2 Зєусгіп №. І, Тапкагсі .1. XV. ]. Соттипісаііоп Тпсогісз... Р. 33; Фсллер м. Д. Структура произвсдсния. М.: Книга, 1981. С. 58.

³ Термінові "образ" ми надаємо того значення, що в кібернетиці, зокрема в теорії розпізнавання образів. Таке значення цього терміна найбільше відповідає тому, що в лінгвістиці називають "семантичним значенням слова". Значення терміна "образ" тут не слід ототожнювати з його значенням у літературознавстві.

Загальна схема передачі повідомлення, що базується на моделях Ф. Ґербера та М. Феллера і враховує образну структуру знака й присутність у процесі передачі ЗМІ, в тому числі й редактора, подана на рис. 4-2. Як видно, у ЗМІ передача повідомлення відбувається за умови існування щонайменше трьох учасників: автора, органу ЗМІ й реципієнта.

4 Загальне редагування

49

Знак (слово)

Учасники акту передачі повідомлення (автор і реципієнт) мають характеристики, які випливають із аксіом редагування (див. розділ 2.3): час, місце, ситуація, тезаурус, механізм, воля. Звичайно, такі ж характеристики має і ЗМІ, проте для акту передачі вони не важливі, оскільки редактор повинен працювати на задоволення реципієнтських, а не ЗМІ чи своїх власних потреб. Повідомлення має такі характеристики, як мова, модальність, новизна та нормованість.

Найперше автор генерує повідомлення Р_{, що включає ланцюжок сентенцій, або речень (5), які складаються зі знаків (слів) (2). У процесі передачі автор фіксує повідомлення на носії інформації й отримує авторський оригінал, у якому повідомлення внаслідок перекладу з внутрішньої мови на зовнішню зазнає певних модифікацій (Р,). Автор передає оригінал на вхід каналу передачі інформації — у ЗМІ. ЗМІ на основі норм транслює авторський оригінал — редагує його знаки (слова), у результаті чого повідомлення набуває нових змін (Р₃). Здійснює опрацювання редактор, використовуючи модель редагування (у наш час для україномовних текстів це, як правило, традиційні ідеальні моделі, а для англомовних—й ідеальні, й комп'ютерні). Такамодельредагування включає методи й правила редагування, нормативну базу й мову суспільства. Далі конструюють паперове чи комп'ютерне (на диску) видання, радіо- чи телепередачу, в процесі чого також частково змінюють повідомлення (Р₄). На канал можуть істотно впливати найрізноманітніші шуми (фізичні, політичні, економічні), які можуть спотворити повідомлення (Р₅). На виході каналу знаходяться: книжкові магазини, відділення пошти, радіо- й телеприймачі, комп'ютери, під'єднані до мережі тощо. На виході каналу реципієнт отримує відредаговану приблизну копію авторського повідомлення (Р_ь).

Від швидкості передачі інформації каналом та його захищеності від шумів вирішально залежать параметри функціонування ЗМІ.

У ЗМІ в роботі редактора існують об'єктивні труднощі. Справа в тому, що кожен редактор має свої індивідуальні особливості й умови опрацювання повідомлень (власну мову, нормативну базу, тезаурус, а також відмінні від автора і реципієнта час, місце та ситуацію редагування кожного повідомлення). Проте, виходячи з мети редагування (див. розділ 2.5), у кінцевому результаті редактор повинен працювати на задоволення потреб реципієнта. Це накладає на нього певні професійні вимоги. Так, лексичний запас редактора повинен бути настільки великим, щоби давати йому змогу не лише

сприйняти повідомлення, а й за наявності в ньому помилок трансформувати його в мову реципієнта (отже, мова редактора повинна охоплювати і мову автора, і мову реципієнта, в тому числі як загальновживану, так і термінологічну лексику). Те саме слід сказати і щодо нормативної бази: редактор повинен користуватися не своєю інди­відуальною нормативною базою, а тією, що прийнята в конкретний час у конкретному суспільстві. Звичайно, за умови, що реципієнт також знає ці норми (коли того нема, редактор повинен давати пояснення норм, наприклад, у літературі для малопідготованих читачів вказати в передмові, як користуватися предметним покажчиком). Редактор повинен адаптувати повідомлення не до свого, а до реципієнтського тезауруса, реа­лізувати такі засоби привертання уваги реципієнтів, які б враховували їх волю щодо сприйняття повідомлення. Що стосується механізмів сприймання, то найчастіше при першому читанні редактор сприймає повідомлення як реципієнт, а при наступних — як автор. Проте реалізувати в повідомленні редактор повинен тільки механізми сприймання. Крім того, редактор повинен адаптувати повідомлення не до свого поточного часу, місця й ситуації, а до умов (часу, місця, ситуації) сприймання пові­домлення реципієнтами.

Таким чином, професія редактора передбачає, що він повинен уміти абстрагуватися від своїх індивідуальних особливостей та умов праці: власної мови, власної нормативної бази, власного тезауруса, індивідуальних умов (часу, місця й ситуації). Звичайно, виконати такі завдання редактор може тільки в певних межах, максимально наближаючись до поставленої перед редагуванням мети.

Аналізуючи рис. 4-2, особливу увагу слід звернути на роль мови. У суспільстві природна мова є основним універсальним засобом спілкування авторів з реципієн­тами — засобом передачі (носієм) інформації. Будь-які зміни, що їх вносить редактор у повідомлення, відбуваються шляхом зміни знаків (слів) природної мови. Крім природної, автори й реципієнти можуть використовувати й інші мови — наприклад, мову інженерної графіки, — проте вони в процесі передачі повідомлень виконують лише друго- чи навіть третьорядні ролі.