши із одномісних (знак "є" використовуватимемо як знак тотожності):